3. Функціональне зонування території мікрорайону
Попередній баланс території функціональних зон кварталу
(9,25:12) х 100 = 77,1%
(25:77,1) х 24,5 = 7,9
| № п/п | Зони кварталу | Площа ділянки | ||
| га | % | м2/люд. | ||
| 1. | Житлова | 50 | 25 | |
| 2. | Зона шкільних і дошкільних установ | 9 | 7,9 | |
| 3. | Зона підприємств обслуговування, торгівлі і громадського харчування | 1 | ||
| 4. | Зелені насадження і спортивні майданчики | 40 | ||
| Разом: | 100 | |||
Житлова зона мікрорайону
Забудова житлової зони складається з окремих груп і комплексів.
Систему забудови мікрорайону приймаємо комбіновану в зв’язком з великою щільністю забудови та вільною орієнтацією будинків. Відповідно до ДБН 360-92** санітарні відстані між будинками дорівнює:
| Нормована відстань | Відстань при забудові будівлями з кількістю поверхів | ||
| 3 | 4 | 5 | |
| Між довгими сторонами будівель | 20 | 20 | 30 |
| Між довгими сторонами і торцями будівель, а також між торцями з вікнами з житлових кімнат | 12 | 12 | 15 |
| Між торцями будівель без вікон, а також між одно поверховими будинками | За протипожежними нормами | ||
Протипожежні розриви між будівлями приймаються відповідно до ДБН 360-92**[1, дод. 3.1, табл. 1]. В даному випадку розрив дорівнює 6 м.
Житлові будинки з квартирами на перших поверхах розміщені з відступом від червоних ліній на 3 м на житлових вулицях і 6 м на магістральних.
Зона громадського центру
Громадський центр мікрорайону призначений для розміщення в ньому підприємств торгівлі, громадського харчування, а також приміщень для культурно-побутового обслуговування.
Розрив між межею ділянки громадського центру і фасадом або торцем житлових будівель повинен бути не менше 20 м.
Зона шкіл і дитячих дошкільних установ
Ділянки шкіл і дитячих дошкільних установ в цілях створення кращих санітарно-гігієнічних умов і ізоляції від магістральних вулиць рекомендується розміщувати у середині мікрорайону і по можливості поблизу мікрорайонного саду.
Школи і дитячі сади-ясла слід розміщувати на окремих ділянках і відокремлювати їх огорожами висотою 1,6 м. Ділянка дитячої установи захищена по периметру зеленою захисною смугою. До кожної ділянки повинен бути забезпечений підхід, що не проходить через двори житлових будинків.
Зона вулично-дорожньої мережі
Система проїздів мікрорайону складається з головних і другорядних проїздів і під'їздів до житлових будівель, які можуть проектуватися по кільцевій, пів кільцевій і тупиковій схемах.
Головні проїзди забезпечують під'їзди до груп житлових будівель і ділянок громадських будівель. Ширина внутрішніх мікрорайонних доріг, що приймається в дві смуги руху, 6 м; з однієї або двох сторін цих доріг влаштовуються тротуари шириною 1,5 м [1, табл.7.1].
Другорядні проїзди шириною 3,5 м з однією смугою руху забезпечують під'їзд до невеликих груп житлових будівель. Під'їзди до житлових будівель служать одночасно для пішохідного руху (поєднуються з тротуарами).
Для пішохідного руху в мікрорайоні проектуються пішохідні алеї, доріжки і стежини. Пішохідні алеї пов'язують групи житлових будівель з школою і дитячими установами. Ширина їх приймається 3,0 м.
На території повинно розміщуватися не менше 70 % кількості автомобілів громадян, що проживають в даному мікрорайоні з урахуванням прийнятого рівня автомобілізації.
4. Техніко-економічні показники
Основними чинниками, що впливають на економічність планування і забудови мікрорайону, є: доцільне використання території, правильний вибір будівель для забудови, комплексність забудови. Ці чинники відбиті в загальних техніко-економічних показниках, до яких відносяться:
1) площа мікрорайону – 12 га;
2) чисельність населення – 3700 чол.;
3) норма житлової забезпеченості – 25 м2/чол.;
4) щільність забудови 50 %;
5) територія мікрорайону на 1 жителя – 25 м2/чел.;
6) площа зеленої зони 40 %.
Література
1. ДБН 360-92**. Градостроительство. Планировка и застройка городских и сельских поселений. Министерство Украины по делам строительства и архитектуры. – Киев. – 2002. – 113 с.
2. Довідник проектувальника. Містобудування. – Київ. Укрархбудінформ, 2001
3. СНиП И-60-75**. Планировка и застройка городов, поселков и сельских населенных пунктов / Госстрой СССР. – М.: Стройиздат, 1981. – 77 с.
4. Градостроительство (Справочник проектировщика). Под общ. ред. В.Н. Белоусова. Изд. 2-е, перераб. и доп. М.: Стройиздат, 1978. – 367 с.
5. ДБН Б.1-3-97. Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів. Держбуд України. – Київ. – 1997. - 37 с.
6. ДБН В.2.3-5-2001. Улицы и дороги населенных пунктов
7. СНиП 2.01.01-82. Строительная климатология и геофизика. Госстрой СССР.- М.: Стройиздат, 1988.
8. Методическое пособие к выполнению курсовой работы по дисциплине «Планировка городов» - Схема планировки нового города с населением от 40 до 70 тыс. человек. Организация жилой и общественной застройки микрорайона (квартала). Макеевка. ДонГАСА. 2004. 62с.
9. В.К. Степанов, Л.Б. Великовский, А.С. Тарутин. Основы планировки населенных мест. Учеб. Для вузов.-М., «Высшая школа», 1985.- 92с.
10. П.П. Коваленко, Л.Н. Орлова. Городская климатология.- М.: Стройиздат.-1993.-144с.