Навпроти, елемент фрізу має дуже високий рівень артикуляції, не дивлячись на факт, що він може сприйматися лише з відстані. Ця багата артикуляція фрізу може пояснюватися тим фактом , що він несе суто декоративну функцію (навпроти, багато-функціональна природа карниза, вікна і поручнів має більшу міру грайливого вираження в його використанні. Багатство фрізу, також може бути компенсацією монотонного елементу стіни, у якому вони всі використані.
Просторове поширення комбінацій мотиву може також вивчатися відносно розташування фасаду, в якому вони використані.
У вивченому зразку, з'ясовано, що кожна вулиця і має подібну кількість комбінацій виняткового мотиву. Цей пошук вказує на те, що мотиви архітектурних елементів не лише служать для того, щоб індивідуалізувати будівлі, але і, щоб диференціювати вулиці.
Нарешті, групи симетрії залучені у склад елементів так само як і ті, характеризуючи їх мотиви порівнюються в термінах їх різноманітності і частоти. Для цієї мети використовується альтернативний метод кодування мотивів , використовуючи саме ті групи симетрії. Таблиця 2 описує число чітких наявних груп симетрії, які було знайдено на різних масштабах в нашому зразку.
Ця таблиця показує, що число груп симетрії, залучених в композицію мотивів, значно більший, ніж ті,що залучені в склад елементів в межах фасаду. Мотиви мають більшу різноманітність композиції, ніж повний фасад. Таблиця 2 також показує, що в межах верхнього підграфа виявлено лише три чіткі групи симетрії на масштабі І, при п'ятнадцяти що відбуваються на масштабі ІІ.
Ці результати показують, що різноманітність груп симетрії зростає, по мірі зменшення просторового масштабу . Це є принципом, що лежить в основі архітектурного кодування в оточенні, що вивчається.
Аналіз графів описує засоби, які служать, щоб диференціювати і ідентифікувати індивідуальні будинки.
На основі різних індексів, що були описані вище, - частота комбінацій елементів в фасаді, тип і частота ланцюгів для елементу і частоти груп симетрії, за стихію – це допомагає отримати парадигматичний граф всього зразка. Кожен граф фасаду може тому бути порівняний з парадигматичним графом у їх типах і кількості відхилень, які визначають його індивідуальні властивості.
Подальша стилістична регулярність, повинна виражатися у виділенні таких індивідуальних властивостей в межах фасаду,так само як і в їх просторовому представленні в межах зразка.
Підсумок
Моделююча процедура в цьому способі представила метод для аналізу архітектурного вираження.
Його засновано на розкладанні фасадів на певну кількість парадигматичних елементів, чиї варіації форми і комбінаторні патерни закодовані групами симетрії і лінійними графами. Метод має перевагу формалізації специфічної конфігурації кожного елементу, так само як і його контекстової позиції і, як таке, це представляє фасад як виразну структуру.
Застосування методу до житлового фасаду показує, що процес вираження має свій власний морфологічний синтаксисом, який, як в лінгвістиці, може виражати вміст індивідуального виразного елементу, який він означає.
Далі, аналіз формальної структури фасаду виявляє, що певна кількість ясно декодованих значень знаходиться в залежності від архітектурного вираження, або до його процесу виробництва, наприклад, взаємовідношення між просторовим масштабом, позицією елементів і кількістю їх парадигматичних варіацій.
Аналіз описаний вище може бути завершений паралельним аналізом кольорової композиції і контрастів, і різних фізичних даних як наприклад матеріал, виробництво, знакові і невербальні рівні. У нашому власному дослідженні ми вивчаємо суб'єктивне означення домінуючих характеристик ідентифікованих у формальному аналізі. Ми також маємо намір застосувати цю методологію до порівняльного вивчення соціальних і географічних варіацій у мові архітектури .
Хоча моделююча процедура, описана в цьому прикладі,була вироблена для специфічної мети аналізу формальної структури житлового фасаду, метод має далекосяжний потенціал в інших областях архітектурного вивчення, наприклад, в архітектурній історії, де це могло сприяти ідентифікації і диференціюванню стилів, чи специфічного архітектора або специфічного періоду.
Також завдяки цьому методу впізнавати аналогічні процедури для аналізу архітектурних планів і секцій. Наразі тривимірні утворення могли бути проаналізовані, використовуючи просторові групи симетрії. Застосування груп симетрії до аналізу архітектурної мови міг також бути розширене завдяки використанню поліхроматичної симетрії, описаної математиками Shubnikov і Belov (1964).
Використання багатоколірної симетрії може дозволити, через зміну кольору як додаткової операції, моделювати динамічні процеси, як наприклад зміни в характерах використання у певний час.
Список літератури
BOUDON. P. (1981), "Introduction a une semiotique des lieux" (Presses de I'Universite de Montreal).
BOUDON, P. (19731, Recherche semiotique sur le lieu, Setiliotica, 7 (1973), No. 3.
ECO, U. (1972), A Componential Analysis of the Architectural Sign (Column), Se~~liorica, 5
FEJES-TOTH, H. (1964), "Regular Figures" (Pergamon, Oxford).
HAMMAD et al. (1979), Semiotique de I'espace et semiotique de I'architecture, in CHATMAN,
KLINKENBERG, J.-N., Eds.. "Panorama semiotique" (Mouton, Paris).
NICOLLE, J. (1950), "La symetrie et ses applications" (Albin Michel, Paris).
SHUBNIKOV, A. V. (1974), "Symmetry in Science and Art" (Plenum, New York).
WEYL, H. (1952). "Symmetry" (Princeton University, Princeton).
http://esw.w3.org/RDFSemiotics
http://gardenweb.ru/fasad-zhilogo-doma
http://lasur.epfl.ch/revue/A&C%20Vol%203%20No.1/NEUMANN.pdf
http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Culture/Eko_Funk/02.php
http://www.syntone-kazan.ru/library/books/?item_id=4432¤t_book_page=all
http://www.syntone-kazan.ru/library/books/?item_id=4432¤t_book_page=all
http://www.countries.ru/library/ant/rimdom.htm
http://www.mcfr.ru/journals/13/806/18232/18236/