Проектування водопостачання та каналізації (стр. 2 из 3)

Середню годинну витрату холодної води q^c_Т, м³/г, визначаємо за формулою

(4)

де Т – період споживання, год;

q^c_u – норма витрати холодної води л, споживачем за добу найбільшого водоспоживання ( таблиця 1 пояснювальної записки).

q^c_u=275-110=165 л/добу

м³/год

За таблицею4[1] обираємо водомір. Для загального водомірного вузла приймаємо крильчатий водомір діаметром 25 мм з експлуатаційною витратою води 2,8 м3/год й гідравлічним опором 2,6 мс²/л²

Обраний водолічильник належить перевірити на пропуск максимальної розрахункової секундної витрати води на господарсько-питні потреби. При цьому витрати напору в крильчастих водомірах не повинні перевищувати 2,5 м.

Визначаємо втрати напору у водомірі h, за формулою

h = (q^c)²·S (5)

де q^c – максимальна розрахункова витрати холодної води на уводі, л/с (з таблиці 3);

S – гідравлічний опір лічильника води, мс²/л², (приймаємо за таблицею 4[1])

h=(0,55)² * 2,6=0,79 м<2.5м - втрати напору в водомірі менші за нормативні втрати, отже водомір підібрано вірно.

1.5 Визначення потрібного напору в системі холодного водопроводу

Загальний потрібний напір у мережі холодного водопроводу H_потр м, визначаємо за формулою

H^c_потр = H_geom + ∑H^c_tot.l + Hƒ (6)

де Н_geom – геометрична висота підйому води, визначається як різниця

відміток диктуючого приладу і труби зовнішньої мережі водопроводу в точці підключення, м;

∑H^c_tot.l – сумарні втрати напору в мережі водопроводу, м, визначаються за формулою

∑H^c_tot.l = H^c_c + h (7)

де H^c_c - загальні втрати напору на розрахунковому напряму на тертя і місцеві опори, м, визначаються за формулою

H^c_c = ∑il(1 + Kl)(8)

де ∑il – загальні втрати напору в мережі на тертя по довжині, м;

Kl – коефіцієнт, враховуючий місцеві опори в мережі;

Kl = 0,3 – для мережі господарсько-питного водопроводу (пункту 7.7 [1]);

h – втрати напору у водомірі, м;

Hƒ- вільний напір біля диктуючого санітарно-технічного приладу, м (таблиця 2 пояснювальної записки),H_f=5 м-для біде зі змішувачем.

H_geom = 12,900 – ( -2,050)=15,4 м

H^c_c = 3,94*(1+0,3)=5,122 м

H^c_tot.l = 5,122+1,68=6,80 м

Н^с_потр =15,400+6,802+5=27,202 м

Н^с_потр =27,202<Н^с_гар =29 м

Гарантований напір більше потрібного на 1,79 м, що задовольняє подачу води до всіх водорозбірних приладів за нормальних умов (схема водопроводу проста).

2. Каналізація

2.1 Улаштування внутрішньої каналізації

Система каналізації призначена для видалення забруднених стоків, що утворюються в процесі санітарно-гігієнічних процедур, господарської і виробничої діяльності людини, а також атмосферних і талих вод, за межі будинків у зовнішній мережі.

За характеристикою стічних вод системи каналізації поділяються на побутову, виробничу і внутрішні водостоки.

В житловому будинку запроектована побутова каналізація, яка складається з приймачів стічних вод (ванн, мийок, унітазів, умивальників), відвідних трубопроводів, стояків, витяжної частини стояка, гідрозатворів, випусків, пристроїв для прочищення. Кожен з приймачів забезпечується водяним затвором, який перешкоджає проникнення в приміщення шкідливих газів з мережі. Відвідні поверхові труби призначені для збирання та відводу стічних вод від санітарно технічних приладів до стояків. Труби прокладаються по стінах над підлогою з ухилом у бік стояка.

Стояки прокладаються біля стін відкрито та встановлюються біля приладу з найбільш забрудненими стоками (унітаз ). Перехід стояка в випуск здійснюється плавно двома відводами з кутом 135˚.

Для нормальної вентиляції каналізаційної мережі та для перешкоджання відсмоктуванню води з гідразатворів при виникненні вакууму в стояку під час скидання рідини, витяжна частина стояків відходить за межі даху будинку на 0,5 м (скатна покрівля) та 0,3 м (плоска покрівля).

Для ліквідації засмічення мережі трубопроводів внутрішньої каналізації на ній передбачають встановлення ревізій та прочисток.

Мережа внутрішньої каналізації виконується з пластмасових каналізаційних труб діаметром 50, 85, 100 мм, труби з’єднуються в розтрубі. Приєднання санітарно-технічних приладів та зміна напрямку мережі виконується фасонними частинами.

Випуски відводять стоки самопливом за межі будинку в каналізаційні колодязі. Випуски розташовують по змозі з однієї сторони будинку, перпендикулярно до стін.

2.2 Розрахунок внутрішньої каналізації

Метою розрахунку внутрішньої каналізації є визначення діаметрів труб відповідних трубопроводів, стояків, а також визначення ухилів, швидкостей та наповнення горизонтальних трубопроводів та їх пропускної здатності.

2.2.1 Перевірка пропускної здатності стояків

В будинку прийнято 10 стояків

Визначаємо ймовірність дії приладів, загальну для всього будинку, P^tot за формулою

P^tot=

(9)

де

– загальна норма витрати води л, споживачем в годину найбільшого водоспоживання (таблиця 1 пояснювальної записки);

– витрата води санітарно-технічним приладом, л/с (таблиця 1 пояснювальної записки);

U – кількість водо споживачів;

N – кількість санітарно-технічних приладів.

Визначаємо розрахункову витрату стоків q^s л/с, за формулою

q^s = q^tot + q^s₀ (10)

де q^tot – розрахункова загальна витрата води, л/с, визначається за формулою

q^tot = 5* q^tot₀*∙α (11)

де q^tot₀– загальна витрата води приладом, л/с (таблиця 1 пояснювальної записки);

α – величина, яка визначається в залежності від величини P^tot та

кількості приладів N, приєднаних до стояка або випуску (додаток 4 таблиця 2[1]);

– витрата стояків від приладу з найбільшим водовідведенням л/с (таблиця 2 пояснювальної записки).

Розрахунки каналізаційних стояків виконуємо у таблиць 4 та 5.

Таблиця 4 Розрахунок каналізаційних стояків

№ стояка	N	Ptot	N* Ptot	α	qtot,л/с	qs0,л/с	qs, л/с
К1-3	16	0,01	0,6	0,295	0,44	1,6	2,04

Перевіряємо пропускну здатність стояка із пластмасових труб за таблицею 8[1].

Таблиця 5 Перевірка пропускної здатності стояк

№ стояка	Розрахунковавитрата стоків, qs л/с	Діаметр стоякамм	Діаметр поверхневихвідводів, мм	Кут приєднанняВідводу до стояка, град	Максимальна пропускна здатність стояка, л/с
К1-2	2,03	100	100	90	3,2

Таблиця 5.1 Перевірка пропускної здатності стояків

№ стояка	Розрахунковавитрата стоків, qs л/с	Діаметр стоякамм	Діаметр поверхневих відводів, мм	Кут приєднанняВідводу до стояка, град	Максимальна пропускна здатність стояка, л/с
К1-1К1-5К1 -6К1-10	2,11	100	100	90	3,2

Таблиця 5.2 Перевірка пропускної здатності стояків

№ стояка	Розрахунковавитрата стоків, qs л/с	Діаметр стояка мм	Діаметр поверхневих відводів, мм	Кут приєднанняВідводу до стояка, град	Максимальна пропускна здатність стояка, л/с
К1-3К1-4К1 -7К1-8	1,05	50	50	60	1,2

q^s_розр = <q^s_max– діаметри стояків прийняті вірно.

2.2.2 Перевірка пропускної здатності випусків

Горизонтальні трубопроводи системи каналізації працюють при частковому наповнені. Наповнення трубопроводів в мережі господарсько-побутової каналізації приймається

=0,3÷0,6

Швидкість руху стоків повинна бути достатньою для переміщення забруднень – не менш, ніж самоочищуюча, що дорівнює 0,7 м/с. Максимальна швидкість руху в металевих 8 м/с, у пластмасових - 4 м/с.

Уклони трубопроводів приймають такими, щоб забезпечити швидкість руху води і наповнення у вказаних межах.

0,80*

=0,51>0,5 – умова виконана, водовідведення через випуск забезпечено.

2.3 Улаштування дворової каналізації

Стоки від випуску з будинку виводять у зовнішню каналізаційну мережу через систему трубопроводів, яка називається дворовою. Дворова каналізація прокладається паралельно будівлі на відстані 3,5 - 7 від фундаменту зовнішньої стіни.

Дворова мережа каналізації приєднується до існуючого колодязя вуличної каналізації на генплані.

Для контролю за роботою мережі та можливості прочищення встановлюють каналізаційні колодязі: в місцях приєднання випусків, в місцях зміни діаметрів та ухилу труб, повороту ліній в плані, на прямих ділянках при діаметрі 150 – 250 мм на відстані не більше 35 м. Мінімальна глибина закладання дворової каналізації приймається на 0,3 м вище глибини промерзання ґрунту, але не менше 0,7 м до верху труби, тобто