Збірні малоповерхові дерев’яні будинки виготовляють з панелей малих і середніх розмірів і рам, крокв тощо; великих панелей: на кімнату (3,5…4,5 м) і стіну (9…12 м); блок-кімнат; блок-квартир. Виробництво малих панелей потребує менших виробничих площ, а вони монтуються і перевозяться менше вантажопідіймальними машинами, механізмами. Конструкції домів з малих панелей виготовляють на підприємствах, які мають два спеціалізованих цеха. Головний цех виготовляє панелі стін, перекриттів, цоколя і деталі до них; вспоміжний – деталі з дощок і брусків, у тому числі нестругані, які потребують захисної обробки. Віконні і дверні блоки поставляють з інших підприємств, або виготовляють у вспоміжному цеху. Антисептування деталей і заготовок здійснюється у автоклаві і сушильній камері, розміщених окремо від основного і вспоміжного цехів. Технологічний процес починається з розрізання пиломатеріалів на заготовки і деталі; їх торцування у розмір з вирізанням дефектних місць. Пакети неструганих деталей, які не потребують. подальшої обробки відправляють на склад; а пакети заготовок – на лінію повздовжнього фрезерування і на лінію виготовлення елементів крокв. На лінії повздовжнього фрезерування виготовляють деталі карка сів панелей і ригелі рам. Маломірні відрізки укладають у пакети і направляють на лінію повздовжнього зрощування зубчатим шипом продуктивністю 5 м/хв., яка забезпечує відновлення до 10% об’єму усіх перероблюваних у цеху пиломатеріалів. Цільні і зрощені заготовки укладають в пакети і відправляють на лінію збирання панелей. Перегородки з обшивками з деревноволокнистих плит виготовляють на двох технологічних лініях; розпилювання і склеювання. Тверді деревноволокнисті плити товщиною 4 і 8 мм розрізають на форматнообрізному станку і направляють на лінію склеювання, яка складається з клеєвих вальців КВ-14, преса холодного склеювання, постів формування пакетів і роль гангів. Для склеювання використовують карбамідний клей холодного твердіння. Обшивку панелей стін застосовують товщиною 8 мм. Для цього можна склеїти дві плити товщиною 4 мм. Клей (фенольний або карбамід ний) наносять на сітчату поверхню плит, складають дві плити разом, комплектують у пакети і ущільнюють у пресах гарячого склеювання при температурі 140…150 С.
Крокви, підкроквові рами і ферми виготовляють на лінії, яка складається з підіймача, станків для розпилювання деревини під кутом, поперечного транспортера, сортувального пристрою і установки для з’єднання елементів крокв металевими зубчатими пластинами.
Панелі цоколя, стін з віконними і дверними блоками виготовляють на лініях, які мають; кондуктор для збирання каркасів, кантовач, накопичувач панелей і рольганги для подання заготовок до робочих місць. При збиранні каркасу, прикріплення обшивок і утеплювача використовують гвіздки і скоби, або збирають панелі склеюванням у гарячих пресах. На лініях опорядження шпатлюють дефектні місця панелей і головки гвіздків. Після сушки у камерах і зачищення поверхні панелей наносять шар грунтовочного покриття, а панелі знову сушать. Потім наносять другий шар шпаклівки і знову панелі сушать. Опорядження погонних деталей полягає у їх фарбуванні методом струйного облива двічі з попереднім шпаклюванням їх поверхні. Для підвищення довговічності дерев’яних конструкцій, захисту їх від гниття застосовують конструкційні і хімічні методи, а захисту від грибків і комах – тільки хімічні. Конструкційні методи захисту поля гають в забезпеченні повітря – сухого стану дерев'яних елементів, що досягається утворенням гідро- і пароізоляційних шарів, або створенням сприятливих умов для. виділення із деревини вологи. При захисті від гниття деревину конструкцій оброблюють антисептиками, які поділяються на такі, що розчинні у воді, легких органічних розчинниках, маслах і на антисептики – масла. Столярні вироби і елементи дерев’яних конструкцій для захисту від зволоження просочують гідрофобними речовинами або покривають водостійкими фарбами і лаками. Гідрофобні речовини (ральні масла, парафін, сірка тощо) заповнюють пори деревини і зменшують капілярне зволоження. В зв’язку з чим здатність деревини набухати залишається, але значно зменшується швидкість цього процесу. Крім того просочування збільшує масу деревини, погіршує її декоративні властивості, обмежує температурний інтервал застосування виробів. Тому просочування гідрофобними речовинами доцільне для систематичного зволожуваних виробів (опалубки, деталі графирен тощо). Для одночасного захисту від зволоження і ураження дереворуйнуючими організмами деревину просочують гідрофобними антисептиками – розчинами пентахлорфенола (не менше 5% по масі розчину) у легких нафтопродуктах з добавкою пара фіну. Комплексний захист досягається при обробці деревини синтетичними полімерами. Заготовки просочують низьков’язкими мономерами (стиролом, метилнетакрилатом) або олігомерами (фенольним, карбамідним, фурановим), які потім переводять у твердий стан під дією тепла, хімічних реагентів або іонізуючих випромінювань. Для захисту дерев’яних конструкцій і виробів від атмосферних впливів, зволоження рекомендується також застосовувати різні лакофарбові покриття: масляні фарби, оліфи, синтетичні емалі і лаки. Дерев’яні конструкції сільськогосподарських будинків доцільно покривати пентафталевими емалями ПФ-115, ПФ-133. Захисні властивості фарб і емалей підвищуються при введенні в них алюмінієвої пудри. Антисептування може здійснюватись методами тимчасового занурення (3…5 хв.), обмазування, обприскування. Найбільш розповсюджений метод занурювання. При цьому розчин антисептика повинен бути теплим, а деревина добре висушена.
Пластмасові переплети вікон, вітражів, вітрин виготовляють із окремих профільованих елементів чи формують повністю. Ціна перших значно нижча, тому вони знаходять значне застосування. Ущільнення вікон виконується стрічками і профілями із поліхлоропрянового каучуку. Монолітнопластмасові віконні перепліти із непластифіцированного полівініхлору виготовляють способом екструзії з подальшою розрізкою і зваркою. Це вироби білого кольору з товщиною стінок не менше 2,5 мм. набір профілів дозволяє конструювати вікна з різними видами застікління і системами відкривання.
Застосовують також вікна з переплітами із склопластика. В порівнянні з полівінілхлоридом склопластик (фенольний чи поліефірний) володіє більш високим модулем пружинності. Із нього можливо виготовляти цільноформовані переплети великого розміру, ніж з полівініахлоріду. Елементи віконних переплетів із склопластика виготовляють способом пресування.
До недоліків вікон з пластмас відноситься стирання матеріалу, горіння, деформіруємість.
При виготовленні віконних рам з полівінілхлориду фасонні елементи довжиною 5 м. ріжуть косими різками під кутом 45° на заготовки з припуском для зварювання. Допоміжні елементи обробляють фрезами, оснащеними твердосплавними пластинками. Фасонні стальні і алюмінієві деталі ріжуть на круглорізному станку для обробки металів.
На станку – автоматі в елементах обв'язки висверливають для корпуса защолки, стержня ручки і шурупів, кріплячих ручку. Потім на фрезерно-копіровальнім станку вибирають гнізда під прибори і водовідводящі канавки в основних елементах. Після цього вручну вкладають ущільнюючі прокладки, допоміжні і зміцнюючи металеві елементи. Потім всі елементи зварюють, причому на зварку одного кута затрачують 1.5 хв.
Зварні рами стигнуть впродовж півгодини, що необхідно для виправлення температури швів і профілю. Напливи удаляють ручним механізованим інструментом – циклювальними, фрезерними і довбальними. Місця зрізів шліфують до блиску шліфувальними машинами.
Цікаве використання в цій системі коскетрудированих ущільнень, виготовляємих разом з профілем із більш м'якого ПВХ. За рахунок застосування штапиків різноманітної товщини, товщина склопакетів може коливатися від 16 до 36 мм., що дозволяє застосовувати двухкамерні склопакети. В даній системі використовуються могутні стальні посилювачі, може застосовуватись фурнітура різноманітних європейських фірм RОТО, WINKHAUS, GU і інші.
1. Антоненко Г.Я. Организация, планирование и управление предприятиями строительных изделий и конструкций. К.: Вища школа, 1989.
2. Артемьева И.Н. Алюминиевые конструкции. М.: Стройиздат, 1985.
3. Артемьева И.Н. Алюминий в строительстве. М.: Стройиздат, 1979.
4. Арумбид Ж., Дюрье М. Органические вяжущие и смеси для дорожного строительства. М.: Минавтотранс и автодор., РСФСР, 1971.
5. Атаев С.С. Технология индустриального строительства из монолитного бетона. М.:Стройиздат, 1989.
6. Баженов Ю.М. Технология бетона. М: Высшая школа, 1987.
7. Баженов Ю.М., Комар А.Г. Технология бетонных и железобетонных изделий. М.:Стройиздат, 1984.
8. Байков В.Н., Сигалов Э.Е. Железобетонные конструкции. М.: Стройиздат, 1985.
9. Бакка М.Т., Кузьменко О.Х. Видобування природного каменю. 4.2. К.:УСДО, 1994.
10. Бастрыкин А.Н. Организация промышленных предприятий строительной индустрии. М.: Высшая школа, 1983.
11. Беленя Е.И. Металлические конструкции. М., Стройиздат, 1986.
12. Беляев Б.И. Применение алюминия и его сплавов в строительстве. М., Стройиздат, 1984.
13. Богданов Е.С. Автоматизация и управление процессами сушки древесины. М., Лесная промышленность, 1968.
14. Кривенко П.В., Барановський В.П. та інші. К., Вища школа, 1993.
15. Бурлаков Г.С. Технология изделий из легкого бетона. М., высшая школа, 1994.