Але, процесу забезпечення законності передує не менш важливий та складний процес впровадження законності в усі сфери державного життя. Для того, щоб впровадити законність в життя, використовуються певні механізми, а саме: соціальні та юридичні.
Під соціальним механізмом слід розуміти сукупність засобів (як юридичних, так і не юридичних), за допомогою яких політичні, ідеологічні, психологічні та юридичні вимоги законності реалізуються в практичній діяльності.
Юридичний механізм впровадження законності втілюється в системі засобів та способів перетворення вимог правомірної поведінки в практичну діяльність щодо застосування правових норм.[15]
В межах розгляду питання забезпечення законності не слід забувати про комплекс таких специфічних факторів, як гарантії законності. Саме за допомогою гарантій (певних засобів та умов) забезпечується повне та послідовне здійснення вимог законності.
В юридичній літературі реальність та забезпеченість законності традиційно розглядається як результат дії гарантій законності: певних економічних умов; розвинутої політичної системи; механізму соціального захисту населення; науково обґрунтованої системи норм права, що відповідає вимогам часу і доступна для розуміння усіма суб’єктами державного управління; механізму примусу, який чітко працює в межах закону; високу правову культуру.
Всі гарантії можна поділити на дві групи.
Загальні гарантії – що відображаються в політичних, ідеологічних, економічних, психологічних умовах, в межах яких існує правова система.
Спеціальні гарантії являють собою специфічні юридичні засоби та внутрішні юридичні механізми, що є реальним втіленням законності в правовій сфері.
Справжніми гарантіями режиму законності можуть стати: реальний поділ влади, існування незалежних від держави засобів масової інформації, децентралізація державних структур, політична, економічна, культурна та ін. самостійність осіб та ін.
Не можливо не зазначити й про таке поняття, як методи забезпечення законності. Вони виступають у формі політичних, економічних, організаційних та інших засобів забезпечення дій права. До таких засобів відносять: відкритість та обізнаність суспільства про порушення законів і заходи, які вживаються до порушників; широке використання судової системи в зміцнення законності; практичне забезпечення принципу „вся влада закону” в діяльності державних органів; ефективна робота законодавчого органу тощо.
Законність, як і будь-яке інше явище, має свої умови існування. Отже, першою умовою існування законності є сам закон. Він є основою, фундаментом, передумовою. Як наслідок з неї, - друга умова – забезпечення в законодавстві принципу верховенства закону.
Залежно від того, виконуються чи ні вимоги законності, вона може бути: формальною (коли вимоги лише проголошуються) та реальною (коли вимоги реалізуються на ділі, фактично).
Треба відмітити, що діяльність по забезпеченню законності має державно-правовий характер, а органи, що її здійснюють (органи виконавчої влади, міліція, прокуратура, різні державні інспекції, служби, суди, деякі громадські утворення та ін.), мають юридично-владні повноваженнями. Такого роду діяльність вважають способом забезпечення законності.
3. Проблеми зміцнення законності. Чинники, що впливають на рівень законності.
3.1. Розглядати питання зміцнення законності вцілому, не деталізуючи його на певні частини видається складним, оскільки кожна сфера нашого життя має свою специфіку, особливості її регулювання. Доцільно було розглянути окремі сфери суспільного життя, які справляють вплив на рівень законності в суспільстві. Так, в першу чергу хотілось би виділити діяльність державних органів в сфері нормотворчості. Тобто висвітлити, яким чином дана сфера впливає на рівень законності в державі. У держави немає інших способів управління суспільством, окрім як через видання законів або застосування сили. Ці способи або доповнюють один одного, коли силу застосовують у рамках закону, або сила торжествує – і тоді закони мовчать.[16] Так, розглянемо один із зазначених способів управління суспільством – прийняття законів.Особливу роль в цьому питанні відіграє Верховна Рада України (далі – ВРУ), як законодавчий орган. Вона виконує провідну роль в системі державних органів, які забезпечують основні права та свободи громадян.[17]
Режим законності забезпечується шляхом зміцнення, розвитку та вдосконалення правової основи державного життя, що здійснюється через вдосконалення правової бази держави.
ВРУ, створюючи правову базу для регулювання суспільних відносин, відіграє основоположну роль у створенні умов для забезпечення режиму законності.
Але, між теорією і практикою; між законодавством та реальним станом відносин, яке воно регулює майже завжди є непересічна межа. Тому, маємо констатувати, що не дивлячись на нормативне закріплення принципу законності, реалізація його залежить ще від багатьох факторів. Не достатньо виписати його дотримання, як імперативну норму. Потрібно розробити механізми, за допомогою яких реалізація законності в суспільстві буде реальною та можливою. Та, як наслідок, буде існувати правопорядок в суспільстві.
Але, все ж таки звернемось до деяких законодавчих актів, прийняття яких було безпосередньо спрямовано на дотримання законності та правопорядку в суспільстві.
Указ Президента України від 5 серпня 1996 року N 628/96 „Про додаткові заходи щодо зміцнення законності та правопорядку в Україні”, був прийнятий за умов складної криміногенної ситуації в Україні. За цим Указом передбачалось провести ряд дій, спрямованих на підвищення рівня законності в Україні. До таких дій можна віднести: контроль щодо заходів, які забезпечують наведення належного порядку; розробка планів заходів щодо зміцнення законності та правопорядку; інші заходи.
Постанова Кабінету Міністрів України від 5 червня 2002 р. N 779 „Про Програму діяльності Кабінету Міністрів України” затвердила Програму діяльності Кабінету Міністрів України.
Згідно п. 1.7. цієї програми „Захист прав і свобод людини і громадянина, зміцнення законності та правопорядку”, передбачалось спрямування зусиль Уряду на зміцнення законності та правопорядку, посилення боротьби зі злочинністю, забезпечення громадського порядку в державі, утвердження в ньому миру та злагоди.
Ключовим завданням Уряду в цій сфері визначалось – реалізація комплексу заходів щодо забезпечення конституційних прав і свобод громадян, боротьби зі злочинністю, корупцією та іншими правопорушеннями.
Щоб виконати поставлене завдання необхідно розробити комплекс дій, що й забезпечать реалізацію завдань.
Відповідно до Програми Уряду такими головними діями повинні бути: удосконалення правової бази; виконання державних програм, спрямованих на зміцнення законності і правопорядку.
Та, як наслідок від проведення зазначених дій має відбуватись поліпшення роботи правоохоронних органів та інших державних органів у сфері додержання прав і свобод людини і громадянина, захисту життя і здоров'я особи, підвищення рівня боротьби зі злочинністю, забезпечення громадського порядку.
Потрібно також згадати про Програму діяльності Кабінету Міністрів України “Відкритість, дієвість, результативність ", окремий пункт якої був цілком присвячений питанням захисту прав і свобод громадян, зміцнення законності та правопорядку; про Указ Президента України від 13 серпня 2002 року N 700/2002 "Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення", та деякі ін.
Треба відмітити, що відповідні акти приймались і за часів існування Радянського Союзу. Так, як приклад, можна навести Постанову Верховної Ради Української РСР „Про невідкладні заходи по зміцненню законності і правопорядку в республіці” від 29 листопада 1990 року N 504-XII. Окремого значення набувають акти регіонального характеру, тобто такі, що мають силу закону (є законами), але врегульовують відносини на певній території. Забезпечення законності на рівні окремих районів, міст, областей держави є платформою для забезпечення законності в загальнодержавному масштабі. Так, в аспекті висвітлення цього питання звернемося до Указу Президента України „Про відповідальність керівників органів виконавчої влади та прокуратури в забезпеченні законності і правопорядку, додержанні прав і свобод громадян на території Одеської області” або до Указу Президента України „Про серйозні недоліки у виконанні законодавства щодо забезпечення законності і правопорядку, додержання прав і свобод громадян у Львівській області” від 4 червня 2003 р. N 477/2003. І це далеко не вичерпний перелік. За змістом таких указів випливає, що комплексне вивчення діяльності органів державної влади відповідних територіальних рівнів щодо реалізації державної політики з питань захисту прав і свобод громадян, засвідчує наявність багатьох недоліків у даній сфері. І в першу чергу, це пов’язано з неналежним рівнем здійснення своїх обов’язків посадовими особами. Також, неможливо не зазначити й про роль правозастосування. Така організація діяльності відповідних органів має забезпечувати законність правозастосовчих актів.3.2. Окрім впливу сфери, яка безпосередньо пов’язаною з нормотворчістю, на рівень законності в суспільстві також впливає сфера державного управління.