зміни свідчать про погіршення розрахункової дисципліни в бік зниження платоспроможності. Підприємство може скоротити відвантаження продукції, тоді рахунки дебіторів зменшаться. Наявність заборгованості дебіторів спричиняє фінансові труднощі, оскільки підприємство відчуває недолік фінансових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності, виплати заробітної плати та ін.
Дані показують, що основний і обліговий капітал були сформовані як 40,72:59,25 на початок 2008 р., а на кінець 2009 р. співвідношення змінилося небагато 15,89:84,10. Це свідчить про залежність підприємства від залучених коштів. Отже, беручи до уваги проведений аналіз можна стверджувати, що структура фінансових ресурсів підприємства за звітний рік була задовільною, незважаючи на наявність значної дебіторської заборгованості, яка пов'язана з традиційними труднощами збуту продукції в нашій економіці.
Аналіз фінансового стану підприємства слід розпочати з аналізу платоспроможності і ліквідності підприємства.
У таблиці 5 розглядаються показники ліквідності за звітний період.
Загальний коефіцієнт покриття підприємства на протязі всього періоду, що аналізується, залишався досить високим і відповідав нормативному значенню (навіть трохи перевищував його). Тобто на початок звітного періоду на кожну гривню короткострокових зобов'язань припадало 1,09 гривні поточних активів; на кінець періоду – 1,1 гривні. Це свідчить про можливість підприємства погасити поточні зобов’язання. На відміну від попереднього коефіцієнт швидкої ліквідності враховує якість оборотних активів і є більш суворим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються). На початку року цей коефіцієнт був нижчий за нормативний, але до кінця року він досяг норми, що вказує на зменшення дебіторської заборгованості. А оскільки даний коефіцієнт має вирішальне значення для банків, так як характеризує ступінь надійності підприємства при поверненні кредитів, тенденція до збільшення свідчить на користь підприємству. За коефіцієнтом абсолютної ліквідності ми можемо перевірити, яка частина поточних (короткострокових) зобов’язань може бути погашена негайно. З урахуванням того, що на кінець року коефіцієнт абсолютної ліквідності майже втричі понизився, підприємство не в змозі погосити поточні забов’язання негайно. Це свідчить про хитке фінансове положення підприємства. На жаль, високі показники загальної ліквідності свідчать не про стабільний фінансовий стан підприємства і про ефективність його діяльності, а про наявність у підприємства понаднормативних виробничих запасів, що не є позитивною рисою при аналізі фінансового стану підприємства.
Відбувається також значне перевищення обсягу кредиторської заборгованості над обсягом дебіторської.(табл.6) Але слід відмітити тенденцію цього показника до зниження. Так, на кінець періоду він зменшився на 5,339. Високе перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською свідчить про проблеми при реалізації продукції і розрахунках з постачальниками. Таким чином, не можна стверджувати про ліквідність і платоспроможність підприємства. Через брак ліквідних коштів підприємство не здатне покрити короткострокових зобов'язань. Більшість коштів підприємства мобілізовані в виробничі запаси і затрати, які є важкореалізованими активами і не можуть забезпечити високу платоспроможність підприємства. Причинами нестачі ліквідних оборотних засобів є збитковість діяльності підприємства, що веде до нестачі власних джерел для самофінансування, а також відволікання коштів у дебіторську заборгованість.
За таблицею 2 чистий прибуток виріс на 2067 тис. грн, що позитивно характеризує прибутковість підприємства.
Показник прибутковості власного капіталу у звітному періоді порівняно з минулим періодом збільшився з 0,199 до 0,227, то є тенденцією позитивною.
Показник звичайної діяльності збыльшився у порівняні з минулим роком, що показує що підприємство з 1 грн звичайних витрат отримало прибуток у 27,8 коп. Зменшення коефіцієнту оборотності негативно вплинуло на рівень прибутковості капіталу. Резервом для підвищення рівня прибутковості капіталу є прискорення його оборотності і підвищення прибутковості реалізації. Рівень прибутковості власного капіталу можна підвищити шляхом залучення в оборот позикового капіталу, процентна ставка за який буде меншою, ніж прибутковість підприємства. Коефіцієнт концентрації власного капіталу (фінансової незалежності) показує можливість підприємства виконати зовнішні забов’язання за рахунок власних активів, його незалежність від позичкових джерел. Теоретичне значення повинно бути більше ніж 0,5, що не спостерігається на даному підприємстві 0,332 і 0,239 відповідно у 2008 та 2009 роках. Ці показники значно нищі теоретичного значення і спостерігається зменшення коефіцієнту, що не є необхідною умовою фінансової стійкості довгострокової перспективи. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу є доповненням до попереднього коефіцієнта - їх сума дорівнює 1 (або 100%). Коефіцієнт характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Зменшення цього коефіцієнта є позитивним значенням для підприємства.
Коефіцієнт власного капіталу перевищує значення коефіцієнту позикового капіталу, що говорить про більш стійке фінансове положення даного підприємства.
Валовий прибуток підприємства збільшився на 2536 тис. грн., що є позитивним. Сумарний прибуток підприємства 2067 тис.грн.
Результатом за методикою Спрінгейту ймовірність банкрутства низька, коефіцієнт збільшився на кінець звітного періоду. Така сама ситуація спостерігається і при прогнозуванні банкрутства по Таффлеру, хоча тут результат зменшився. Оборотність активів у таблиці 7 Х1 збільшилась з 0,71 до 0,841 об./днів, економічна рентабельність Х2 збільшилась з -0,075 до 0,063.
Ефективність управління фінансовими ресурсами потребує науково обґрунтованої системи реструктуризації методів і способів їх формування, розподілу та використання, що зумовлює на сучасному етапі об’єктивні необхідність визначення мети та результатів руху фінансових ресурсів, факторів, інструментів, що впливають на динаміку їх кругообігу.
Саме такий підхід дозволить сформувати загальну політику підприємства, забезпечити фінансову їх стабілізацію на початковому етапі переходу до ринку. Це забезпечить розвиток таких складових відтворювального процесу, як грошово-фінансова та матеріально-речова. Їх поєднання дозволить творити умови для розвитку промислового підприємства, забезпечити його пропорційність.
В основі системи управління фінансовими ресурсами повинні бути: постійний моніторинг фінансових потоків, оцінка і розроблення заходів, спрямованих на прискорення, управління чи скорочення руху наявних ресурсів. У цьому зв’язку можна виділити такі найбільш важливі аспекти, удосконалення яких буде першим кроком на шляху поліпшення показників фінансової діяльності підприємства, її оздоровлення в цілому: розроблення системи фінансового прогнозування з метою оптимізації грошових потоків підприємства; упорядкування проектів фінансового бюджету з метою рішення питань реалізації плану
Синхронізація грошових потоків заснована на коваріації позитивного і негативного їх видів. В процесі синхронізації повинно бути забезпечене підвищення рівня кореляції між цими двома видами грошових потоків. Результати цього методу оптимізації грошових потоків в часі оцінюються за допомогою коефіцієнта кореляції який в процесі оптимізації повинен наближатися до значення “+1”.
Заключним етапом оптимізації є забезпечення умов оптимізації чистого грошового потоку підприємства. Зростання чистого грошового потоку забезпечує підвищення темпів економічного розвитку підприємства на принципах самофінансування, знижує залежність цього розвитку від зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів, забезпечує приріст ринкової вартості підприємства.
Фінанси - це кровоносна система економічного базису, яка забезпечує життєдіяльність підприємництва. Рух коштів, його швидкість та масштаби визначають працездатність фінансової системи. З руху коштів розпочинається і ним же завершується кругооборот засобів підприємства, оборот усього капіталу. Саме тому рух коштів, грошовий оборот на підприємстві є основною ланкою в процесі обороту капіталу.
Грошові кошти на підприємстві спочатку формуються в процесі утворення статутного фонду. У подальшому вони інвестуються для забезпечення виробничо-господарської діяльності, розширення та розвитку виробництва. Саме так підприємства дістають можливість виробляти та збувати продукцію, одержувати доходи. Кошти підприємств зберігаються в касах, а також на поточному, валютному та інших рахунках у банківських установах.
У процесі реалізації продукції, робіт, послуг на рахунки підприємств постійно надходять грошові кошти у вигляді виручки від реалізації. Кошти надходять також від фінансово-інвестиційної діяльності підприємств: від придбаних акцій, облігацій та інших видів цінних паперів; від вкладання коштів на депозитні рахунки; від здавання майна в оренду. Однак підприємство розпоряджається не всіма грошовими коштами, які воно одержує. Так, у складі виручки від реалізації продукції на підприємство надходять суми акцизного збору, податок на додану вартість, котрі підлягають внесенню в бюджет. Реальним платником цих податків є споживач, а перераховує їх у бюджет підприємство, яке реалізує продукцію. Частина грошових надходжень, що залишилася після відрахувань у бюджет акцизного збору, податку на додану вартість, спрямовується на заміщення коштів, авансованих в оборотні та основні фонди, на виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями та іншими суб'єктами господарювання. Частина грошових надходжень, яка залишилась, формує валовий та чистий дохід, прибуток.