Сучасний етап розвитку бібліотечної справи, зокрема фондознавства, тісно пов’язаний з процесами відродження української національності. Стан культури і перш за все, бібліотечних фондів, визначає рівень розвитку суспільства. Саме бібліотечні фонди відіграють основну роль в системі документальних комунікацій.
Інформатизація суспільства потребує створення повноцінної документальної бази, здатної задовольнити потреби суспільства. Бібліотечні фонди виступають також складовою частиною документальної бази людства, яка зосереджена в бібліотеках країни.
В бібліотеках України зосереджені багаті книжкові фонди, в яких найповніше відбиваються національна історія і культура. Фонди включають в себе унікальні документальні пам’ятки (рукописи, стародруки та ін.) національного і світового значення, забезпечують нагромадження історичного досвіду, спадкоємність національних цінностей, відіграють величезну роль в пробудженні духовної пам’яті українського народу.
Наше сьогодення, минуле і майбутнє не зможе бути і не могло б бути не побудоване на тих прекрасних і чистих витоках, на тих міцних і загартованих підвалинах, якими для нас і для наших нащадків є і будуть книги, бібліотеки, музеї, театри.
Питанням теорії, історії фондознавства, розвитку його окремих галузей присвячено чимало досліджень, публікацій як у 20-30 рр., так і 60-2000рр. нашого століття. Окремі та колективні монографії, тематичні збірники, наукові публікації розкривають теоретичні, практичні проблеми розвитку фондів.
Питання розвитку бібліотечних фондів та фондознавства розкривались в матеріалах наукових, науково-практичних конференцій, збірниках наукових праць. В них, поряд із загальними питаннями розвитку бібліотечної справи на Україні, висвітлюються актуальні питання, пов’язані з бібліотечними фондами.
Проблемам формування фондів присвячені праці М.О.Рубакіна „Среди книг”, Л.Б.Хавкіної „Руководство для небольших и средних библиотек”.
Над питаннями пов’язаними з проблемами бібліотечних фондів працювали і працюють такі науковці як: В.І.Терьошин, І.П.Штефан, П.В.Коломієць, К.Т.Сіліверстова, В.Д.Ясьмо, А.П.Корнієнко та ін. Їх праці відіграють важливу роль у розвитку фондознавства на сучасному етапі і являють собою теоретичну базу розвитку фондознавства в майбутньому.
Об’єкт дослідження – бібліотечний фонд.
Предмет дослідження – функціонування бібліотечного фонду в суспільстві.
Мета - вивчення соціальної ролі та впливу бібліотечного фонду на розвиток суспільства.
Завдання – охарактеризувати бібліотечний фонд як документальну базу суспільства. Розкрити місце і роль бібліотечного фонду в розвитку науки, культури, освіти і техніки.
Українська держава веде розбудову власної державності, відроджує свою культуру і самобутність.
Бібліотекознавець А.А.Покровський підкреслив, що якби не було передачі культурних цінностей від одного покоління іншому, кожне покоління змушене було б починати все з початку. А ця передача досвіду проходить через посередництво книг.
Потік документів, які виробляє суспільство потребують кумуляції, упорядкованості та збереження. Дану функцію виконують документальні фонди, в тому числі і бібліотечні фонди. Кумуляція документів таким чином складає суть і основну соціальну функцію бібліотечних фондів. Як би не існували бібліотеки, - справедливо помітила Л.Б.Хавкіна, - існуюча книжкова продукція розпалась і пролетіла через глибину віків, мов комета і від неї в кращому випадку залишився хіба, що слід у вигляді бібліотечного опису.
В сукупному бібліотечному фонді сконцентровані твори друку та інші документи, що відображають науковий та культурний рівень кожної країни і всього світу. Бібліотеки представляють собою капітал, до того ж, самий цінний капітал кожної країни в яких закладено всі знання людства.
На сучасному етапі все збільшується потік та масив документів, які розсіюються в часі і просторі. Під розсіянням інформації розуміється яке б то не було визначене вузько тематичне, чи галузеве розсіяння інформації по різнопрофільних публікаціях. Сьогодні для пошуку інформації, яка зафіксована безпосередньо в самих документах можна звернутись до будь-якого інформаційного центру або до будь-якої інформаційної установи чи мережі, але найчастіше звертаються до бібліотек, де зібрано майже всі документи, що містять потрібну інформацію. Бібліотечні фонди, що виконують функцію кумуляції, збирають по можливості всі документи по профілю бібліотеки, а також бібліотеки збирають інформацію про документи з суміжних галузей, які знаходяться в інших бібліотеках мережі.
На противагу стоїть питання концентрації інформації – це означає, що вся вузькопрофільна інформація зібрана в одному або кількох одно профільних виданнях. Збирання та зберігання документів потрібне для того, щоб використовувати їх в суспільних цілях. Бібліотечні фонди забезпечують надійне зберігання книг та інших творах друку, що в них знаходяться.
Проте не всі бібліотеки можуть забезпечити надійне зберігання своїх фондів через нестабільність економіки в країні, що негативно відображається при виконання даної функції.
Сьогодні пропонується перевести всі існуючі документальні фонди на нетрадиційні носії інформації, що дозволить зекономити не тільки площу, а й забезпечить довгостроковість функціонування документів і полегшить оперативність їх пошуку.
Функції, які виконуються фондом забезпечують існування не тільки бібліотеки, а й існування суспільства в цілому. Бібліотечні фонди є основою роботи бібліотек, вони є базою забезпечення запитів споживачів.
В основі бібліотечного складу має лежати схема наук, яка розставляє всі явища життя і природи в певному порядку. Класифікацією явищ природи визначився і бібліотечний склад, вірніше ядро. Це ядро, як правило, має складати основну енциклопедію, яка складається із творів різних авторів, різних часів і народів. Бібліотека не тільки може мати книги розподілені по галузях знання, але полегшити кожному бажаючому шлях до тієї чи іншої науки, яка йому цікава в даний момент.
Для того, щоб створити повноцінний бібліотечний фонд потрібно виконати ряд операцій і здійснити певну кількість процесів.
План є фундаментом на якому базується вся діяльність фірми, підприємства чи бібліотеки. Значне місце планування бібліотечних фондів посідало у період 60-80 рр. бібліотеки розробляли стратегічні плани на 5 і більше років. На сьогодні ситуація різко змінилася. Жодна з існуючих нині бібліотек не може створити стратегічний план, вони обмежуються створенням поточних планів. Основною причиною, що викликала таку ситуацію є зменшення державних асигнувань на сферу культури, це призвело до неспроможності планування розвитку бібліотечних фондів на такі довгі терміни.
Не менш важливою проблемою нині залишається проблема комплектування бібліотечних фондів та відбору літератури до них. Парадокс полягає в тому, що масив книжкової продукції збільшується, а бібліотеки не в змозі поповнити свої фонди новою літературою. Наступна проблема пов’язана з джерелами комплектування. Зникання бібліотечних колекторів призвело до того, що бібліотеки самостійно мають шукати нові джерела комплектування, встановлюючи нові зв’язки з іншими бібліотеками, видавництвами, зв’язки міжнародного значення.
Проблема комплектування займає значне місце у працях бібліотекознавців та фондознавців Ю.В.Григор’єва, Ю.М.Столярова та ін. Найголовніша заслуга Ю.В.Григор’єва в тому, що він затвердив такий тезис: Правильно укомплектований бібліотечний фонд є основа роботи кожної бібліотеки від гігантської до самої маленької”, іншими словами ним була правильно сформульована головна соціальна функція, яка виконується фондом в системі „бібліотека”. Саме дана функція була притаманна фондам бібліотек різних часів і народів саме в правильності комплектування фондів вбачалась суть даної функції.
Сьогодні майже всіх турбує проблема ринкових відносин, яі залишають свій відбиток на показниках якості і кількості комплектування книжкових фондів бібліотек. Дуже мало видається творів вітчизняних та зарубіжних класиків.
Поряд з процесом комплектування стоїть процес моделювання бібліотечних фондів, який посідає одне з перших місць при створенні бібліотечного фонду.
Щодо моделі сукупного бібліотечного фонду України слушною буде думка І.Л. Штефана. Він говорить: „Модель сукупного бібліотечного фонду України має поєднувати в собі описову, бібліографічну, математичну та структурну моделі”.
Не менш важливим є питання, яке пробують вирішити бібліотеки сьогодні – це зберігання фондів. Дана проблема вивчалась теоретиками і практиками в різні періоди часу і на основі їх даних робились конкретні зміни, розроблялись пропозиції щодо вдосконалення зберігання бібліотечних фондів, міжнародні програми, що стосувались збереження фондів.
Зберігання фондів складна різноаспектна проблема, яка може розглядатись лише у взаємозв’язку і взаємозалежності основних складових частин однієї системи, спрямованих на досягнення мети. Головною метою виступає тут збереження загальнодоступності до інформації, зафіксованої в документальній формі. Основними елементами системи є: науково-методична база, збереження в процесі обробки, збереження в процесі використання фондів, зберігання інформації шляхом її репродукування на мікроносіях, матеріально-технічне і фінансове забезпечення.
Дана проблема існувала і буде існувати доки існує людство, яке пробує вирішити проблему по-своєму, створюючи різні програми, застосовуючи різні методи. Україна, як молода держава, може по праву відноситись до держав, які вже зробили вагомий внесок у розв’язання цього питання. На сьогоднішній день в нашій державі функціонує цілий ряд законодавчих актів, Україна приймає участь у розробках та впровадженні різних міжнародних програм. Бібліотечні фонди України можна вважати пам’яттю української нації. Документальна спадщина бібліотек та архівів складає основну частину і відображає різноманітність мови, культури.