Житомирський державний університет імені Івана Франка
Кафедра соціальної педагогіки і педагогічної майстерності
Реферат на тему „ Форми і методи робрти з людьми похилого віку „
Виконала
Студентка 32 групи
Спеціальність „соціальна педагогіка”
соціально-психологічний факультет
Ткач Анна Володимирівна
Житомир - 2007
План:
1. Вступ
2. Загальна характеристика старості
2.1. Емоційна сфера людини у старості
2.2. Значення сім’ї для людини похилого віку
3. Соціальна робота з людьми похилого віку
3.1 Будинки- інтернати для людей похилого віку
3.2 Територіальні центри обслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян і відділення соціальної допомоги вдома
4. Особливості підготовки соціальних педагогів до роботи з людьми похилого віку
4.1. Психологічна допомога людям похилого віку
5. Висновок
1. Вступ
Старість є останнім етапом онтогенезу людини. Головною її особливістю є генетично зумовлений процес старіння, який проявляється в іволюційних змінах в організмі та психіці , послабленні їх функціонування. Фізіологічні перетворення, а також соціально- психологічні чинники впливають на особистісну сферу, поведінку, спосіб життя старої людини.
У період старості розвиток і функціонування духовної, інтелектуальної, емоційної, фізичної сфер людини набувають специфічного характеру. На цьому віковому етапі особистіть припиняє трудову діяльність , обмежуються її соціальні контакти, спостерігаються зміни у її поведінці. [ 4; 323]
2. Загальна характеристика старості
Період старіння часто називають геронтогенезом ( грец. Geron – стара людина і genesis – походження ). Більшість дослідників вважає, що починається вона з 60 років і триває до смерті. Міжнародна класифікація виокремлює такі періоди геронтогенезу:
- похилий вік ( для чоловіків 60 – 74 роки, для жінок 55 – 74 роки )
- старечий вік ( 75 – 90 років )
- вік довгожительства ( 90 років і старші ).
На цьому етапі життя людина помітно втрачає фізичну силу, енергійність, погіршується її здоров’я та психофізіологічні показники. Знижується функціонування судинної та імунної систем, еластичність тканин організму. Шкіра стає твердішою, чутливішою до подразнень. Стара людина адаптує свою поведінку до фізіологічних обмежень.
Про початок старіння людини свідчить припинення трудової діяльності, обмеження системи соціальних відносин. У більшості дорослих вихід на пенсію мало змінює задоволеність життям. У деяких сім’ях набуває вищої значущості сімейне життя , особливо, якщо чоловік працює, а дружина вже на пенсії. Припинення роботи теж сприймається позитивно. Однак частина старих людей опиняється перед проблемою залежності від інших людей.
Кожна людина по-своєму долає період старості, що зумовлене генетичними та особистісними чинниками, статевою належністю, способом життя на попередніх етапах, атмосферою в родині, соціально- економічною ситуацією в країні.
Старіння людей є одним з основних показників демографічної ситуації в країні. Для України характерна тенденція до зменшення народжуваності і з’явилася тенденція до скорочення тривалості життя.
Отже, старість є віковим етапом ( у деяких людей досить тривалим ), який завершує життя. Для нього характерні фізіологічні обмеження, зміни в усіх сферах особистості. [ 4; 323-324 ]
2.1. Емоційна сфера людини у старості
Зі старістю пов’язані і специфічні зміни в емоційній сфері людини, які проявляються в некерованому посиленні мимовільних реакцій ( сильному нервовому збудженні ), схильності до безпричинного суму, сльозливості. У більшості людей з’являється тенденція до ексцентричності ( дивацтва ), знижується чутливіть, здатність знаходити вихід зі складних ситуацій, вони часто заглиблюються у свої думки, переживання, тривоги.
На схилі літ люди рідше переживають радість , здивування, багато з них втрачає почуття гумору, інтерес, допитливість. Вони часто відчувають тривогу , пов’язану з очікуванням смерті, із захворюваннями, самотністю, фізичною неспроможністю. Їхня тривога , як правило , не має конкретної причини . У ній страх поєднується з гнівом, почуттям вини, соромом. Страх може бути зумовлений фізіологічними процесами в організмі, усвідомленням життєвих небезпек, що реально загрожують людині. Прояви ображеності здебільшого є емоційною реакцією на несправедливе ставлення до себе, незаслужане приниження власної гідності.
Часто людина відчуває сум , який є породженням пережитого горя, самотності, хвороби, розчарування у житті,втрати значущої людини, перспективи. Сум супроводжується зумовленою звуженням кровоносних судин загальмованість рухів. Складні переживання змушують її оглянутися, по-новому відчути цінність життя, кожного прожитого дня і навіть години.
Нудьга і пов’язана з нею стан монотонії ( зниження загального рівня активності ) Виникають у зв’язку з відсутністю яскравих сенсорних вражень, спричиненою послабленням слуху, зору та інших видів чутливості; інтелектуальною пасивністю , зумовленою зниженням рівня інтелекту та мотивації пізнавальної діяльності; руховою пасивністю, спричиненою зниженням фізичних можливостей організму.
Емоційні переживання також пов’язані з очікуванням смерті. Люди у старості спокійніше роздумують про смерть, ніж відносно молодші. Думки про неї навідуються часто, але вже не викликають такої тривоги, як раніше. Головне для них, щоб процес умирання не був тривалим і болісним.
Емоційне життя літніх людей суттєво змінюється. Частіше виникають у них негативні переживання, які здебільшого пов’язані із пристосуванням до старості й наближенням смерті. Однак і в цьому віці люди нерідко переживають позитивні емоції. [4; 335-337 ]
2.2. Значення сім’ї для людини похилого віку
З певного віку непересічною цінністю для людини стає сім’я, задля єдності і благополуччя якої вона живе і працює, обстановка в якій може додавати їй сил і відчуття усіх барв життя або пригнічувати , кидати її в депресивні стани. Особливо важливе значення має сім’я для людей похилого віку, хоч багато з них зустрічають свою старість одинокими.
Слід сказати, що старі люди більше прагнуть активної взаємодії з членами сім’ї, а усамітнення забезпечує їм особистісну свободу. Сім’я для них є опорою. Однак не завжди сім’я здатна вирішувати їхні проблеми . Нерідко опікуни є також уже не молодими людьми ( одне із подружжя ) аба людьми зрілого дорослого віку ( діти ). Їх переслідують свої проблеми, в багатьох ослаблене здоров ’я. Тому інколи люди старого віку відчувають розчарування через нереалізовані сподівання, що може зруйнувати стосунки в родині.
У зв’язку зі зниженням рівня народжуваності літні люди мають менше родичів, від яких можуть очікувати підтримки. В такому разі їхнє становище значною мірою залежить від рівня пенсійного забезпечення та добробуту в державі.
Великою радістю на старості є онуки і правнуки.У багатьох бабусь і дідусів налагоджуються з ними дружні стосунки . Ці стосунки часто відіграють домінуючу роль у спонукальній сфері людей похилого віку , дають їм відчуття особистісного та сімейного оновлення , вносять різноманітність у їхнє життя, надають йому сенсу, є ознакою довголіття, яким можна гордитися. Дідусі і бабусі виконують важливі соціальні ролі, які мають різну мотиваційну спрямованість :
1. присутність. Зумовлена прагненням бабусі і дідуся створити спокійну обстановку, особливо за наявності загрози розпаду сім’ї;
2. сімейна „ національна гвардія „. Деякі бабусі і дідусі охоче беруть активну участь у житті родини , віддаючи себе вихованню підростаючого покоління;
3. арбітри. Бабусі і дідусі прагнуть зберегти сімейні духовні цінності, підтримувати цілісність, спадкоємну єдність родини, намагаються владнати конфлікти між своїми дорослими дітьми і внуками;
4. зберігачі сімейної історії.Багато бабусь і дідусів , дбаючи про наступність між поколіннями , передають онукам сімейну спадщину і традиції. [4; 340-341 ]
3. Соціальна робота з людьми похилого віку
Соціальна робота з людьми пізньої старості і людьми похилого віку займає пріоритетне місце в системі соціалного захисту населення.
У різних суспільствах старі люди часто сприймаються крізь призму стереотипів. За результатами опитувань населення в різних країнах світу виявилось, що існують як позитивні, так і негативні уявлення про старих людей, що впливає на ставлення до них суспільства. Ці стереотипи заважають сприймати людей похилого віку деференційовано, як індивідумів, які дійсно мають між собою певні розбіжності .
Негативні стереотипи :
· більшість старих людей бідні;
· більшість старих людей не можуть звести кінці з кінцями через інфляцію;
· у більшості старих людей є житлові проблеми;
· старі люди, як правило, слабі і хворі;
· більшість старих людей живуть в соціальній ізоляції і страждають від самотності, утримуються в будинках для престарілих.
Позитивні стереотипи:
· старі люди відносяться до досить заможної частини населення, працюючи члени суспільства щедро забезпечують їх пенсіями і допомогами.
· Старі легко зходяться з іншими людьми , вони добрі і привітні.
· Більшість з них відрізняється зрілістю. Життєвим досвідом і мудрістю. Вони цікаві люди.
· Більшість старих людей вміють слухати і особливо терплячі відносно дітей.
· Більшість старих людей відрізняються добротою і щирістю щодо своїх дітей і онуків.
У соціальній роботі з людьми похилого віку вирішуються такі завдання:
· Попередження причин , які породжують проблеми літніх людей;
· Сприяння практичній реалізації прав і законних інтересів , забезпеченню можливостей самореалізації і самовиявлення людей похилого віку і попередження соціальної ізоляції , відсторонення від активного життя;