У своїй сукупності вказані аспекти реальної практики соціального захисту молоді в діяльності соціальних служб і склали базу соціального експерименту в ході нашого дослідження .
Таким чином:
1. Соціальна служба для молоді в Україні – це спеціальні заклади, які надають соціальні послуги та соціальну допомогу на основі відповідного законодавства, в обов’язки яких входить: а) надання молодим людям інформаційно, правової, психолого-педагогічної, медичної та інших форм соціальної допомоги; б) організація необхідних заходів з метою попередження негативних явищ в молодіжному середовищі та їхнє подолання; в) здійснення соціальної опіки окремих категорій молоді, інвалідів, дітей-сиріт та ін.
2. Соціальна служба для молоді здійснює соціальну роботу з молоддю, де остання являє собою визначений комплекс правових, організаційних, матеріальних та кадрових умов, які у сукупності створюють для кожної молодої людини реальні можливості конкретної та необхідної допомоги та надають йому підтримку в основних сферах її життєдіяльності.
В основі діяльності соціальних служб для молоді в Україні лежить адаптивно-соціалізаційна концепція, сутність якої втому, що соціальні служби допомагають молодим людям реалізовувати їхні адаптивні потреби, коли в них виникають складнощі у подоланні нової для даного індивіда життєвої проблеми. В результаті поступово в ході соціалізації в людині формується індивідуальний адаптивний механізм, який дозволяє йому успішно засвоювати все нові та нові життєві ситуації.
3. Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ведуть різноманітну роботу, які в цілому можна звести до кількох згрупованих функцій: 1) розробка та реалізація спільно з державними органами різноманітним програм соціального обслуговування та соціальної допомоги; 2) організація рекламно-інформаційної та конструктивної допомоги по всіх питаннях життєдіяльності молоді; 3) політико-правове консультування; 4) створення різноманітних центрів, бюро, бірж, агентств, проведення тренінгів, занять та ін.; 5) проведення досліджень та опитувань громадської думки молоді; 6) робота серед молоді з відхиленнями у поведінці; 7) організація акцій, заходів профілактичного, розважального, дозвіллєвого та оздоровчого характеру; 8) надання разової матеріальної допомоги.
4. Практична діяльність центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді в Україні багато в чому пов’язана із реалізацією комплексних наукових та прикладних дослідницьких програм, особливо у сфері труда, які мають як загальнодержавний, так і регіональний характер.
5. У відповідності до цього в якості соціально-експериментальної бази даного магістерського дослідження надані: 1) соціологічне дослідження з проблеми «Молодь на ринку праці»; 2) розробка приблизної програми реалізації молодіжної політики в регіоні.
На основі соціологічного діагностичного зрізу «Молодь на ринку праці», зроблені наступні висновки, які були покладені в основу організації соціальної роботи з молоддю в сфері вирішення їхніх проблем в області трудових відносин: а) при виборі професії сучасна молодь орієнтується на такі види діяльності, які є престижними у суспільстві на даний момент; б) професійна діяльність для молоді продовжує залишатися однією з головних життєвих цінностей; в) для більшості молодих людей трудова діяльність є способом досягнення матеріального благополуччя; г) отримання вищої освіти для більшості є вищим аспектом у досягненні життєвих цілей; д) діалектика ціннісних трудових орієнтацій молоді формується під впливом таких факторів, як вік та рівень освіти, соціального та матеріального стану, умов життєдіяльності.
6. Розроблена програмам реалізації молодіжної політики в регіоні є орієнтиром діяльності соціальних служб для молоді по їх захисту та включає у свою структуру: вступну частину (аналіз молодіжної ситуації в регіоні); мету; механізм виконання Програми; основні завдання та напрямки реалізації Програми; очікувані результати виконання Програми.
ВИСНОВКИ
Проведене дослідження дозволило сформулювати наступні загальні висновки:
1. Теоретичний аналіз наукових досліджень свідчить, що не зважаючи на зростання інтересу вчених до проблеми соціального захисту молоді, поки немає достатніх підстав вважати вирішеною проблему ефективної діяльності соціальних служб в цілях вирішення молодіжних проблем, молодіжної політики.
2. Вивчення дефініції „діяльність соціальних служб” з погляду теорії соціальної роботи дозволило нам вважати оптимальним формулювання цього поняття з позиції, в основі якої лежить висновок про діалектичну взаємообумовленість цього поняття від поняття „соціальна робота”.
Конкретним засобом для реалізації соціальної політики серед молоді є система соціальної роботи.
Соціальна робота – це професійна або волонтерська діяльність, яка спрямована на гарантовану підтримку та надання соціальних послуг людині. В широкому сенсі слова соціальна робота – це діяльність різноманітних соціальних служб (державних, приватних), а у вузькому – вплив спеціалістів з соціальної роботи на особистість з метою надання їй допомоги в самоуправлінні.
3. Розгляд процесу діяльності соціальних служб в діалектичній єдності з процесом соціальної роботи дозволив нам, у свою чергу, здійснити теоретичний аналіз молоді як суб’єкту соціального захисту і розкрити нормативно-правову базу соціального захисту молоді. В ході такого аналізу встановлено наступне.
Одним з методологічних принципів соціального захисту молоді є принцип цілісності особистості, тобто органічне єдності природно-біологічної, діяльної та духовної сторін. Це обумовлено тим, що в демократичному суспільстві центральною ланкою в системі відповідальності за результати діяльності є сама людина (особистість). Суб’єктивується маса по собі оцінка діяльності людини, і най основі виникає механізм саморегуляції відносин між суспільством та окремими його членами (громадянами). В ході спільної взаємодії індивідууму з соціальним середовищем здійснюються зміни в суспільстві в напрямку більшої орієнтації на людину, сукупність його соціальних інтересів.
Соціальна робота в суспільстві перехідного періоду, яким є українське суспільство, повинна будуватися на основі принципу «допомога для самодопомоги». Іншими словами, мета такої роботи – стимулювання молодої людини до самоконтролю, саморозвитку та самореалізації своїх завдатків, здібностей, інтересів. Тому держава і повинна, по-перше, взяти на себе навчання та підготовку соціальних працівників, а по-друге, стимулювати так званих вільних носіїв соціальних послуг для молоді – соціальні служби, центри, фонди, соціальних працівників, волонтерів.
Соціальна робота та соціальна підтримка повинні здійснюватися перш за все по відношенню до тих молодих людей, які в силу різних причин та обставин не можуть самостійно подолати труднощі, що виникають, вирішити реально виниклі проблеми. Одним з найважливіших показників ефективності діяльності соціальних служб для молоді є перехід від масовості обхвату молоді такою роботою до роботи з конкретним, окремо узятим підлітком. Крім того вся соціальна робота з молоддю не може і не повинна зводитися лише до певних компенсаторних механізмів і заходів. Вона повинна носити чітко виражений інноваційний характер, тобто вестися значною мірою за рахунок участі й ініціативи самої молоді.
Вся соціальна робота з молоддю в Україні будується на основі принципів її соціального становлення та розвитку, які закладені в Законі України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 р.:
- пошана загальнолюдських цінностей, прав людини та народів, історичних, культурних, національних особливостей України, її природи;
- безпосередня участь молоді у формуванні та реалізації політики і програм, які стосуються суспільства в цілому і молоді зокрема;
- врахування потреб молоді, співвідношення їх реалізації з економічними можливостями держави;
- доступність для кожного молодого громадянина соціальних послуг і рівність правових гарантій;
- відповідальність держави за створення умов для саморозвитку і самореалізації молоді;
- єдність умов держави, всіх груп суспільства, політичних і суспільних організацій, підприємств, організацій, установ і громадян в соціальному становленні і розвитку молоді;
- відповідальність кожного молодого громадянина перед суспільством і державою за дотримання Конституції, законодавства України.
Соціальна робота з молоддю переслідує мету створення умов, сприяючих соціальній орієнтації та самореалізації молоді в її власних інтересах, а також на користь суспільства, держави. По суті, вона здійснюється за двома основними напрямками: з одного боку, як соціальна опіка, надання різних видів соціальної допомоги окремим незахищеним категоріям молоді, а з іншої – це соціальна діяльність, цілком спрямована на розкриття творчого потенціалу молоді і формування в неї „імунітету” до різних негативних явищ.
4. Результати теоретичного аналізу підтверджують наше гіпотетичне припущення про те, що соціальний захист молоді буде тим більш ефективним, чим більш результативною буде відповідна діяльність молодіжних служб в рамках розроблених та науково-обґрунтованих державних та регіональних програм реалізації молодіжної політики.
Вказаний висновок також узгоджується з результатами здійсненого нами аналізу: 1). реальної практики соціального захисту молоді в діяльності соціальних служб України; 2). соціального регіонального експерименту з участю учнівської молоді (школярі старших класів та студенти вищих навчальних закладів) з проблеми реалізації її трудових потреб.
5. В ході аналізу особливостей реалізації соціальної роботи соціальних служб вдалося зробити наступні висновки узагальнюючого характеру.
Правовою основою практики соціального захисту молоді в діяльності соціальних служб є Конституція України, Закони України «Про соціальні послуги», «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», міжнародні зобов'язання України щодо виконання положень Європейської соціальної хартії (переглянутої), зокрема щодо забезпечення права людини на користування послугами соціальних служб, а також «Концепція реформування системи соціальних послуг», схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.04.2007 №178-р., та «Стратегія розвитку системи соціальних послуг для сім'ї, дітей та молоді в Україні на 2009-2014 рр. (Наказ Мінсім’ямолодіспорту від 2008 р.).