Отже, для економічного самовизначення молоді на сучасному етапі її життєдіяльності стають характерними наступні риси:
падіння рівня життя молоді в цілому та різке погіршення її економічного стану зокрема;
вимушене вдавання до додаткового підробітку, який, по-перше, збагачує не державу, а приватні структури, по-друге, супроводжуватися надмірним використанням фізичних і розумових здібностей молодих людей на шкоду їх загальному і духовному розвитку, що часто становить загрозу для стану їх здоров'я; по-третє, сприяє декваліфікації молоді та втраті можливостей набуття фахової освіти або підвищенню кваліфікації;
посилення матеріальної, економічної та психологічної залежності молоді від суспільство та батьків, труднощі одержання статусу самостійної автономної особистості, тобто досягнення стану дорослості;
відсутність помітного соціального просування і зростання соціального статусу, брак стимулів для продовження освіти;
зростання кількості психічних проблем і комплексів, пов'язаних зі страхом втрати роботи і неможливістю самовияву та реалізації своїх сутнісних можливостей. [11, 49-51]
Мета молодіжної політики у цій сфері - вирівнювання стартових позицій молоді, подолання дискримінації окремих груп молодих людей, в тому числі у приватних структурах, розвиток кредитування молоді та молодих сімей на сприятливих умовах, надання пільг для працевлаштування випускників навчальних закладів у перші два роки після їх закінчення, організація служб профорієнтації, перепідготовки та працевлаштування молоді, служб юридичної допомоги та консультування юнаків і дівчат. Молодіжна політика держави повинна також збільшувати можливості для посадового, професійно-кваліфікаційного, освітнього, наукового зросту молоді, забезпечувати вільний вибір шляхів і засобів соціального просування. Подолання матеріальної та інших видів залежності від батьків і суспільства може здійснюватись через розширення можливостей самостійного забезпечення власних потреб, удосконалення законодавчої практики та законодавчої ініціативи, створення гарантій для отримання молоддю освіти і фахової перепідготовки. [4, 26]
ґ) Інші молодіжні проблеми.
До числа молодіжних проблем, крім названих вище, належать також забезпечення духовного і фізичного розвитку, зміцнення молодої сім'ї та ряд інших, причому всі вони пов'язані із погіршенням становища молоді у цих сферах у порівнянні з минулим. Розв'язанню молодіжних проблем мають сприяти законодавчі акти, прийняті українською державою. До них відносяться Декларація про загальні засади державної молодіжної політики в Україні від 15 грудня 1992 р., Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" від 5 лютого 1993 р. та відповідна постанова Верховної Ради України про введення його в дію. У зв'язку з цим перед вітчизняною соціологією молоді стоїть дуже важливе і відповідальне завдання: поглиблення знань про молодь та її проблеми, аналіз ходи виконання прийнятих законодавчих актів у конкретних ділянках та інформація органів влади і управління з метою внесення коректив у самі закони чи прийняття доповнень і додатків до існуючого законодавства. Для західної соціології молодіжні проблеми набувають дещо іншої пріоритетності та змісту. Центральною з них вважається напруження між молоддю та суспільством, яке робить можливим конфлікт між індивідуальностями та існуючим соціальним устроєм. В основі цього напруження лежить амбівалентність (тобто двоїстість, суперечливість почуттів та емоцій) молоді, яка здатна привести і до політичного активізму, і до інтенсивної самотрансформації особистості, і до її втечі у світ наркотиків або релігії. Тому одним із завдань молодіжної політики у розвинутих країнах є створення таких умов для молоді, коли б ця амбівалентність якомога лагідніше скеровувалась у просоціальному напрямку через надання найрізноманітніших можливостей для соціально корисної діяльності молоді. [7, 12]
Ще одною характеристикою віку молодості в цих країнах виступає величезна цінність змін, трансформацій, руху взагалі і послідовна огида і відраза до усталеного статусу. Звичайно, всі люди прагнуть змін, але саме молоддю зміни і рух обожнюються, стають усвідомленими завданнями, основною метою існування. Тому конфлікт поколінь, який є досить поширений у західних країнах, набирає виразу протесту молодих проти зупинки в русі і динамічному розвитку їх батьків, що, набувши певного соціального статусу і положення у суспільстві, заспокоюються і зупиняються на досягнутому. Це враховується у молодіжній політиці розвинутих держав, яка не має постійних пріоритетів і усталених напрямків, є надзвичайно гнучкою і придатною для модифікацій. [7, 29-20]
Цей неповний перелік основних положень, пов'язаних із розумінням молоді та її проблем, дає можливість порівняти вітчизняну і західну соціології молоді та скерованість молодіжних політик. Якщо увагу соціологів пострадянського простору привертають насамперед питання підкреслено соціального значення і ваги, тобто входження молоді у суспільство та її адаптації в ньому, то західні соціологи акцентують на процесах становлення особистості; якщо перших цікавлять передусім проблеми підготовки молоді до праці, то других - поведінка молоді, що відхиляється від суспільних норм і цінностей і загрожує руйнації цілого суспільства. Якщо молодіжна політика перехідних країн ще несе на собі відбитки колишнього патерналізму, а законодавство не забезпечує механізмів реалізації правових актів щодо молоді і побудоване на обмеженнях і забороні, то політика розвинутих країн стосовно молоді будується на принципах і нормах її самозабезпечення і державного забезпечення лише тих, хто не здатний до цього в силу фізіологічних, психологічних та соціальних причин.
Загальнонаціональне опитування "Становище молоді в Україні", яке було проведено наприкінці 2007 року, дозволило фахівцям виявити найактуальніші проблеми молодих людей, а також окреслити варіанти їх вирішення. Було опитано майже 2 тис. представників міста і села віком від 15 до 23 років. Дослідженням займався Центр соціальних експертиз у рамках проекту Програми розвитку ООН "Створення безпечного середовища для молоді в Україні". Вивчалися потреби молоді у різноманітних сферах життя. [6, 4-6]
Найбільшою цінністю міжнародної інтеграції України юнаки та дівчата вважають можливість отримувати роботу й навчання в інших країнах. Молодь високо цінує західний спосіб життя й західну культуру та вважає, що знайомство зі зразками і стандартами західного життя допомагають опановувати сучасний світ. Головним чином, молодь прагне євроінтеграції, але певна частина (переважно на сході України) мріє про зближення з Росією.
Враховуючи те, що через участь у самоврядуванні молоді люди мають можливість виявляти свою активну життєву позицію, впливати на життя суспільства та його розвиток, дослідники спробували з'ясувати, наскільки привабливі такі речі для молодих українців. Головною перешкодою розвитку органів самоуправління молоді в Україні виявилася відсутність бажання у юнаків і дівчат узагалі цим займатися. На другому місці серед завад для розвитку - організаційні негаразди (брак коштів, приміщення, обладнання), а також низький рівень поінформованості молоді щодо таких органів. Шлях до подальшого розвитку самоврядування, на думку молодих, полягає в створенні системи взаємодопомоги та підтримки цих органів на місцевому рівні і створенні єдиного координаційного органу системи самоврядування навчальних закладів. Прикро, але результати опитування свідчать про те, що молодь не відіграє суттєвої ролі й у роботі органів місцевого самоврядування, а ці органи також не завжди прагнуть співпраці з молодіжними організаціями. Адже сама молодь не дуже охоче звертається до цих органів за вирішенням своїх проблем. [6, 8]
Керівник проекту "Створення безпечного середовища для молоді України", кандидат психологічних наук Оксана Гарнець зазначає: "Органам місцевого самоврядування потрібно сприяти доступності та відкритості себе для молодіжного середовища, а урядовим і неурядовим організаціям - запровадити тренінги-семінари для формування у молоді позитивного ставлення до цих органів. Потрібно добре інформувати молодих людей щодо їхньої можливої участі в роботі цих органів. Треба, щоб органи місцевого самоврядування реалізовували проекти щодо вирішення проблем молоді, а також поліпшували поінформованість про це". [6, 17]
За оцінками опитаної молоді, найактуальніші питання молодіжної політики все ще залишаються у нас поза увагою держави. Найнаболіліше - це працевлаштування та забезпечення житлом. Значна частина молоді не задоволена рівнем доступності освіти та її відповідністю вимогам сьогодення (45%), а також питаннями духовного та культурного розвитку (41%). Щодо політики розв'язання проблем фізичного здоров'я та інтелектуального збагачення, то незадоволеність виражається відповідно у 36% та 30%. [6, 18]