Впливи київського архітектурного стилю досить помітні в князівсько-монастирських храмах XII ст. міст Суздаля, Новгорода, Чернігова. Особливо велике будівництво розгорнулося у Новгороді, де були зведені Миколо-Дворищенський храм (1113), церкви Антоніївого (1117) і Юріївського (1119) монастирів. Вони нагадували Успенський собор Києво-Печерського монастиря, але мали і свої місцеві особливості.
Починаючи в 30-х років XII ст. культова архітектура Київської Русі набуває нових рис. У зв'язку з посиленням політичної ролі удільних князівств зростали їхні столиці. У кожній розгортається монументальне будівництво, що диктувалося як престижними міркуваннями, так і практичними. Кількість культових монументальних споруд помітно зростала, але їхні розміри зменшились, а опорядження стало менш вишуканим. Шестистовпні храми поступаються місцем чотиристовпним. Зникають башти, а замість них сходи вбудовують в товщу стін. Розміри хорів стають також невеликими, вони розмі- щуються тільки над нартексом. Іншою стала й техніка кладки стін. Відтепер набула поширення тільки порядкова система кладки, видозмінюється і формат та товщина плінфи.
Наприкінці XII — початку XIII ст. монументальна архітектура Русі збагатилась ускладненням зовнішніх форм. Будівлі цього часу мають висотні композиції, нагадують башти. Особливу увагу архітектори приділяли профільованим пілястрам і порталам, складний і розвинутий профіль яких гармонує з пілястрами. В цих елементах відчутний вплив давньоруської дерев'яної архітектури.
До архітектурних споруд давньоруських часів відносяться оборонні споруди, церкви, монастирі, княжі палати, житла. Архітектурне будівництво в Київській Русі набирає швидких темпів з Х століття і триває до монголо-татарської навали. Це й була перша золота доба в історії українського мистецтва. Видатними центрами архітектурного будівництва були Київ, Чернігів, Галич. Відомі своєю архітектурою Володимир-Волинський, Канів, Перемишль, Переяслав, Луцьк, Холм. Будувались вони переважно за візантійським стилем. Більшість церков мало візантійську трьохапсидну тринавну будову з однією і більше банями. Будувались споруди і за романським стилем - переважно в Галичі, Чернігові, бо тут працювали майстри з Заходу. Але існувало і місцеве мистецтво. Руські майстри, допомагаючи грецьким і західним архітекторам, вносили й свої місцеві традиції, тому можна зустріти в літературі й таку назву стилю - візантійсько-романсько-український.