МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ
ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ
по дисципліні « СТРАХОВІ ПОСЛУГИ »
Слухач: Сидоркевич Дмитро Іванович
Спеціальність, група: ЗФ – 02 ( фінанси )
Керівник: Ткаченко Наталія Володимирівна
Результат, дата:
Реєстраційний номер, дата:
м. Черкаси
2001 р.
1. Правила для 13 условий страхования - 3
2. Разработать типовые правила (условия) вида страховых услуг - 8
1.1. Правила для 13 условий страхования
У кожній країні права і обов’язки сторін, котрі беруть участь у страхуванні, регулюються законодавчими нормами. В Україні юридичною основою такого регулювання є Закон України від 7 березня 1996.року "Про страхування". Він спрямований на утворення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян. Зазначимо: його дія не поширюється на державне соціальне страхування.
Згідно з названим Законом страховиками визначаються юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом для здійснення страхової діяльності в Україні. Займатись страховою діяльністю мають право юридичні особи, які у встановленому порядку одержали ліцензію.
Загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статутному фонді страховика не може перевищувати 49 процентів. Предметом діяльності страховика можуть бути страхування, перестрахування і фінансова діяльність, визначена Законом "Про страхування". Іншими видами діяльності страховик має право займатись лише у випадках, передбачених законодавством України.
Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, котрі уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками згідно із законодавством України. Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб).
Страхувальники мають право під час укладання договорів страхування призначити громадян або юридичних осіб для отримання страхових сум (страхового відшкодування), а також замінювати їх до настання страхового випадку. Страховий випадок визначається як подія, передбачена договором страхування або законодавством, що відбулася, і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Під страховим ризиком розуміється певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
У Законі "Про страхування" договір страхування визначається як письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладено договір страхування (надання допомоги, внесення страхових платежів у визначені терміни та виконання інших умов договору).
Страхова сума — це грошова сума, в межах якої страховик зобов’язаний здійснити виплату з настанням страхового випадку відповідно до умов страхування, а також сума, що виплачується за особистим страхуванням. Виплати страхових
сум за договорами особистого страхування здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним забезпеченням, і суми, що мають йому сплатити як відшкодування збитків. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, котрі діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування або умовами обов’язкового страхування.
Страхове відшкодування — це грошова сума, яка виплачується страховиком за умовами манного страхування і страхування відповідальності з настанням страхового випадку. Згідно із Законом страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.
Якщо майно застраховано в кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то і страхове відшкодування, виплачуване усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно розмірові страхової суми за укладеним ним договором страхування.
Під страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) розуміється плата за страхування, яку страхувальник зобов’заний внести страховику за договором добровільного страхування або за умовами обов’язкового страхування.
Страховий тариф — це ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. Страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком самостійно. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін. Актами законодавства України про обов’язкове страхування встановлюються максимальні розміри страхових тарифів та мінімальні розміри страхових сум.
Для укладання договору страхування страхувальник подає страховикові письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. Факт укладання договору страхування може засвідчуватись страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом).
Страхове свідоцтво — це документ, який включає: назву та адресу страховика; прізвище, ім’я та по батькові або назву страхувальника і його адресу; зазначення об’єкта страхування; розмір страхової суми; перелік страхових випадків;строк дії договору; визначення розміру тарифу, розмір страхових внесків і терміни сплати їх; порядок зміни і припинення дії договору; інші умови за згодою сторін, підписи сторін.
Договір страхування стає чинним з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не визначено умовами страхування.
Виплата страхових сум і страхового відшкодування здійснюється страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт складається страховиком або уповноваженою ним особою.
У разі необхідності страховик може робити запити про відомості, пов’язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також має право самостійно з’ясовувати причини та обставини страхового випадку. Підприємства, установи і організації зобов’язані надсилати відповідь страховикові на запит про відомості, пов’язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик несе відповідальність за розголошення їх у будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.
Дія договору страхування припиняється за згодою сторін, а також у разі:
1) закінчення терміну дії;
2) виконання страховиком зобов’язань перед страхувальником у повному обсязі;
3) несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором терміни;
4) ліквідації страхувальника — юридичної особи, смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених законодавством;
5) ліквідації страховика в порядку, встановленому законодавством України;
6) прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
1.2. ПРАВОВЕ ОФОРМЛЕННЯ ВІДНОСИН СТРАХОВИХ ПАРТНЕРІВ
Згідно з нормами Закону "Про страхування" страховик зобов’заний:
1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;
2) з одержанням відомостей про настання страхового випадку протягом двох робочих днів вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для вчасної виплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальнику;
3) з настанням страхового випадку здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодування у передбачений договором термін. Страховик несе майнову відповідальність за невчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування;
4) відшкодувати витрати, завдані страхувальнику при настанні страхового випадку, щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;
5) за заявою страхувальника в разі проведення страхових заходів, що зменшили страховий ризик, або в разі збільшення вартості майна, переукласти з ним договір страхування;
6) тримати в таємниці відомості про страхувальника і його майновий стан, за винятком випадків, передбачених законодавством України. Умовами договору страхування може бути передбачено також інші обов’язки страховика.
У свою чергу страхувальник зобов’язаний:
1) вчасно вносити страхові платежі;
2) під час укладання договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати страховика про будь-яку зміну страхового ризику;