Смекни!
smekni.com

Структурний функціоналізм 2 (стр. 2 из 2)

Р. Мертон виділяє три ключові умови і вимоги функціонального аналізу, які на його думку, набирають характеру аксіом — "функціональна єдність", "функціональна універсальність" і "функціональна примусовість" "Функціональна єдність" соціологічного аналізу Мертоном визначається не "зверху", не за допомогою будь-якої теорії, а в безмежній глибині соціальних фактів, які завдяки своєї функціональної визначеності є інтегруючими факторами соціального життя. Функціональні якості є універсальними, вони представлені у всіх формах культури, що легко побачити при їх аналізі. В цілому функціональний аналіз може бути застосований лише до стабільних і стандартизованих об'єктів (соціальні ролі, соціальні процеси, інституційні об'єкти, соціальні структури, засоби соціального контролю і т. д.) Р. Мертон детально розкриває поняття "функція" Функція - це ті спостережувальні наслідки, які слугують саморегуляції даної системи або пристосуванню й до середовища. Дисфункція - це ті спостережувальні наслідки, які послабляють саморегуляцію даної системи або її пристосованість до середовища. У прояві функції може бути дві форми - "прихована" і явна. В тому випадку, коли внутрішня смислова мотивація співпадає з об'єктивними наслідками, проявляється явна функція. Саме так вона усвідомлюється учасниками поведінкової системи або ситуації. "Прихована" ("латентна") функція цих проявів не має.

Головну суть свого підходу Р.Мертон виразив комплексним поняттям "функціональність". Відповідно до цього поняття взаємозв'язок суспільства в цілому і його окремих частинах забезпечується найрізноманітнішими й специ-фічними їхніми функціями, які можуть спостерігатися й багаторазово повторюватися в конкретних об'єктах і фактах. Завдання соціолога полягає в тім, щоб "не міркувати про внутрішній зміст соціологічних фактів й об'єктів, а просто розглядати реальні, зримі, доступні для вивчення й узагальнення наслідку функцій". Для спостереження й вивчення функцій Р.Мертон пропонує методологічний інструмент, що називає "теорії середнього радіуса дії". Суть їх він формулює так: "Це теорії, що перебувають у проміжному просторі між частками, але теж необхідними робочими гіпотезами, у безлічі виникаючими в ході повсякденних досліджень, і всеохватними систематичними спробами розвити єдину теорію, що буде пояснювати всі спостережувані типи соціальної поведінки, соціальних організацій і соціальних змін".

Ця теорія була покликана категоріально оформити сполучний міст між конкретними дослідженнями й загальсоціологічною теорією. Теорія принципово використається для внутрішньої організації емпіричних досліджень. Вона виступає посередником між загальними теоріями соціальних систем, які занадто віддалені від особливих проявів класів тих або інших типів соціальної поведінки, для того щоб "пояснювати те, що бачимо, і давати деталізовані, упорядковані характеристики особливостей, які взагалі не узагальнені". Саме тут, на середньому рівні, як підкреслює Р.Мертон, соціологія виконує свою основну роль у суспільстві, тому що це "саме та соціальна наука, що оперує теоріями середнього радіуса охоплення, концентруючи ми в собі фактори реального керування соціальними процесами з обліком конкретних емпіричних досліджень. Автор концепції докладно розкриває різні сторони поняття "функція". Функція - це "ті спостережувані наслідки, які служать саморегуляції даної системи або пристосуванню її до середовища". У прояві функції може бути дві форми - явна й схована. У тому випадку, коли внутрішня значеннєва мотивація збігається з об'єктивними наслідками, проявляється явна функція. Саме так вона усвідомлюється учасниками поведінкової системи або ситуації. Схована ("латентна" ) функція цих проявів не має. Поряд з поняттям функції Мертон увів поняття "дисфункції", тобто заявив про можливості відхилення системи від прийнятої нормативної моделі, що, у свою чергу, повинне залучити за собою або новий етап пристосуванні системи до існуючого порядку, або певна зміна системи норм. Поняттю дисфункції Мертон приділяє настільки ж багато уваги, що й самої функції. Звертання до нього носить концептуальний характер.

Справа в тому, що Парсонс розглядав відхилення в поводженні й системі як виключення, що може й повинне бути нейтралізоване системою соціального контролю.


5.

5. Структурно-функціональний аналіз як метод соціального дослідження

Цей метод систематизований і докладно описаний Р. Мертоном. У парадигмі (системі форм) структурно-функціонального аналізу сформульовані такі основні поняття:

— «функції» — наслідки діяльності, що сприяють адаптації системи;

— «дисфункції» — несприятливі наслідки;

— «явні функції» — усвідомлені наслідки;

— «латентні функції» — неусвідомлені наслідки;

— «функціональні вимоги» — вимоги, виконання яких необхідне для нормальної життєдіяльності системи;

— «функціональні альтернативи» — еквівалентні структури, здатні виконувати однакові функції. У структурно-функціональному аналізі розрізняють два основних підходи:

— структурний, що здійснюється від аналізу різних структур до виявлення виконуваних ним функцій;

— функціональний, який застосовується за умов формування певної сукупності функціональних вимог і наявності структур, що здійснюють ці функції. У західній соціології структурно-функціональний аналіз набув найбільшого поширення в соціології політики, соціології злочинності, соціології сім'ї, вивченні соціальної стратифікації. Наприкінці 50 — 60-х років функціональний підхід зазнав критики за застосування біологічних понять до соціальних систем, де вони втрачають однозначність; за позаісторичний (статичний) розгляд суспільства; за надто абстрактний категоріальний апарат. Опоненти також відзначали нездатність функціонального аналізу адекватно описати і проаналізувати конфлікти.

Висновок

Структурний функціоналізм (або структурно-функціональний аналіз) - один з найбільш важливих і складних напрямів сучасної теоретичної соціології та західної соціології, виникнення якого певною мірою об'єктивно пов'язане з широким розвитком емпіричної соціології. До середини 30-х рр. XX ст. соціологи США накопичили значний емпіричний матеріал, здійснивши велику кількість різноманітних за масштабністю і тематикою емпіричних соціологічних досліджень, які, проте, не виходили за межі окремих регіонів країни і торкались лише деяких проблем суспільного життя.

За вирішення цього завдання взялися провідні соціологи США Толкот Парсонс і Роберт Мертон, які в різні роки посідали пост президента Американської соціологічної асоціації (у 1949 і 1957 рр. відповідно). Саме Т. Парсонс в працях ''Структура соціальної дії" (1937 р.), "Соціальна система" (1951 р.), "Соціальна система і еволюція теорії дії" (1977 р.) та Р. Мертон в дослідженнях "Соціальна теорія і соціальна структура" (1975 р.), "Соціальна структура і автономія" (1966 р.), "Соціологія науки" (1973 р.) розробили основні принципи структурно-функціонального аналізу. Велики внесок у розвиток цього напряму зробили Огюст Конт, Еміль Дюркгейм та Герберт Спенсер.

Функціоналізм або структурно-функціональний аналіз інтерпретує суспільство як цілісну систему діючих людей, стабільне існування якого забезпечується необхідним набором функцій.

Структурно-функціональний аналіз суспільства як системи має великі евристичні можливості. Але він зустрічає і великі труднощі. У рамках такого підходу, потребуючого визнання за кожною соціальною освіти, здійснення корисної для суспільства функції, важко пояснити причину кризису, конфліктів розпаду системи. Суспільство у функціоналізмі розглядається як стабільна і статична система.


Перелік використаної літератури

1. Американская социологическая мысль. Международный Университет Бизнеса и Управления. Москва, 1996.

2. Буржуазная социология на сходе ХХ века. Критика новейших тенденций, М.: Наука, 1986.

3. Городяненко. В.І. Соціологія. Підручник. Київ, вид. «Академія», 2003.

4. Громов И., Мацкевич А.. Семёнов В. Западная социология. Спб., 1997, гл. I, § 1, часть II.

5. История социологии. Минск, 1993.