Технологія мурування (стр. 2 из 4)
- цементні;
- глиняні; вапняні;
- гіпсові;
- змішані (цементно-вапняні, вапняно-гіпсові, гіпсово-цементні).
Залежно від властивостей розрізняють:
1. Повітряні розчини, що твердить у повітряно-сухих умовах (гіпсові);
2. гідравлічні, що починають твердіти на повітрі або у вологих умовах (цементні);Залежно від матеріалу бувають:
- прості - розчини, до складу яких входить один в'яжучий елемент (вапняні, цементні, глинясті);
- змішані розчини, які складаються з кількох в'яжучих елементів;
Склад простих розчинів позначають двома цифрами: перша цифра вказує скількичастин в'яжучого матеріалу знаходиться в розчині, остання цифра вказує скільки частин заповнювача припадає на одну частину в'язучого матеріалу.
Наприклад, 1:3 - це на одну частину цементу припадає три частини наповнювача.
Розрізняють розчини пісні, жирні, нормальні, в залежності від співвідношення між кількістю в'яжучого матеріалу і заповнювача.Жирність розчину визначають конусом або ручкою штукатурної лопатки.
За густотою будівельні розчині бувають важкі та легкі.
Важкі розчині мають середньою густину в сухому стані до 1500 кг/м3.готують їх напіску.
Легкі розчини мають середню густоту , в сухому стані до 1500 кг/м3, готують на пористому піску з пемзи.
За призначенням розчини бувають:
- Мурувальні - призначені для звичайного і вогнетривкого кам'яного мурування.
- Оздоблювальні
- Спеціальні
Якість розчинних сумішей характеризується їхньою легкоукладністю, тобтоздатністю укладатися на основу тонким шаром із заповненням усіх його нерівностей.
Рухливістю розчинної суміші називається її здатність розтікатися під дією власної ваги. Рухливість розчину визначається глибиною занурення в нього еталонного конуса.
Водостримувальна здатність розчину - це здатність утримувати у своєму складі достатнього для твердіння гідравлічного в'яжучого матеріалу кількість води в умовах підсосу її з розчину матеріалом.Для підвищення водостримувальної здатності додають неорганічні дисперсні домішки, органічні домішки.
Межу міцності затверділих розчинів при стискуванні визначають, випробовуючи зразки - куби розмірів 7,07*7,07*7,07 мм.
Залежно від межі міцності при стискуванні визначають марку розчину. Застосовують розчини кількох марок : 4; 10; 25; 50; 75; 100; 150; 200; 300.
Морозостійкість затверділого розчину характеризується здатність зразків витримувати у насиченому водою стані визначену кількість циклів поперемінно заморожування і відтавання, не руйнуючись. При цьому міцність зразків не повинні знижуватись більше ніж на 25% при втраті їх маси не більше як на 5%. Залежно від кількості витриманих циклів поперемінно заморожування і відтавання визначають марку розчину: Мрз - 10; 15; 25; 35; 50; 150; 200; 300.
Вода для замішування розчинів не повинна вміщувати шкідливих домішок. Придатною для приготування розчинів водою вважають провідну воду.
Для важких будівельних розчинів дрібним заповнювачем є кварцова та польовошпатні природні піски.
Для поліпшення легкоукладності до складу розчинних сумішей зводять пластифікуючи мінеральні домішки: до цементних і вапняних розчинів вводять глину у вигляді глиняного молока або тонкомолотого порошку.
Склад будівельних розчинів добирають у лабораторії залежно від марки розчину, активності цементу, ступеня рухливості розчинної суміші.
Вимоги до розчинів (марка, водоморозостійкість) встановлюється залежно від виду конструкції, умов у яких ця конструкція працюватиме згідно вимогам БНіП.
Під час роботи у зимових умовах марки розчинів повинні бути на один порядок вищими за розчин, які використовують улітку. Розчин для зимових робіт можуть випускатися підігрітими.
Будівельні розчини готують централізовано на бетонорозчинних заводах аборозчиннозмішувальних вузлах.
Будівельні розчини транспортують до місця використання в спеціально обладнаних автоцистернах або автосамоскидах.
Кожна партія розчину повинна мати паспорт де вказують назву, номер партії, її об'єм, дату виготовлення, марку, склад, рухливість і здатність розчину до водоутримання.
Ручне приготування розчину допускається при невеликих об'ємах і неможливості механізованого приготування. Спочатку потрібно змішати сухими пісок і цемент, додати вапняне тісто і воду, знову ретельно перемішати лопаткою до однорядної маси сметаноподібного стану.
1.3 Інструменти та пристосування
Продуктивність праці виробника кам'яних конструкцій багато в чому залежить від якості використаного ручного інструменту.
Кельма - типу КБ (ГоСТ 9533-81). Це лопатка зі сталевою тонколистого полотна з зігнутою ручною. Ручка вироблена з деревини твердих порід. Кельму застосовують для розрівнювання розчину, заповнення вертикальних швів і підрізання надлишків розчину.
Молоток- кирочка МК (ГоСТ 11042-83), маса - 0,55 кг, з дерев'яною ручною завдовжки до 300 мм. використовують молоток для рубання/тесання цегли, керамічного каменю, при цьому лезо молотка має бути під прямим кутом до поверхності ребра цеглини.
Розчинова лопатка типу ЛР (ГоСТ 19586-87), має полотно з листової сталі завтовшки 1,6 мм. круглий металевий стержень довжиною 320 мм зберігає від зношування дерев'яний держак. Лопатка призначена для подачі й розрівнювання розчину, також для перемішування його в ящику.
Розшивка (ГоСТ 12803-76) має робочу частину у вигляді розрізаної у вздовж сталевої трубки, ручка - з деревини хвойних порід. Оброблення й ущільнення швів мурування виконують сталевими розшивками, що мають увігнути й опуклу поверхню.
Висок (ГоСТ 7946-80) - маса 0,2-1 кг, складається з конусоподібного конуса, крученого шнура й алюмінієвої планки. Призначений для перевірки вертикальності кутів і поверхні мурування.
Рівень - лінійка, яка знаходиться у металевому корпусі завдовжки 750 мм. всередині лінійки знаходяться ампули, які фіксують горизонтальний і вертикальний рівні. Ним перевіряють мурування
Правило - пристрій зроблений з від фугованого дерев'яного бруска або дюралюмінієвого профілю завдовжки 1,2-2 м. правило призначене для контролю поверхності викладених стін.
Складний метр і рулетки. Бувають завдовжки 2-20 м. використовують для лінійних вимірів під час мурування.
Кам’яну кладку розбирають, якщо будівлю або споруду зносять, реконструюють чи ремонтують кам’яні конструкції. Розбирання кладки, пробивання в кладці наскрізних і ненаскрізних отворів, гнізд або борозен виконують за допомогою пневматичних відбійних молотків та електромолотків, скарпелів, шлямбурів, стальних ломів, кирок, клинів, кувалд, молотків, електричних свердлильних машин.
Відбійні пневматичні молотки та електромолотки використовують як при розбиранні кладки, так і для пробивання гнізд, борозен. Борозни і пази у цегляній кладці виконують також електричним борозноробом.
Шлямбури призначені для пробивання круглих отворів невеликого діаметра. Шлямбури роблять із стальної трубки. Один кінець його має пилкоподібні зуб’я, другий кінець – конусоподібний.
Отвори в стінах вибивають електричними свердлильними машинами з наконечниками із високоміцної сталі або твердих сплавів.
Скарпель застосовують для пробивання гнізд і борозен під час розбирання кладки.
Ломом, киркою, клином користуються в основному при розбиранні стін і фундаментів.
Кладку відновлюють під час ремонту конструкцій (закладають гнізда, зарівнюють борозни) звичайними інструментами, якими каменярі користуються прикладці стін із каменів або цегли.
1.4. Технологія робіт
У процесі кладки стіни і простінки виконують за єдиною системою перев’язування швів – багато- та однорядною (ланцюговою). Для викладання стовпів, а також вузьких простінків (шириною до 1 м) у середині будівлі або прихованих опорядженням застосовують трирядну систему перев’язування швів.
При однорядному (ланцюговому) перев’язуванні прямих стін, у яких по товщині не парна кількість пів цеглин, наприклад півтори, першу зовнішню версту першого ряду укладають поперечиковими цеглинами, а другу – ложковими. При кладці стін, в яких по товщині парна кількість пів цеглин, наприклад дві, то перший ряд починають з укладання поперечиків по всій ширині стіни, у другому ряду верстові цеглини кладуть ложками, забутку – поперечиками. При кладці стін більшої товщини у верстових рядах у другому ряду над поперечиками кладуть ложки, а над ложками поперечики. Забутку в усіх рядах виконують поперечиками.
Вертикальне обмеження (рівний обріз стіни по вертикальній площині) при кладці однорядною системою перев’язування дістають, укладаючи на початку стіни тричвертки. При спорудженні стіни у
цеглини на її початку ставлять через один ряд половинки.Для закладання вертикального обмеження стіни в одну цеглину в ложковому ряду на її початку розміщують у повздовжньому напрямі дві тричвертки, а в поперечиковому, як звичайно, - цілі цеглини.
У вертикальному обмеженні стіни в півтори цеглини у поперечиковому ряду на початку стіни у кутках укладають тричвертки в поперечному напрямі, у ложковому – тричвертки у повздовжньому напрямі стіни.
Кладка стін сполучених під кутом, - найвідповідальніша робота і її виконують кваліфіковані каменярі.
Прямі кути при однорядній системі викладають в такій послідовності. Перший поперечиковий ряд кожної із стін, що сполучаються під прямим кутом, починають від зовнішньої поверхні двома тричвертками. Другий ряд зовнішньої версти укладають ложками. Для додержання перев'язування швів у внутрішній версті в забутку укладають чвертки цегли.
Примикання стін при однорядній системі перев'язування показане на рис. 1. У першому ряду кладку примикаючої стіни пропускають через основну стіну до її лицьової поверхні і закінчують поперечиками і тричвертками, а пропущену кладку закінчують самими тільки тричвертками (рис.1).