Смекни!
smekni.com

Методи збирання соціологічної інформації (стр. 9 из 9)

За невиробничими критеріями вибирають партнера для неви­робничих видів діяльності, наприклад, для відпочинку, спільної туристичної поїздки. При цьому вибір зумовлюється зазвичай особистісними характеристиками. Ситуація взаємодії, що перед­бачається невиробничими критеріями, є психологічною за своїм характером, оскільки відносини членів групи у цьому разі розпо­діляються за принципом взаємної симпатії.

Визначаючи кількість соціометричних критеріїв, слід урахо­вувати таке: що менше організовані і що напруженіші взаємини у групі, то менше критеріїв потребується. Доцільно також брати до уваги демографічні показники групи — рід занять її членів, час існування групи тощо.

Якщо кількість виборів, котрі може зробити респондент, не обмежена (він має право заносити до соціометричної карти всіх, крім себе), то таку процедуру дослідження називають непараметричною. Вона дає змогу виявити структуру міжособистісних від­носин у групі в цілому й емоційну експансивність окремих членів групи, але водночас створює більшу можливість для випадкового вибору, через те що адекватність вибору обмежена психологіч­ними можливостями людини. Параметрична процедура характеризується обмеженістю кількості виборів. Вона значно зменшує ймовірність випадкового вибору. Наприклад, для групи з 20—25 осіб оптимальна кількість вибору — 4—5 партнерів.

Ефективність дослідження багато в чому залежить від якості оформлення соціометричної карти й уміння реципієнта психоло­гічно підготувати групу до опитування, зацікавити її, забезпечити анонімність, викликати довіру до себе.

Дані соціометричного опитування подають у вигляді соціоматриці та соціограми.

Соціоматриця — це таблиця у формі матриці, в якій кількість рядків і стовпців дорівнює кількості членів групи. По горизонталі роблять позначки щодо ставлення індивіда до інших членів групи, а по вертикалі — інших членів групи до цього індивіда. При цьому позитивні вибори позначаються знаком «+», негативні — «-», взаєм­ний вибір обводять кружком, у разі байдужого ставлення індивідів один до одного клітинка залишається незаповненою. Оскільки само-вибори не враховуються, то клітинку по діагоналі заштриховують.

З даних матриці можна зробити висновок про місце кожного члена групи в міжособистісних відносинах (лідер, ізольований, один з ліпших), його популярність чи непопулярність, стабіль­ність зв'язків у групі.

Задоволення індивіда системою міжособистісних відносин, його емоційне благополуччя визначається тим, наскільки він «популярний», скільки членів групи претендує на ділові та особистісні контакти з ним. Слід зазначити, що повне емоційне бла­гополуччя визначається взаємним вибором.

Згідно із соціодинамічним законом Дж. Морено в соціометричному тесті кілька певних осіб завжди мають надмір переваг, що їх надають їм інші, тоді як переваги, котрі надаються ними іншим, є так чи так обмеженими.

Становище людини в структурі міжособистісних відносин ви­значається її характером і особливостями поведінки. Комфортному становищу сприяють такі риси характеру, як доброзичливість, то­вариськість, толерантність, шляхетність, ініціативність, упевне­ність у собі. Такі люди вміють налагоджувати контакти з колегами, розуміти їхній стан, співчувати, допомагати іншим. їм притаманна професійна компетенція, загальна ерудиція, сумлінне ставлення до своїх обов'язків. Неабияке значення для формування симпатій оточення має фізичний фактор: охайність, приваблива зовнішність, чарівність у жінок і фізична сила, мужність у чоловіків.

Перевагу, як правило, віддають тим членам групи, яким при­таманні сумлінність, високий інтелект, емоційна культура.

«Непопулярність» (ізольованість, відторгнення) може зумов­люватися поганим характером, неохайним зовнішнім виглядом, невмінням бути цікавим у спілкуванні, байдужістю до оточення, до службових справ, егоїзмом тощо.

Проте не тільки особисті якості та поведінка людини забезпе­чують належне становище в групі. Багато що залежить від рівня і характеру тих вимог, які група висуває до окремої особи. Іноді популярним стає член групи із сумнівною поведінкою й негатив­ними особистісними якостями, якщо вони імпонують інтересам більшості членів групи.

Результати соціометричного дослідження можна тлумачити графічно й кількісно (соціометричні індекси, статистичний ана­ліз, факторний аналіз). Соціометричну матрицю використовують при цьому як крок до побудови графічного відтворення і розра­хунку кількісних показників.

Графічне зображення міжособистісних відносин у групі, коли кожного члена групи позначають якоюсь умовною плоскою фігу­рою, а зв'язок — лінією, що поєднує ці фігури, утворює соціограму.

Зв'язки-симпатії можна позначити суцільними лініями зі стріл­ками від однієї до іншої особи, а зв'язки-антипатії — переривистими лініями. Якщо А симпатизує В, але В не симпатизує А, то в соціограмі записують А > В. Якщо вибору нема, зв'язок не позначають.

Соціограма дає наочне уявлення про структуру взаємовідно­син індивідів у групі, про неформального лідера, ядро групи, ти­пи комунікативних зв'язків, кількість позитивних і негативних зв'язків, а також ізольованих індивідів.

З методів кількісної інтерпретації найбільшого поширення на­були розрахунки індивідуальних і групових соціометричних ін­дексів, що характеризують усю структуру взаємовідносин між членами групи, певні якості кожного члена окремо, усієї групи загалом. Так, індекс соціометричного статусу індивіда Sti, ви­значають як кількість отриманих ним виборів (

— позитивних,
— негативних), поділену на максимально можливу кількість таких виборів:

Максимально можлива кількість виборів, яку може отримати кожний член групи з урахуванням того, що він не може вибрати сам себе, дорівнює N - 1, де N — кількість членів у групі. Інтер­претація індекса-статусу залежить від змісту запитань, за відповідями на які було побудовано матрицю. Так, якщо йшлося про симпатію, то член групи з найвищим статусом — неформальний лідер, і навпаки.

Індекс обсягу взаємодії Vi визначають як кількість отри­маних і зроблених виборів i-го члена групи, поділену на макси­мально можливу кількість таких виборів:

Із групових індексів найчастіше використовується індекс групової згуртованості I. Його можна обчислювати як від­ношення різниці між загальною кількістю членів групи і кількіс­тю членів групи, що не отримали й не зробили жодного вибору (ізольованих), до загальної кількості членів групи:

Групову згуртованість аналізують з урахуванням індивідуаль­них індексів, зокрема соціометричного статусу, за допомогою якого можна визначити становище в групі кожного її члена. Так, якщо St = 0, то це ізольований член групи, якщо 0 < St

0,25, то цього індивіда прийнято до групи, якщо 0,25 < St
0,5, то цьому індивідові група віддає перевагу, якщо 0,5 < St
0,75, то це — лі­дер групи; а якщо 0,75 < St
1,0, то такого члена групи назива­ють «зіркою».

Сумарний індекс єдності групи можна визначити, оцінюючи поведінку її членів за комплексом таких показників, як дисциплі­нованість, ініціативність, сумлінність, ретельність, шанобливість, колективізм, взаємодопомога, інформованість.

Результати багатьох соціологічних досліджень свідчать про наявність прямої залежності між згуртованістю групи й ефектив­ністю результатів її спільної діяльності. Безпосередньо корелюється з характером і змістом групових міжособистісних стосунків також творчий потенціал групи.

Вірогідність інформації, здобутої розглянутим методом, зале­жить насамперед від правильного вибору соціометричних крите­ріїв, що диктується програмою дослідження і попереднім озна­йомленням зі специфікою групи. Стійкість даних визначається повторним соціометричним опитуванням, а їх обґрунтування — спостереженнями за реальними відносинами в групі. Дуже важ­ливо гарантувати кожному члену обстежуваної групи анонімність опитування.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андреенков В. Г. Логика социологического исследования. — М., 7.

2. Бутенко Н. А. Анкетний опрос как общение социолога с респон­дентами. — М., 9.

3. Воловин В. Соціологічна освіта в Україні // Соціологія: теорія, мето­ди, маркетинг. — 8. — № 1.

4. Как провести социологическое исследование. — М., 0.

5. Клайн П, Справочное пособие по конструированию тестов. — К., 4.

6. Королев Ю. Г. Выборочный метод в социологии. — М., 5.

7. Математико-статистические методы анализа данных в социологических исследованиях. — М, 0.

8. Математические методи в социологическом исследовании. — М, 1.

9. Миллс Р. Интеллектуальное мастерство // Социол. исследования. — 4. — №1.

10. Осипов Г. В., Андреев 3. П. Методи измерения в социологии. — М., 7.

11. Паниотто В. К, Максименко В. С. Количественные методы в социологическом исследовании. — К., 2.

12. Паніна Н. В. Технологія соціологічного дослідження. — К., 6.

13. Рабочая книга социолога. — М., 5.

14. Смелзер Н. Социология. — М., 4.

15. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. — М., 2.

16. Социологическая информация в ЗВМ: сбор, хранение, контроль, редактирование. — Л., 3.

17. Шаленко В. Н. Программа социологического исследования. — М., 7.

18. Ядов В. А. Социологическое исследование: методология, програм­ма, методы. — М., 7.