Професійне консультування включає в себе вивчення професійних інтересів, підвищення мотивації до праці, виявлення психологічних та психофізичних особливостей особистості, надання рекомендацій щодо найбільш прийнятним для клієнтів сфері діяльності, напрямку професійного навчання.
Завдяки переходу до ринкових відносин розширилося коло вибору професії. Однак через недостатню поінформованість у людини складається неправильне уявлення про багатьох з них. Трапляється так, що якийсь вид занять може захопити при більш детальному ознайомленні з ним. Тому одна з основних завдань – звернути увагу безробітного на ті професії, за якими бувають вакансії, як можна докладніше розповісти про них. Консультант допомагає вибрати один з напрямків професійної діяльності («людина – природа», «людина – техніка», «людина – художній образ», «людина – людина»), найбільш відповідне його бажанням і нахилам. Саме напрямок, а не професію. Потім йде спільне обговорення переліку входять в напрямок професій.
Якщо консультований зміг підібрати собі нову спеціальність і по ній є вакансія, фахівці відділів перенавчання спільно з клієнтом визначають, у якому навчальному закладі він зможе її отримати.
Профвідбір проводиться з метою виявлення осіб, здатних успішно працювати за тією або іншою спеціальністю. За допомогою тестування на психофізіологічних приладах або комп'ютері, а також з використанням бланкових психологічних методик визначаються можливості, особистісні якості, здібності безробітного і співвідносяться з вимогами, що пред'являються професією до людини. Аналіз результатів за певним критеріям дозволяє зробити висновок про те, чи може людина успішно працювати за даною професією.
Це трудомістке, складне обстеження вимагає великого обсягу часу, високого рівня кваліфікації фахівців. Проводиться воно зазвичай за заявками роботодавців на договірній основі і є додатковою послугою, що надається центрами зайнятості населення. В якості основної послуги проводиться профвідбір осіб, які направляються на навчання за різними спеціальностями. Такий відбір має на меті скоротити відсів у процесі навчання (більш ефективно використовуються кошти фонду зайнятості, виділені на навчання безробітного).
У деяких центрах зайнятості проводяться так звані ярмарки навчальних місць для молоді та учнів випускних класів шкіл.
На ярмарках бувають представлені інформація про ситуацію на ринку праці, про навчальні заклади, умови прийому, відомості про факультети і спеціальності, про оплату навчання та розмір стипендії, про підготовчі курси, дані про короткотермінові курси професійного * навчання і перепідготовки. Відвідувачі ярмарку отримують консультації по перенавчанню, знаходять відповіді на свої питання у юристів, економістів, інших фахівців. Кожну школу на ярмарку забезпечують індивідуальним пакетом інформації на тему: «Куди піти вчитися».
Профорієнтація, будучи пріоритетним напрямом державної політики сприяння зайнятості населення, дозволяє знизити загальний рівень соціальної напруженості, підвищити ступінь соціальної адаптації населення до сучасних умов життя і рівень соціально-професійної активності громадян.
Таким чином, діяльність соціальних служб щодо захисту безробітних була розглянута на прикладі служби зайнятості, мета якої – сприяння громадянам в отриманні в короткі терміни підходящого місця роботи з урахуванням їх особистих інтересів і потреб ринку праці шляхом професійного інформаційного консультування
Висновок
зайнятість населення безробітний соціальний
Головним у соціальній політиці є попередження масового безробіття, що забезпечується, насамперед, нормальним функціонуванням суспільства, його еволюційним розвитком.
Безробіття – це соціально економічне явище, при якій частина робочої сили (економічно активного населення) не зайнята у виробництві товарів і послуг.
Безробіття в Росії продовжує рости, незважаючи на те, що йде пряма брак робочої сили, яку безпосередньо намагаються набирати з дружніх нам Китаю, країн СНД. Це обумовлено, перш за все, дешевої вартістю робочої сили, відсутністю соціальних і трудових гарантії. Проблема безробіття вже давно переросла з економічної в політичну і соціальну.
Безробіття зумовлюють різні фактори: науково-технічний прогрес зумовлює скорочення, перш за все працівників ручної праці; структурні зміни в економіці викликають зменшення числа зайнятих в окремих галузях виробництва; підвищення продуктивності праці також веде до зменшення числа зайнятих; скорочення живого праці сприяє дію закону економії часу.
Виділяють різні види і форми безробіття: структурне безробіття, приховану (латентну), застійне безробіття.
Соціальні інститути держави повинні направити свою діяльність, перш за все на захист «свого» працівника від свавілля роботодавця і державних структур. Необхідно також здійснювати систематичну підтримку безробітним, як у пошуку роботи на ринку праці, так і власне у соціальному захисті.
У зв'язку з переходом до ринкових відносин і появою безробіття були відкриті служби зайнятості. Служба зайнятості має розгалужену мережу. У республіках, краях, областях, районах та містах створені служби зайнятості, підпорядковані у своїй діяльності вищих органів служби зайнятості та відповідним органам виконавчої влади. Вони фінансуються за рахунок коштів фонду зайнятості. І вже на основі діяльності цих служб проводиться робота з безробітними з наданням матеріальної, психологічної підтримки.
На прикладі аналізу роботи служби зайнятості проглядаються основні напрямки соціальної роботи з безробітними: консультаційне, діагностичне та корекційна. Дані напрями присутні, як мінімум, на двох рівнях соціальної роботи:
1) цільовий захисту найбільш потребуючих та соціально вразливих категорій молоді, різних «груп ризику»;
2) соціальної роботи з усіма групами трудящих з метою профілактики конфліктних і проблемних ситуацій.
У рамках діючих програм набирає чинності комплексна соціальна служба для трудящих, забезпечена професійно підготовленими кадрами фахівців – соціальних педагогів та соціальних працівників.
Можна створювати служби, готувати фахівців по роботі з населенням, але все це не буде ефективно до тих пір, поки держава не буде займатися даною проблемою не за методом «латання дір» у соціальній політиці, а за методом безпосереднього захисту своїх соціально-вразливих громадян.
Література
1. Бочарова В.Г. Професійна соціальна робота: особистісно-орієнтований підхід. М., 1999.
2. Буянова М.О. Соціальне обслуговування громадян Росії в умовах ринкової економіки. М. 2002.
4. Закон РФ «Про зайнятість населення РФ» від 19 квітня 1991 р. №1032–1 (ред. 10.01.2003.)
5. Зайнятість. Безробіття. Служба зайнятості: тлумачний словник термінів і понятті / Под ред. Ю.В. Колесникова. – М., 1996.
6. Кудрявцев В.Н. Механізми соціальної деформації / / Питання філософії. – 1989. – №11. – С. 12–14.
7. Лєпіхов М.І. Право і соціальний захист населення (соціальне право). М. 2000.