Проте в практиці соціологічної роботи виникають ситуації, коли треба оцінити такі аспекти об'єкта, самооцінка яких може виявитися неможливою або спотвореною. Тоді джерелом інформації є компетентні особи — експерти, які мають досконалі знання щодо об'єкта дослідження.
Вивчення суджень, думок експертів щодо досліджуваної проблеми називають експерт-опитуваниям, експертизою, а самі судження -— експертними оцінками. Експертиза — спеціальне компетентне дослідження будь-якого питання, що потребує спеціальних знань і подання мотивованих висновків. Практика останніх років свідчить, що використання експертних оцінок у соціологічному дослідженні дає змогу підвищити рівень соціального управління. Вони мають важливе значення в розв'язанні завдань соціального прогнозування і проектування.
У найзагальнішому вигляді виокремлюють такі напрями використання експертизи в соціологічному дослідженні:
· оцінки соціальних властивостей суспільних систем та їхніх елементів, процесів, явищ і прогнозування тенденцій їхнього розвитку;
· визначення ступеня вірогідності соціологічної інформації, здобутої іншими методами;
· атестація колективів чи членів колективів за рівнем соціальної активності, професійної придатності тощо.
Провідні українські соціологи (Ю. Саєнко та ін.) трактують поняття соціальної експертизи значно ширше, а саме — як оцінювання позитивних і негативних соціальних наслідків розробки та здійснення програм і проектів (національного або регіонального масштабу), а також опрацювання механізмів мінімізації, пом'якшення й запобігання можливим негативним наслідкам цих програм і проектів. У такому тлумаченні соціальна експертиза розглядається не як один з методів соціологічного опитування, а як міждисциплінарний (інтегруючий) науковий підхід.
Метою такої соціальної експертизи є оцінка, аналіз і прогнозування соціальних процесів у суспільстві, у тім числі соціальних наслідків діяльності уряду, а також реалізації науково-технічних програм і проектів.
Об'єктом соціальної експертизи є будь-які програми, проекти, управлінські рішення та їх соціальні наслідки.
Суб'єктами соціальної експертизи (експертами) є представники соціальних груп та інституцій, інтересів і умов життя котрих якось стосується ситуація (у тім числі управлінське рішення або проект), що потребує оцінки.
Таке широке тлумачення значно підвищує вимоги до оцінок фахових експертів (соціологів, політологів, фінансистів).
Розрізняють такі види соціальної експертизи:
· громадської думки;
· соціальних інституцій;
· фахових експертів;
· комплексної оцінки ситуації.
Головними завданнями соціальної експертизи в громадянському суспільстві є:
· прогноз і оцінка соціальної ситуації;
· прогноз і оцінка соціальних наслідків науково-технічних програм і проектів;
· аналіз і оцінка соціальних наслідків реалізованих урядових рішень;
· перманентний підбір фахівців (обраний експерт рекомендує іншого на таку саму роль).
Експертна оцінка може здійснюватися на підставі різних прийомів і процедур, зокрема опитування — очного (обмін думками через особисті контакти) і заочного (за умов взаємної анонімності).
До основних видів експертного опитування слід віднести анкетування, інтерв'ю, «мозкову атаку», дискусії, поради, ділові ігри. Бажаного ефекту досягають, використовуючи різні види опитування.
Експертну оцінку здійснюють у кілька етапів. На першому етапі готують і видають документ, в якому формулюють такі питання: завдання та цілі експертизи, її необхідність; строки виконання робіт; завдання, склад, обов'язки та права групи управління, фінансове і матеріальне забезпечення робіт. Підготовка цього документа, формування групи управління та відповідальність за організацію її роботи покладається на керівника групи.
Після створення групи управління формують групу експертів: уточнюють проблему, необхідну кількість експертів, їхній склад. Паралельно розробляють методику опитування: місце і час проведення опитування, кількість, форма і завдання окремих опитувань, порядок реєстрації результатів опитування.
Після цього з'ясовують питання організації та методику опрацювання даних опитування: визначають строки, процедури та алгоритми обробки.
Останнім етапом експертизи є оформлення її результатів.
Експертне опитування використовують на всіх етапах організації соціологічного дослідження — від розробки теоретичного розділу програми дослідження (визначення проблеми, цілей, об'єктів, завдань, гіпотез) до її реалізації, перевірки одержаних результатів, розробки рекомендацій.
У процесі експертної оцінки експерти виконують, як правило, дві основні функції:
1) формують об'єкти (набір показників, альтернативні ситуації, цілі, рішення);
2) здійснюють вимірювання характеристик (оцінка якості, імовірності події, значущості цілей тощо).
Цю роботу виконують на підставі логічного мислення, відповідних знань, інтуїції, практичного досвіду, широко користуючись методами математичної статистики, теорії групового вибору, теорії вимірювання.
Оскільки експертна оцінка є думкою компетентної особи — експерта (групи експертів), то він має бути висококваліфікованим, авторитетним фахівцем, знати мету і завдання дослідження, що проводиться, і мати такі якості, як принциповість, об'єктивність, здатність нетенденційно оцінювати досліджуваний об'єкт.
Відомі такі способи добору експертів:
· за об'єктивними даними (посада, стаж наукової чи практичної роботи, освіта, професійна спрямованість, соціальна активність);
· за допомогою тестів (перевірка ефективності діяльності в ролі експерта);
· самовизначення (звертання до аудиторії з проханням висловитися з приводу певної проблеми);
· на підставі атестації.
Найпоширенішим різновидом соціальної експертизи є професійна атестація, яка має на меті збирання інформації щодо оцінювання професійних і моральних якостей працівників, виявлення професійно безграмотних осіб. Професійна {функціональна) безграмотність — це брак необхідних знань і навичок, неспроможність виконувати професійні обов'язки внаслідок відсутності потрібної кваліфікації.
Для проведення професійної атестації створюють спеціальну комісію. Атестований доповідає їй про свою діяльність. Обговоривши звіт, комісія оцінює діяльність атестованого і розробляє заходи для її вдосконалення. Ефективність атестації як способу збирання первинної соціологічної інформації залежить від раціональності використання в ній елементів інтерв'ю, аналізу документації, включеного спостереження тощо.
Якість експертної оцінки при цьому забезпечується відповідністю соціальних показників, що за ними здійснюється атестація, поставленим завданням, а також компетентністю і колегіальністю атестаційної комісії. Останнє полягає, по-перше, у тім, що члени цієї комісії мають добре знати атестованого по його роботі, а по-друге — репрезентувати всі структури, з якими він взаємодіє у виробничій діяльності.
Висновки атестаційної комісії мають бути інтегральними, комплексними, тобто охоплювати різні сторони професійної діяльності людини, містити оцінку перспектив і шляхів їх досягнення.
Отже, крім інформаційної функції, професійна атестація може виконувати й соціально-регулятивну. Можливості атестації за умов переходу до ринкової економіки, різних форм власності, розвитку демократії значно збільшуються. її результати можуть використовуватися для оцінювання трудового внеску тих працівників, діяльність яких безпосередньо не зв'язана з кінцевими результатами, для конкурсного добору спеціалістів та керівників, для опрацювання складних управлінських рішень. Інакше кажучи, професійна атестація є обов'язковою складовою менеджменту.
Оскільки об'єктом соціологічного дослідження є певна соціальна спільнота (група, колектив), то важливо знати, а отже, вивчати її соціально-психологічні якості. Для цього використовують методики, розроблені в психології, зокрема тестування — експериментальний метод психодіагностики
Тест — завдання стандартної форми (вербального характеру чи у вигляді символів, спеціального малюнка тощо), результат виконання якого дозволяє виміряти деякі психофізичні й особистісні характеристики, а також знання, уміння, навички випробовуваного.
У тесті мають бути такі компоненти:
· саме завдання (опитувальник), що розповсюджується як документ дослідження;
· стандартна інструкція щодо мети і правил виконання завдання;
· ключ шкалування, що вказує, яку характеристику, вимірювану якісну особливість тестованого розкриває кожний з пунктів завдання;
· ключ кодування, що визначає кількість балів за кожний варіант відповіді;
· ключ інтерпретації одержаного індексу, що визначає норми, з якими порівнюється результат, показаний тестованим.
Якщо всі інші методи мають на меті отримання якихось нових даних, що збагачують соціологічну науку, то тестування використовують для того, щоб визначити наявність чи брак уже відомих соціально-психологічних властивостей у випробовуваного. Тест має забезпечити об'єктивне порівняння випробовуваних між собою, тобто визначити, якою мірою кожен з них відповідає встановленим стандартам.
Перша вимога до тесту — його стандартизація, наявність взірця, норми.
Друга вимога полягає в тім, що кожний тест має забезпечувати всім особам, що випробовуються, однакові можливості для виявлення власних соціально-психологічних якостей.