Смекни!
smekni.com

Методи збирання соціологічної інформації (стр. 6 из 9)

Ефективність роздаткового анкетування залежить не тільки від змісту і структури анкет, а й від навичок і вміння проводити опитування анкетером, від його особистих якостей.

Таблиця

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ АНКЕТИ

УВІДНА ЧАСТИНА АНКЕТИ

(зацікавити респондента, стимулювати його до відвертих відповідей)- Пояснити, хто проводить дослідження, його цілі, де буде використано результати.- Наголосити на важливості й значущості особистої участі респондента в опитуванні, його відвертості і правдивості.- Викласти порядок заповнення та повернення анкет.- Гарантувати анонімність опитування

ОСНОВНА ЧАСТИНАБлок 1(увідні, прості запитання для поступового залучення респондента до співпраці)- Запитання для одержання фактичної, подійної інформації, індиферент­ної для респондента
Блок 2(основна інформація теми дослідження)- Запитання для з'ясування оцінювання респондентами соціальних явищ.- Запитання стосовно мотивів учинків, характеру поведінки респон­дентів.- Гострі, складні для респондента закриті запитання (у кінці блоку)
Блок З(контрольні запитання для уточнення і поглиблення одержаної інформації)- Закриті нескладні запитання, що завершують тематику попереднього блоку.- Нескладні відкриті запитання.- Контрольні запитання з тематики попереднього блоку
ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА АНКЕТИ(паспортичка)- Статус особистості респондента за посадою, освітою, віком, сімейним станом тощо.- Стислість, лаконічність запитань

З особистих якостей анкетера слід спеціально назвати такі:

· висока свідомість, сумлінність, старанність, широкий нау­ковий світогляд, обізнаність з проблематикою опитування, що допомагає переконувати респондентів у соціальній значущості дослідження;

· організаційні здібності, які дають змогу в тісному контакті з адміністрацією підрозділів, що обстежуються, створити опти­мальні умови для проведення опитування;

· уміння створити під час заповнення анкет атмосферу ділової зацікавленості, дружньої співпраці;

· терплячість, толерантність, увічливість, висока культура спілкування, що сприяє формуванню атмосфери доброзичли­вості, щирості, довіри.

Анкетером може бути як професійний соціолог-реципієнт, так і спеціально навчений та проінструктований працівник іншої професії (позаштатний соціолог). Бажано, щоб він не працював у тому структурному підрозділі, де проводиться опитування.

Основним завданням анкетера є збирання максимально надій­ної та достовірної інформації. Для цього він повинен спонукати респондентів висловлювати лише їхні особисті думки, перешко­джати спробам радитися, списувати, підказувати відповіді.

Анкетер не повинен квапити респондентів, але й не може до­зволяти респондентам брати анкети додому, оскільки це може призвести до зниження якості їх заповнення.

Позитивним у анкетуванні є можливість отримання у відносно короткий строк значного обсягу емпіричної інформації, а також забезпечення анонімності відповідей, вадою анкетування є немож­ливість проконтролювати ситуацію формулювання відповіді, її самостійності та повноти.

Інтерв'ю — різновид усного опитування, що ґрунтується на безпосередньому контакті спеціально навченого реципієнта з респондентом.

Інтерв'ю буває різних видів. Залежно від «ступеня свободи» реципієнта (інтерв'юера) інтерв'ю поділяється на неспрямовапе. в якому подається максимум свободи вести спонтанну розмову з тем, вибраних респондентом, і спрямоване, в якому інтерв'юер задає ретельно підготовлені завчасно питання.

Залежно від ступеня стандартизації інтерв'ю поділяють:

на вільне — бесіду, що триває кілька годин за загальною про­грамою, але без жорсткої деталізації. Інтерв'юер може задавати запитання, які вважає за необхідні, у будь-якому формулюванні та послідовності;

Класифікація інтерв'ю

напівстандартизоване (фокусоване), в якому використовують так званий путівник інтерв'ю з переліком як обов'язкових, так і можливих запитань;

стандартизоване, яке проводять за детально розробленим планом, що конкретизує зміст, послідовність запитань і варіанти можливих відповідей. Відповіді суворо фіксуються. Вільне ін­терв'ю характеризується великою гнучкістю, стандартизоване — забезпечує більшу порівнянність інформації та швидкість її опрацювання. Крім того, перевагою стандартизованого інтерв'ю є можливість залучити до його проведення осіб без спеціальної соціологічної підготовки. Соціологічні служби розробляють спе­ціальні опитувальні листки, користуючись якими працівник будь-якого виробничого підрозділу може зібрати необхідну інформацію.

Залежно від способу спілкування інтерв'юера й респондента інтерв'ю може бути особистим і опосередкованим.

В опосередкованому інтерв'ю застосовують такі технічні за­соби, як телефон, магнітофон, телебачення.

Залежно від жорсткості поведінки інтерв'юера інтерв'ю буває «м'яким», коли інтерв'юер намагається досягти довіри опитуваного, демонструє повагу до нього, і «жорстким», коли інтерв'юер веде себе дещо зухвало, демонструючи радше техніку допиту.

За частотою проведення інтерв'ю може бути одно- і багато­разовим (панельним). Панельне інтерв'ю передбачає збирання інформації від тих самих осіб за допомогою тих самих запитань кілька разів через певні проміжки часу з конкретною пізнаваль­ною метою: перевірити зміну думок досліджуваних осіб щодо проблеми або виявити нові елементи в їхній свідомості та пове­дінці. Залежно від його глибини інтерв'ю буває глибинним (клі­нічним, тривалим) та поверховим (короткочасним). Поверхове ін­терв'ю може бути сфокусоване на одержання інформації про певні аспекти якоїсь особливої ситуації або події, яку пережив респондент. Глибинне інтерв'ю є інтесивним і докладним. Воно має за мету з'ясування причин соціальної поведінки, установок, мотивів тощо. Дещо відрізняється від усіх розглянутих терапев­тичне інтерв'ю, яке спрямоване не стільки на отримання інфор­мації, скільки на те, щоб дати можливість респонденту розповіс­ти про свої неприємності, відчути свою значимість, допомогти розібратися в самому собі, досягти самопорозуміння.

Ефективність інтерв'ювання залежить від таких факторів:

· 4 місця проведення (службове приміщення, квартира, вули­ця). Воно визначається предметом дослідження. Питання, зв'я­зані з проблемами побуту, сім'ї та вільного часу, ліпше з'ясовувати в домашніх умовах, а виробничі — на підприємстві. Опиту­вання не треба проводити в присутності сторонніх осіб, особливо з адміністративного персоналу;

· особистісних характеристик інтерв'юера, його знань, навичок, такту, уміння правильно формулювати питання, уміння добирати з відповідей найадекватнішу меті дослідження інформацію тощо.

Вступне слово інтерв'юера має бути коротким, обґрунтованим і впевненим: він називає організацію, яка проводить досліджен­ня, чітко окреслює його мету, використовуючи зрозумілу для ре­спондентів термінологію, запевняє їх у анонімності опитування (якщо це необхідно). Вступне слово і перші запитання мають ве­лике значення для встановлення контакту з респондентом.

Щоб пом'якшити ефект інтерв'юера (так називається в соціо­логії викривлення у відповідях респондентів, що зумовлені впли­вом з боку інтерв'юера), інтерв'юер має додержувати нейтралі­тет, не проявляти свого ставлення до предмета дослідження, але для підтримування контакту постійно виявляти увагу та інтерес до особистості респондента, сприяти створенню дружньої атмо­сфери. У процесі інтерв'ю не слід запитувати про те, про що мо­жна дізнатися з документації. Наприклад, перед проведенням ін­терв'ю щодо організації роботи з адаптації молодих робітників вивчають статистичну звітність з інформацією про адаптацію цих робітників, мотиви їхнього звільнення, організацію наставництва, а лише після цього проводять інтерв'ю.

Існують різні способи реєстрації даних інтерв'ю. Це дослів­ний запис (можливий поділ функцій між інтерв'юером і протоко­лістом), запис із пам'яті, на магнітофоні (якщо є згода респон­дента); класифікація, коли відповіді не записують, а, порівнюючи їх з наведеними зразками, оцінюють досліджувані факти. У стан­дартизованому інтерв'ю із закритими питаннями інтерв'юер прос­то кодує відповіді за заздалегідь установленими кодами.

Загальні положення, а також спеціальні правила, визначені за­вданнями конкретного дослідження, викладаються в інструкції інтерв'юеру, яка поряд з опитувальним листом є основним робо­чим документом інтерв'юера.

Інтерв'ю набуває все більшого застосування в соціологічних дослідженнях. Воно дає змогу отримати малодоступну для інших методів дослідження інформацію. Перевага його полягає в тім, що завдяки безпосередньому контакту з респондентом є можливість змінювати запитання згідно з одержаними відповідями, ставити додаткові запитання, уточняти відповіді і забезпечувати здобуття докладнішої інформації. Крім того, безпосередній контакт з респондентом уможливлює фіксування не тільки змісту відповідей, а й «підтексту» емоційного забарвлення, особливостей інтонації, жестів, зовнішніх реакцій. Це дає змогу зробити висновки про ставлення ре­спондента до предмета розмови, про щирість його відповідей.

Отже, анкетування й інтерв'ю призначено для масових опиту­вань, спрямованих на збирання інформації, яка відтворює знання, думки, судження, ціннісні орієнтації та установки респондентів, їхнє ставлення до подій і явищ дійсності. Метою цих методів є одержання вірогідних даних про об'єкт дослідження за умови, що самі представники цього об'єкта в змозі адекватно його оці­нити, тобто дати самооцінку.