Однак дані теоретичні позиції не послужили початком серйозних практичних досліджень або розробок теорій соціальної ідентифікації особистості. Проте, проблема прямого й непрямого впливу самосвідомості індивіда, його приналежності до тих або інших груп, викликала інтерес більшості соціологів кінця XIX – початку XІX століть.
Трохи з інших позицій представлений механізм формування соціальної ідентифікації особистості в біхевіористичній парадигмі. Відповідно до даної парадигми, зміст ідентифікації – процес побудови загальних для суб'єкта й об'єкта цінностей і їхнє засвоєння суб'єктом. Позитивним внеском біхевіоризму є включення в зміст поняття «ідентифікація» не тільки біолого-психологічної складової, але й соціальної. Соціальна ідентифікація особистості розуміється представниками даного напрямку як процес, за допомогою якого досягається «баланс» устремлінь і інтересів, стан соціальної рівноваги між групою в цілому, і її окремим членом. Усвідомлення членами конкретної соціальної групи своїх загальних, групових потреб, тут є слідством, але не вирішальним фактором соціальної ідентифікації, якими являються, наприклад, міжгрупові конфлікти. Таке бачення досліджуваного феномена обумовлене тим, що при біхевіористичному підході групова ідентифікація розглядається в поведінковому контексті.
Діяльнісний підхід представлений, головним чином, психологічною школою А.Н. Леонтьєва, розглядає потребу індивіда в соціальній ідентифікації не з погляду «вродженої» потреби особистості, що істотно відрізняє його від інших концепцій, але в якості обумовленого зовнішніми факторами властивості, наприклад, факторами міжгрупової взаємодії.
Цікавим представляється дослідження проблем ідентифікації особистості в рамках діяльнісного підходу. Так, В.С. Агєєв визначив, що ідентифікація особистості – це не спонтанно функціонуючий механізм, а залежна змінна, обумовлена рядом об'єктивних факторів. [2, 49]
Однак даний підхід, акцентування уваги на «групових» факторах ідентифікаційних процесів, не враховує індивідуально-особистісні особливості, пріоритетне значення яких приділялося прихильниками психоаналітичної концепції й теорії соціальних уявлень; крім того, не розглядаються соціальні процеси й особливості соціокультурної ситуації.
Соціальна ідентифікація як спосіб пізнання набуває дедалі більшого значення у філософських дискусіях та емпіричних соціальних дослідженнях. Всебічного аналізу ця проблема зазнала у працях українських дослідників Є.І. Головахи, О.Г. Злобіної, С.А. Макеєва, В.Л. Оссовського, А.О. Ручки, М.О. Шульги.
Проведений аналіз дозволяє визначити ідентифікацію особистості як процес зіставлення одного об'єкта з іншим на підставі якоїсь однієї ознаки або комплексу властивостей, у результаті чого відбувається встановлення їхньої подібності. Соціальна ідентифікація особистості в умовах українського суспільства, що трансформується, є складним багатогранним процесом і являє собою об'єкт міждисциплінарного характеру. Детальне концептуальне оформлення поняття соціальної ідентифікації особистості повинно здійснюватися за допомогою синтезу макросоціологічних, мікросоціологічних і соціопсихологічних пізнань про особистість, включену в соціокультурний контекст. Саме на перетинанні зазначених площин аналізу особистісна ідентифікація з'являється як динамічний процес, а соціальна ідентифікація – як соціологічна категорія, здобуває методологічну обґрунтованість.
У рамках дослідницького проекту «Соціальні й соціально-психологічні механізми формування соціальної ідентифікації особистості» використовувався метод повторного опитування по загальноукраїнській вибірці населення. Обсяг вибірки – 2000 чоловік, середня помилка – 3%. З березня 2003 р. по червень 2004 р. проведені чотири опитування. У ході інтерв'ю респондентів запитували: «Зустрічаючи у своєму житті різних людей, з одними ми легко знаходимо спільну мову, духовну близькість, розуміємо їх. Інші ж, хоч і живуть поруч, завжди залишаються чужими. Якщо говорити про Вас, як часто Ви відчуваєте близькість із різними групами людей – з тими, про кого Ви могли б сказати: «Це – ми»?» Варіанти відповідей: «часто»; «іноді»; «практично ніколи»; «важко сказати». [5, 45]
Об'єкти ідентифікації були попередньо розподілені по наступних категоріях: (а) ідентифікація зі співтовариствами різного масштабу – від первинних до самих великих: родиною й близькими друзями, жителями даного міста (селища), людьми тієї ж національності, всіма людьми на планеті; (б) вікова ідентифікація; (в) ідентифікація по професійному, виробничо-організаційному й матеріально-майновому критеріях: з людьми тієї ж професії, товаришами по роботі (навчанню), з тими, хто має такий же статок; (г) цивільна ідентичність: відчуття близькості з українцями, громадянами СНД, спільністю «радянський народ»; (д) політико-ідеологічні ціннісні ідентифікації: з поділяючою переконання людиною і її поглядами на життя; із близькими по політичних позиціях; з тими, хто не цікавиться політикою; (е) ідентифікації, формовані на основі поведінкових стратегій: з тими, хто не любить «висовуватися», бажає жити «як більшість інших»; з тими, хто впевнений, що від його дій мало що залежить; з тими, хто не чекає манни небесної, сам робить свою долю й життя; з тими, хто не зневірився в майбутньому.
Прийнята класифікація груп ідентифікацій досить умовна й може бути побудована на інших підставах. При аналізі результатів ми будемо оперувати поняттями «позитивна ідентифікація» і «негативна ідентифікація». Якщо на питання про ототожнення себе з тією або іншою групою респондент вибирав відповіді «часто» або «іноді» – його ідентифікація кваліфікувалася як позитивна. Відповіді «практично ніколи не почуваю спільності», «важко сказати» інтерпретувалися як негативна ідентифікація.
Зміни ідентифікацій з березня 2003 р. по травень 2004 р. Ранжирування позитивних ідентифікацій по ступені їх «чинності» (табл. 1) показує, що порядок переваг практично не змінився: дві третини опитаних респондентів ідентифікують себе із групами найближчого повсякденного оточення (родина, близькі, однолітки, товариші по роботі), утворюють безпосереднє поле соціальної ідентифікації особистості. Великі спільності («радянський народ», «громадяни СНД» і т. п.) – розміщаються наприкінці переліку. Такого роду групи породжують значною мірою символічні ідентифікації, що формуються під впливом телебачення й друкованих видань. Проте, і вони є значимими елементами соціального простору. [5, 48]
Другий блок параметрів ідентичності пов'язаний з факторами соціальної диференціації: професією, місцем проживання, рівнем матеріального статку. Ідентифікації за цим критерієм мають високу інтенсивність (до 70% – табл. 2) і конкурують із ідентифікаціями по національній приналежності й світогляді («ті ж погляди на життя»).
Третій блок утворюють ідентифікації по поведінкових стратегіях і політико-ідеологічних поглядах (до 50%). Як і у випадку з менш популярними «символічними», ідентифікації цього типу є, швидше за все, продукт категоризації соціального простору й атрибутивних пояснень власного поводження в термінах цього простору. [5, 49]
Таблиця 1. Динаміка позитивної ідентифікації, % опитаних
| Об'єкти ідентифікації | Березень 2003 р. | Травень 2004 р. | Ранг |
| % | % | ||
| Родина, близькі, друзі | 90 | 85,9 | 1 |
| Товариші по роботі, навчанню | 82,4 | 77,2 | 2–3 |
| Люди того ж покоління, віку | 83,6 | 77,1 | 2–3 |
| Люди тієї ж національності | 77,7 | 73,6 | 4–5 |
| Люди тієї ж професії, роду занять | 79,9 | 71,6 | 4–5 |
| Люди, які поділяють ті ж переконання й погляди на життя | 76,6 | 71,6 | 6–7 |
| Люди, що живуть в тому ж місті, селищі | 74,7 | 70 | 6–7 |
| Українці | 72,7 | 64,9 | 8 |
| Люди того ж статку | 68,4 | 64,9 | 9 |
| Ті, хто не зневірився в майбутньому | 68,2 | 61,9 | 10–11 |
| Ті, хто не чекає манни небесної | 67,3 | 60,5 | 10–11 |
| Ті, хто не любить «висовуватися» | 51,8 | 54,3 | 12–13 |
| Ті, хто впевнений, що головне – везіння | 46,5 | 54,2 | 12–13 |
| Близькі по політичних поглядах, позиціях | 57,1 | 52,6 | 14–15 |
| Ті, хто не цікавиться політикою | 49 | 50,7 | 14–15 |
| Радянський народ | 47,8 | 43,8 | 16 |
| Громадяни СНД | 51,1 | 38,1 | 17 |
| Всі люди на планеті | 35,5 | 31,9 | 18 |
Результати дослідження виявляють також упорядковану ієрархію негативних ідентифікацій – областей відчуження в міжгрупових зв'язках (табл. 2).
Таблиця 2. Динаміка негативної ідентичності, % опитаних
| Об'єкти ідентифікації | 2003 р. березень | 2004 р. травень | Зміни з березня 2003 р. по травень 2004 р. | 2004 р. червень | Зміни із травня по червень 2004 р. | Ранг |
| Всі люди на планеті | 59,7 | 68,1 | +8,4 | 70,8 | +2,7 | 1 |
| Громадяни СНД | 43,7 | 61,9 | +18,2 | 64,3 | +2,4 | 2 |
| Радянський народ | 47,3 | 56,2 | +8,6 | 60,7 | +4,5 | 3 |
| Ті, хто впевнений, що головне – везіння | 48,3 | 45,8 | -2,5 | 51,5 | +5,7 | 4–6 |
| Ті, хто не цікавиться політикою | 45,7 | 49,3 | +3,6 | 50,8 | +1,5 | 4–6 |
| Близькі по політичних поглядах, позиціях | 38,0 | 47,4 | +9,4 | 48,0 | +0,6 | 4–6 |
| Ті, хто не любить «висовуватися» | 43,3 | 45,7 | +2,4 | 47,7 | +2,0 | 7 |
| Ті, хто не чекає манни небесної | 28,2 | 39,5 | + 11,3 | 40,3 | +0,8 | 8 |
| Ті, хто не зневірився в майбутньому | 26,8 | 38,1 | + 11,3 | 37,0 | -1,1 | 9 |
| Люди такого ж статку | 26,8 | 35,3 | +8,7 | 33,9 | -1,4 | 10–11 |
| Українці | 22,2 | 34,0 | + 11,8 | 32,9 | -1,1 | 10–11 |
| Люди тієї ж національності | 17,8 | 26,4 | +8,6 | 28,4 | +0,2 | 12 |
| Ті, хто живе в тому ж місті, селищі | 20,5 | 28,0 | +7,5 | 24,3 | -3,7 | 13–15 |
| Люди тієї ж професії, роду занять | 15,0 | 28,4 | + 13,4 | 23,7 | -4,7 | 13–15 |
| Ті, хто поділяє ті ж переконання й погляди на життя | 18,7 | 28,4 | +13,7 | 23,4 | -5,0 | 13–15 |
| Товариші по роботі, навчанню | 12,6 | 22,8 | + 10,2 | 18,3 | -4,1 | 12–13 |
| Люди того ж віку, покоління | 12,0 | 22,9 | + 10,9 | 18,7 | -4,2 | 12–13 |
| Родина, близькі, друзі | 5,3 | 14,1 | +8,8 | 8,0 | -6,0 | 14 |
З березня 2003 р. по травень 2004 р. в Україні гостро відчувалися економічне неблагополуччя (інфляція, ріст цін, зниження доходів більшості населення) і політична нестабільність. Стало помітним ослаблення професійно-виробничих і ідентифікацій поколінь. Слабшає солідарність із українцями й тими, хто вірить у майбутнє. Знижується ідентифікуюче значення таких ознак, як майнове положення й політичні погляди. Особливо різко ослабнула цивільна солідарність (на 18 процентних пунктів). Таким чином, процес соціальної дезінтеграції наростає. [5, 50]