—віра у цінність кожної особистості;
—віра у право кожного індивіда на самостійний вибір у житті;
—віра у можливість індивіда змінюватись.
В іншому ракурсі розглядає їх сучасний британський фахівець із соціальної роботи Шуламіт Рамон. На його погляд, у роботі з людьми з функціональними обмеженнями й проблемами психічного здоров'я соціальний працівник має дотримуватися таких цінностей:
—насамперед людина. Кожній людині повинні бути гарантовані гідність і права, навіть якщо вона в силу різних обмежень не може цілковито використовувати їх, усі люди є однаково цінними для суспільства і для себе;
—повага до особистості. Належне соціальне обслуговування має відповідати потребам кожної людини, її почуттю власної гідності;
—право на самовизначення (право кожного розв'язувати власні проблеми, приймати раціональні й доцільні рішення, визнання того, що людина глибше за інших знає себе і має право на помилку);
—право на залежність (жоден індивід не може бути цілком самодостатнім, взаємозалежність людей є позитивним і цілком нормальним станом);
— наснаження (робота з клієнтами соціальних служб повинна вселяти їм віру в себе і свої можливості, прагнення відновити і використовувати свої особисті громадські й людські здатності).
Благотворно впливає на фахівця соціальної роботи сповідування ним таких цінностей:
—визнання пріоритету особистості над суспільством;
—повага конфіденційності у відносинах із клієнтами;
—здатність відокремлювати особисті почуття і потреби від професійних відносин;
—прагнення до соціальних змін, подолання соціальних проблем;
—готовність до передавання знань і вмінь іншим;
—повага до індивідуальних і групових відмінностей;
—прагнення до розвитку здатності клієнта допомагати самому собі;
—готовність діяти від імені клієнта, незважаючи на можливу його фрустрацію;
—прагнення до соціальної справедливості, економічного, фізичного і розумового благополуччя всіх членів соціуму;
—прагнення до високих стандартів особистої моралі та професійної етики.
У реальній практиці фахової соціальної роботи цінності інтерпретуються в таких рекомендаціях:
—не завдавай шкоди;
—не перебільшуй ролі допомоги;
—демонструй, що ти перебуваєш поряд із клієнтом заради нього;
—будь доступним, відкритим, природним, гнучким, толерантним;
—утримуйся від критичних суджень;
—підтримуй добрі стосунки з клієнтом;
—вір у здатність клієнта до змін;
—перетворюй незадоволення на прагнення змін;
—орієнтуйся на прагнення і бажання клієнта;
—роби тільки те, що необхідно;
—спирайся на добру волю, згоду клієнта;
—допомагай людям якомога більше дізнатися про власні ресурси і можливості їх розкриття;
—збільшуй кількість варіантів вибору для клієнта;
—будь реалістичним;
—практикуй те, що знаєш, і те, у що віриш;
—продовжуй навчання.
Вітчизняні, а також російські дослідники іноді ведуть мову не про фахові цінності, а про принципи соціальної роботи — основоположні ідеї, правила, норми поведінки. Синтезувавши різноманітні класифікації, можна стверджувати, що соціальна робота має відповідати таким принципам:
1)принцип універсальності. Вимагає недопущення дискримінації при наданні соціальної допомоги за ознаками соціального статусу, національності, релігії, раси, статі, віку, ідеологічних і політичних переконань, стану здоров'я та ін., а також передбачає нероздільність політичних, економічних, соціальних, культурних та інших прав людини. Його дотримання буває проблематичним під час роботи з людьми з обмеженими психічними, фізичними можливостями, бездомними, престарілими, людьми, які живуть з ВІЛ, ув'язненими, оскільки стереотипні уявлення нерідко формують упередження, негативні установки до клієнтів;
2)принцип охорони соціальних прав. Соціальні служби і їх фахівці повинні поважати й оберігати соціальні права своїх клієнтів. Надання допомоги їм не може супроводжуватися вимогами до них відмовитися від своїх соціальних прав або частини з них. Дилеми дотримання цього принципу пов'язані із протиріччям між функцією турботи і функцією контролю в соціальній роботі. Адже бувають випадки, коли доводиться примусово вилучати дітей із сімей, розміщувати людей у гериатричні (для перестарілих) чи психоневрологічні будинки-інтернати, психологічно впливати на клієнтів з метою певних змін у їх ставленні до себе, життя, а також у соціальній, побутовій поведінці;
3)принцип соціального реагування. Полягає в необхідності вживати заходів щодо розв'язання соціальних проблем, діяти відповідно до обставин соціальної ситуації конкретного клієнта, а не обмежуватися стандартними заходами, зорієнтованими на «середнього» користувача соціальних послуг;
4)принцип профілактичної спрямованості. Налаштовує на докладання зусиль, спрямованих на запобігання виникненню соціальних проблем і життєвих труднощів клієнтів або ускладненню наявних проблем;
5)принцип клієнтоцентризму. Суть його полягає у визнанні пріоритету прав клієнта в усіх випадках, крім тих, що суперечать правам та інтересам інших людей;
6)принцип опори на власні сили клієнта, його активну позицію у розв'язанні своїх проблем. Відповідно до нього ніхто, крім самої людини, не може вирішити її життєвих проблем, усунути конфліктну ситуацію, налагодити відносини з близькими;
7)принцип активізації. Реалізація його сприяє посиленню влади і прав користувачів соціальних послуг. Потенціал такого посилення залежить від культурного, політичного, економічного контексту, однак поширюється воно переважно на користувачів, які контролюють якість отримуваних послуг. Однією з форм реалізації цього принципу є участь клієнтів в обговоренні того, які служби доцільно організовувати в місцевому, регіональному чи національному масштабах, якою має бути їх діяльність. Іноді вони можуть брати участь у створенні цих служб;
8)принцип максимізації соціальних ресурсів. Кожна соціальна система виділяє для надання соціальної допомоги населенню мінімум засобів, реальний обсяг яких залежить від соціально-економічних можливостей держави, домінуючих у суспільстві переконань щодо того, яким має бути соціальний мінімум індивіда. Сповідуючи цей принцип, соціальні працівники повинні залучати додаткові можливості щодо надання допомоги клієнту, звертаючись до діяльності неурядових, добровільних, благодійних закладів, організації самодопомоги і взаємодопомоги, використовуючи інші неза-боронені законом можливості;
9)принцип конфіденційності. Його вимогою є збереження в таємниці інформації про клієнта (даних про хвороби, негативні звички, психічні захворювання, сімейні конфлікти, кримінальне минуле тощо). Цю інформацію дозволяється використовувати тільки з професійною метою. її не можна розголошувати, крім передбачених законом випадків, пов'язаних з можливістю насилля, завдання шкоди;
10) принцип толерантності. Часто соціальні працівники мають справу з особами, чиї політичні, релігійні, національні особливості, поведінкові стереотипи і зовнішність можуть виявитися незвичними, не викликати симпатії. Однак професійна толерантність вимагає визнання клієнтів такими, якими вони є, терпимості до них, не допускає сортування їх на «гарних» і «поганих», «зручних» і «незручних».
Ці принципи дещо ширші за фахові цінності соціальної роботи, однак їх неможливо розглядати у відриві від етичних міркувань, оскільки вони в основному ґрунтуються на ціннісно-моральному вимірі взаємовідносин «соціальний працівник — клієнт».
Певна група цінностей може стосуватися конкретної категорії клієнтів, форми соціальної роботи або діяльності конкретної соціальної служби. Наприклад, під час роботи у громаді британські соціальні працівники повинні керуватися такими етичними принципами і цінностями:
—повага до прав людини;
—суспільство може стати демократичним за рівних можливостей усіх людей зробити внесок у його життя;
—співпраця і колективна робота не завжди можливі, а нерівність у громадах надзвичайно шкодить демократії;
—люди здатні конструктивно працювати разом для того, щоб позбутися нерівностей;
—робота в громаді є процесом, який має колективно вироблену чітку мету;
—робота в громаді має наснажувати тих, хто позбавлений влади, до рівноправної участі у громадському житті;
—члени громади повинні відповідати самі за себе і за власні дії, визнавати вплив своїх цінностей на інших людей;
—індивіди, групи і громади можуть потребувати підтримки у подоланні конфлікту, протистоянні несправедливості й нерівності;
—визнання досвіду інших є частиною змін у суспільстві;
—робота в громаді залежить від усіх людей, незалежно від їх національної, расової, статевої належності, чеснот, вад і функціональних обмежень;
—робота в громаді є динамічним процесом, що залежить від досвіду людей, які активно борються проти пригноблення.
В одній із вітчизняних соціальних служб підтримки сім'ї, метою якої є надання допомоги сім'ям із високим ступенем незадоволення потреб дітей, що ставить під загрозу їхнє перебування у власній родині, продекларовано такі етичні принципи роботи:
1)партнерство (налагодження партнерських стосунків із сім'ями, громадами і конкретними індивідами для вирішення їх соціальних проблем);
2)увага (уважне ставлення до клієнтів, вислуховування дітей, усіх членів сімей, окремих груп людей,
вжиття заходів, щоб їх почули представники влади та громадськості);
3)представництво інтересів (захист і представництво інтересів наинезахищеніших громадян і груп перед органами влади, громадськістю, а також захист інтересів і прав дітей);