Оцінюючи характер демографічних зрушень, що відбулися у міжпереписний період (від 12 січня 1989 р. – дати останнього Всесоюзного перепису населення до 5 грудня 2001 р. – дати першого Всеукраїнського перепису), важливо враховувати суттєві структурні зрушення: зростання частки осіб похилого віку і зменшення активної репродуктивної та працездатної частки у складі населення, що є загальною демографічною тенденцією розвинених країн. Це знижує загальний коефіцієнт народжуваності і збільшує коефіцієнт смертності населення.
Що стосується етнічного складу населення України, то українці переважають в усіх регіонах, крім Севастополя та АР Крим, де найчисленнішою етнічною групою є росіяни (відповідно 71,6% та 58,3%). Майже в усіх інших регіонах росіяни посідають друге місце за чисельністю і лише у двох – четверте: на Закарпатті (після українців, угорців і румун) та на Буковині (після українців, румун і молдован).
Рівень освіти населення в Україні є одним з найвищих серед країн Центральної та Східної Європи. За питомою вагою учнів серед населення 15-18 років Україна поступається з усіх країн тільки країнам Балтії та Угорщині. Зрушення впродовж міжпереписного періоду свідчать про істотне поліпшення освітнього складу населення.
Незважаючи на певні позитивні зрушення, демографічна ситуація в Україні залишається складною. Відсутні об'єктивні підстави призупинення існуючої тенденції скорочення загальної чисельності населення. У цій ситуації напрями демографічної політики держави мають спрямовуватися передусім на підвищення рівня та поліпшення якості життя населення. Акценти варто робити не на кількісних, а на якісних параметрах демографічного відтворення. Необхідно сконцентрувати зусилля на вирішенні поточних і стратегічних завдань – економічному забезпеченні відтворення населення, належному соціальному захисту сімей з дітьми та осіб похилого віку, поліпшенні екологічної ситуації, зниженні виробничого та побутового травматизму, популяризації здорового способу життя, забезпеченні доступності якісної медичної допомоги та освіти, що, зрештою, стане вагомим підґрунтям для переходу до сучасного режиму відтворення населення і підвищення тривалості повноцінного активного його життя.
Трудові можливості населення, кількісна і якісна специфіка їх реалізації відображені у трудовому потенціалі. В цьому контексті чисельність населення розглядається з точки зору економічної продуктивності різних статево-вікових груп і їх кількісного співвідношення. Врахування професійно-кваліфікаційного складу населення за статтю і віком – одна з головних умов збалансованого поєднання робочої сили і робочих місць.
Чисельність населення, його статево-віковий склад впливають на обсяги споживання, особливо товарів широкого вжитку, через споживчий попит, адже різні вікові групи мають різний рівень споживання. В результаті скорочення чисельності тієї чи іншої вікової групи відповідно скорочуються і обсяги виробництва продукції спеціально для цієї групи.
Чисельний склад трудових ресурсів залежить від природного приросту, статево-вікової структури, а також міграції населення. Трудові ресурси можуть бути зайняті в виробничій та невиробничій сферах. В Україні зараз є нестача кваліфікованих кадрів. Велика кількість спеціалістів виїжджають за кордон.
Людина є головним суб'єктом господарства, репрезентантом трудового потенціалу держави і нації. Вона є основним фактором на, який орієнтується РПС у розміщенні виробництва по території країни.
Відтворення трудового потенціалу є одним з найважливіших завдань держави. Це зумовлено тим, що весь виробничий і невиробничий потенціал держави тримається на якості і кількості людських трудових ресурсів країни. Утримання трудового потенціалу в рівновазі є важливою задачею для уряду.
1. Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» від 8 вересня 2005 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2005. – №51. – С. 548.
2. Про демографічний прогноз розвитку України до 2050 року. Постанова № 313 від 21.11.2007 Національної академії наук України (НАН). // режим доступу : http://www.uapravo.net/data2008/base15/ukr15363.htm.
3. Постанова від 6 березня 2003 р. № 591–IV «Про проведення парламентських слухань на тему: «Демографічна криза в Україні: її причини та наслідки» // Голос України. – 2003. – 18 березня. – С. 9.
4. Бень А. Втрачаємо мільйони людей. Без війн, голодомору, епідемій. // Голос України. – 2003. – 23 травня. – С. 2.
5. Біляцький С., Хахлюк А. Демографія – найголовніший чинник майбуття // Україна: аспекти праці. – 2001. – № 5. – С. 45-49.
6. Демографічна криза в Україні. Проблеми дослідження, витоки, складові напрями протидії / НАН України; Ін-т економ. / За ред. В. Стешенко. – К., 2001. – 560 с.
7. Демографічні перспективи України до 2026 року. – К., 1999. – 55 с.
8. Дорогунцов С.І., Пітюренко Ю.І., Олійник Я.Б. Розміщення продуктивних сил України. – К.: КНЕУ, 2000. – 364 с.
9. Іллюк Ф. Демографічна ситуація в Україні // Україна. – 2001. – № 9. – С. 31-32.
10. Жук М.В. Регіональна економіка. Підручник / Микола Васильович Жук. – К.: Академвидав, 2008. – 416 с.
11. Здоровцов О. І., Коротєєв М. А., Прасол В. О. Демографічна ситуація у сільській місцевості України і державні заходи щодо її поліпшення // Економіка АПК. – 2001. – № 9. – С. 113-119.
12. Курило І. Про медико–демографічні чинники формування і відтворення трудового потенціалу населення України // Україна: аспекти праці. – 2001. – № 8. – С. 35-42.
13. Мельник С.А. Управління регіональною економікою: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 124 с.
14. Муромцева Ю. І. Демографія: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2006. –299 с.
15. Політекономія: Підручник / За ред. Ю.В.Ніколаєнка. – К.: ЦУЛ, 2003. – 412 с.
16. Прибиткова І. Демографічна ситуація в Україні у дзеркалі Всеукраїнського перепису населення 2001 року // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2002. – № 3. – С. 133-142.
17. Прибиткова І. М. Основи демографії. – К.: АртЕк, 1995. – 252 с.
18. Пшеничнюк О. В. Соціологія: Посібник для підготовки до іспитів. – К.: Вид. Паливода А. В., 2005. – 169 с.
19. Розміщення продуктивних сил України / Є. П. Качан, М. О. Ковтонюк, М. О. Петрига та ін.; За ред. Є. П. Качана. – К.: Вища школа, 1998. – 375 с.
20. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник. – 9-те вид., перероб. і допов. / За ред. В.В. Ковалевського. – К. : Знання, 2009. – 373 с.
21. Статистичний щорічник України за 2007 рік. – К.: Техніка, 2008. – 645 с.
22. Статистичний щорічник України за 2008 рік. – К: Державний комітет статистики України, 2008. – 650 с.
23. Стешенко В. Демографічна криза в Україні – криза національна // Україна. – 2003. – № 5. – С. 17-18.
24. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Навч. посіб. – К.: Вікар, 2001. – 374 с.
25. Шевчук П. Демографічне районування України як необхідна складова регіонального демографічного прогнозу / Рада по вивченню продуктивних сил України. // Україна: аспекти праці. – 2001. – № 1. – С. 18-22.