В нових історичних умовах підвищується роль бібліотечних фондів, розширюються функції масових бібліотек, як культурно-освітніх установ по пропаганді культурних цінностей, традицій і звичаїв українського народу, задоволення національно-культурних потреб читачів у книзі. Бібліотечна справа має розглядатися не лише в контексті загальної культури, а й як самостійна галузь, оскільки за своїми функціями і призначенням бібліотека і бібліотечні фонди – це складова системи документальних комунікацій, освіти, самоосвіти, задоволення духовних і професійних потреб.
Демократизація суспільства дала можливість повернути народові забуті імена і твори письменників, які були втрачені часом, штучно вилучені із літературного життя.
Бібліотеки мають стати дійсним осередком оновлення соціальної пам’яті народу, вивчення його історії, культури, національних традицій.
У зв’язку з цим політика комплектування бібліотечних фондів має бути спрямована на поповнення фонду „Україніка” виданнями з діаспори, літературою, що відбиває духовні здобутки народу, сприяє його національному і культурному відродженню.
Основна мета фонду „Україніка” – зберегти всі можливі документи про Україну в бібліотеках України та за кордоном.
Структура фонду „Україніка” складна. Вона становить цілісну міжвідомчу інтегральну систему взаємодії на території нашої держави діючих бібліотек, архівів, органів НТІ. Його підсистемами є фонди української літератури різних видів, суб’єктів однієї мережі, галузі.
Політику формування фондів України необхідно спрямувати на створення в кожній бібліотеці повноцінних фондів національної літератури. Є потреба в розробці наукової моделі національного фонду, бібліографічної моделі його ядра для бібліотек всіх видів і типів.
Актуальним завданням є забезпечення повноти національного фонду. На його вирішення мають бути спрямовані наукові пошукові розвідки по виявленню української духовної спадщини, рукописів, друкованої книги, колекцій у фондах бібліотек та архівів; створити національну бібліографію, систему книгообміну, документопостачання, фінансування.
Створення у бібліотеках фондів зарубіжної екстеріоріки, як складової частини національного фонду „Україніка” забезпечить громадянам нашої країни доступ до невідомої раніше інформації, що сприятиме демократизації суспільства.
Відродження самобутності нашого народу та всіх національних меншин, що проживають на території України – це єдиний процес взаємодії і взаємозбагачення національних культур. Держава гарантує права і свободи громадян, а фонд поглиблює контакти і взаєморозуміння, забезпечує доступ інформації. Нація не може розвиватися ізольовано, їй потрібна інформація про саму націю, погляд з боку інших держав, що впливає на її розвиток.
Бібліотеки України зберегли в своїх фондах неперервність нашого буття. Для нас сьогодні важливо збудувати нову державу, але не менш важливим залишається зберегти і передати українську книгу, живу думку нації, яка є і буде унікальна завжди. У фондах найповніше відбиваються вітчизняна культура та історія, окремі етапи духовного розвитку народу. Вони включають в себе унікальні документи світового значення [17]
Реалізація державної програми „Україніка” передбачає формування баз даних історико-культурних фондів, які мають стати автоматизованою частиною інформаційних ресурсів автоматизованої системи України. Створення досконалих автоматизованих систем зберігання і пошуку інформації є важливим фактором в інформатизації суспільства, й утвердження України як культурної і демократичної держави, а відтак підвищення інтересу до історико-культурних фондів.
Попри все наша держава має ряд невирішених проблем. Актуальним на сьогодні залишається відтворення історико-культурних фондів монастирів і перших навчальних закладів. У цьому напрямку розпочато дослідження фрагментів унікальних видань стародруків і рідкісних книг, що належать Острозькій та Києво-Могилянській Академіям, монастирям Волині і Слобожанщини. Важливого значення набули завдання розшуку книжкових пам’яток, відомих лише з документальних джерел, забезпечення максимального обліку та наукового опису примірників, які знаходяться в інших країнах, а також повернення їх в Україну.
Повернення в Україну книжкових цінностей передбачає фізичне повернення архівних та бібліотечних фондів, а також інформаційно-інтелектуальне та духовне повернення пам’яток.
Сучасна епоха характеризується глибокими і серйозними протиріччями, обумовленими протікаючи ми процесами інтеграції і дезінтеграції і всіх сферах людської діяльності. Культурний розвиток країни залежить від багатьох факторів, а в першу чергу від інформатизації і інтелектуалізації суспільства. Важливе місце тут посідають бібліотечні фонди країни, які зосереджені в масових та наукових бібліотеках. Вивчити пріоритетні напрямки діяльності масових бібліотек, вивчити національно-культурні інтереси та потреби читачів, виявити ефективні форми та методи їх задоволення дозволяють дослідження, які проводяться спеціалістами культурної сфери.
До національної культурної спадщини звертається більше 80% респондентів, більшість з яких проявляє стійкий інтерес до української книги. Реальне пробудження національної та соціальної свідомості різних верств населення позначається на підвищенні читацького попиту на публіцистику, історичну літературу та видання краєзнавчої тематики. Найвищу популярність у читачів мають твори М. Аркаса, М. Грушевського, П. Загребельного, У. Крип’якевича, С Скляренка та інших.
На сьогоднішньому етапі роль бібліотек зростає. Бібліотечні фонди завжди були і будуть виконувати роль світоча в національно-культурному та духовному відродженні нації.
Висновки
Поступове входження бібліотек України в демократичне суспільство і в міжнародний інформаційний простір, розвиток національної бібліотечної справи на нових принципах і засадах вимагає переосмислення орієнтирів, щодо діяльності бібліотек визначення чітких завдань формування та розвитку бібліотечних фондів на сучасному етапі. З утвердженням української державності бібліотечним фондам відводиться важлива роль в національній культурі, в соціально-економічному розвитку суспільства, у задоволенні професійних потреб населення в документах. Все це розширює соціальний статус бібліотечних фондів, підвищує їх роль в усіх сферах соціального життя, має важливе значення для розробки питань з фондознавства.
1. Сьогодні бібліотечні фонди виступають документальною базою розвитку суспільства, оскільки вони вміщують книги та інші твори друку, що зафіксували розвиток суспільства. Вони є основою, на якій базується життя і діяльність всього людства.
2. Розвиток бібліотечних фондів не можливий без правового забезпечення з боку держави. Україна створила ґрунтовне правове поле, яке надає юридичний статус і право захисту фондам.
3. Велика увага з боку громадськості приділяється відродженню культури, духовності, історії. Важливе місце в цьому процесі займають бібліотечні фонди, що є духовною скарбницею української нації.
4. Бібліотечні фонди є національно-культурним надбанням нації. Вони відіграють величезну роль у розвитку культури, науки, освіти, а також посідають одне з перших місць у піднесенні духовності українського народу на світовий рівень.
Для подальшої оптимізації розвитку бібліотечних фондів як документальної бази потрібно:
1. Розробити стратегічні плани розвитку бібліотечних фондів в Україні.
2. Вирішити питання комплектування та документопостачання бібліотек на сучасному етапі.
3. Вирішити питання зберігання документів.
Для збільшення поля дії фондів у розвитку національного відродження потрібно, щоб бібліотеки акцентували свою роботу на залученні читачів до джерел національної культури на основі своїх фондів.
Для оперативного використання фондів в галузі науки, освіти, техніки, потрібно провести автоматизацію бібліотечних процесів, що дозволить виконувати бібліотечну роботу на новому рівні.
бібліотечний фонд документальний суспільство
Список використаної літератури
1. Закон України про бібліотеки та бібліотечну справу Бібл. Вісн. – 1996. - №2. – С. 1-5.
2. Концепція розвитку бібліотечної справи на Україні. – К., 1992. – С. 2-3.
3. Бабич В. Бібліотеки: нові часи, нові можливості // Вісн. Кн. Палати. – 1998. - №2. – С. 14-16.
4. Годзик І.І. Бібліотечна програма світового банку // Вісн. Кн. Палати. – 1997. - №10. – С. 19-20.
5. Грогов О. Законодавство України та регіональна політика в галузі бібліотечної справи // Бібл. Вісник. – 1998. - №3. – С. 51-53.
6. Дідковська Г.Г. „Україніка” в бібліотеці Конгресу Бібл. Вісник. – 1997. – №2. – С. 17-19.
7. Єрмолаєва Г. Проблеми управління документальним потоком публічних бібліотек: стан і тенденції розвитку // Вісн. Кн. палати. – 2001. - №7. – С. 23-25.
8. Игуменова Н.П. библиотеки в культурном взаимоотношении народов // НТБ. – 1998. - №1. – С. 41-44.
9. Карандашова Г.М. Комплектування фондів і ринок // Бібл. вісн. – 1996. - №6. – С. 19.
10. Ковальчук Г. Традиційні колекції стародруків та рідкісних видань. Проблеми формування // Бібл. вісн. – 2001. - №5. – С. 20-30.
11. Кумпан А.С. Зберігання документальної пам’яті України // вісн. Кн. палати. – 1997. - №2. – С. 30-31.
12. Омельченко М. Проблема зберігання бібліотечних фондів // Вісн. Кн. палати. – 2001. - №11. – С. 30-31.
13. Прокошена Т.Р. Державна політика в галузі бібліотечної справи // Бібл. планета. – 1998. - №1. – С. 6-7.
14. Соляник А.А. Оптимізація системи місцевого обов’язкового примірника документів в Україні // Вісн. УДІК: Зб. Наук. праць. – Х., 1999. – Вип.1: Бібліотекознавство. Документознавство. Інформатика. – С. 50-54.
15. Стахевич А.М. Положення про систему депозитарного зберігання бібліотечних фондів // Вісн. Кн. палати. – 1997. – С. 17-19.
16. Ярошик В.Т. „Украиника”. Вчера. Сегодня. Завтра Библиотека. – 1997. - №6. – С. 72-73.
17. Ясьмо В.Д. Історико-культурні фонди бібліотек України: проблеми формування і використання Українська культура: минуле, сучасне та шляхи розвитку: Зб. наук. праць. – Рівне, 1994. – С. 277-288.