Мурування фасаду цеглою багаторядне (стр. 3 из 4)

Кількість піддонів з каменем і ящиків з розчином і чергування їх залежить від товщини стіни або конструкції, числа отворів на даній ділянці і складності архітектурного оформлення. Так як найбільша висота, на якій раціонально вести кладку, становить 1,2 м, то всі кам'яні будівлі і споруди по висоті ділять на яруси такого ж розміру. При досягненні цієї висоти кладки роботи необхідно припинити і встановити або переставити підмостки. Доручати цю роботу каменярам недоцільно, тому що вони будуть використані не за фахом на менш кваліфікованих роботах. У той же час в період встановлення чи перестановки риштовання муляри будуть простоювати, що небажано. Зазвичай будівлю в плані ділять на захватки і ділянки. Захватки, приблизно рівні за обсягом, виділяють бригаді мулярів. Кожну захватку розбивають на ділянки, робота організується наступним чином. Після закінчення кладки одного ярусу на одній ділянці муляри переходять на іншу ділянку, в цей час на перший встановлюють або переставляють підмостки, роблять необхідні монтажні роботи. Кожен робочий в залежності від досвіду та розряду виконує певну роботу.Наприклад, муляр більш високої кваліфікації заводить кути, натягує шнур, веде кладку зовнішньої версти. Кладку ведуть ланками. Раціонально ланкою "двійка" вести кладку стовпів, стін невеликої товщини при ланцюгової системі перев'язки з великим числом отворів або складним архітектурним оформленням. У таку ланку входить муляр 4-5-го розряду і муляр 2-го розряду. Кваліфікований муляр веде всі процеси кладки і контролює якість робіт. Підсобний робітник подає на стіну розчин і цеглу. Недолік організації праці в ланці "двійка" полягає в тому, що всі операції, як складні, так і прості, часто веде кваліфікований муляр.

Рис 6. Організація робочого місця і схема розміщення матеріалів

Контроль якості кам’яної кладки

Кладку стін і інших конструкцій із цегли виконують відповідно до Правил виробництва й приймання робіт, згідно з Будівельними Нормами й Правилам, дотримання яких забезпечує необхідну міцність конструкцій і високу якість робіт

Під час роботи муляр стежить за тим, щоб застосовувалися цегла й розчин, зазначені в робочих кресленнях, а горизонтальні й вертикальні шви були добре (повністю) заповнені розчином. Не можна допускати пустошовки у вертикальних швах у тілі кладки. Це послабляє її, знижує довговічність. По ходу кладки муляр регулярно перевіряє перев'язку й шви кладки, вертикальність, горизонтальність і прямолінійність поверхонь і кутів, установку закладних деталей і зв'язків, якість поверхонь кладки, малюнок і розшивку швів, добір цегли для зовнішньої версти неоштукатуреної кладки з рівними крайками й кутами. Для перевірки якості кладки муляр користується наявними в його розпорядженні інструментами Правильність закладки кутів стовпів контролюють дерев'яним косинцем, горизонтальність рядів стовпів - правилом і рівнем не рідше двох раз на кожному ярусі кладки. Для цього правило кладуть на кладку, ставлять на нього рівень і, вирівнявши його по обрію, визначають відхилення кладки від горизонталі. Якщо вона не перевищує встановленого допуску, відхилення усувають при кладці наступних рядів. Вертикальність поверхонь стін і кутів кладки перевіряють рівнем і схилом не рідше двох раз на кожному ярусі кладки. Відхилення, що не перевищують, що допускаються, виправляють при наступній кладці ярусу.

Періодично перевіряють товщину швів. Для цього вимірюють п'ять шість рядів кладки й визначають середню товщину шва, наприклад, якщо при вимірі п'яти рядів кладки стіни її висота виявилася 400мм, те середня висота одного ряду кладки буде 400: 5 = 80мм, а середня товщина шва за винятком товщини цегли складе 80 - 65 = 15мм. Середня товщина горизонтальних швів цегельної кладки повинна становити 12мм, вертикальних - 10мм. При цьому товщина окремих вертикальних швів повинна бути не менш 8 і не більш 15мм, горизонтальних не менш 10 і не більш 15мм. Стовщення швів проти передбачених правилами можна допускати лише у випадках, застережених проектом; при цьому розміри стовщених швів повинні вказуватися в робочих кресленнях Правильність повноти заповнення швів (вертикальних і горизонтальних) розчином перевіряють, виймаючи в різних місцях окремі цегли викладеного ряду. У суху, жарку й вітряну погоду цеглу перед укладанням рясно змочують водою, а керамічну цеглу занурюють у воду для того, щоб відбувалося краще зчеплення розчину й нормальне його твердіння. Це особливо важливо для кладки в сейсмічних районах і виконуваної на розчинах із цементними в'язкими складами

При перервах у роботі верхній ряд кладки повинен залишатися не прикритим розчином. Продовження кладки після перерви необхідно починати з поливу водою поверхні раніше викладеної кладки. Така вимога викликана тим, що суха цегла після укладання на розчин швидко відсмоктує з нього воду й зміст води в розчині виявляється недостатнім для нормальної гідратації цементу. У результаті частина в'язкого речовини в розчині без взаємодії з водою залишається невикористаної, а міцність розчину й зчеплення його із цеглою різко знижуються. Необхідність зволоження цегли перед укладанням у конструкцію й ступінь зволоження визначає будівельна лабораторія.

Сучасні технології

На сьогоднішній день замінити рядову цеглу для мурування фасаду може клінкерна цегла.

Найбільш важливою властивістю клінкеру є його морозостійкість, тобто здатність витримувати поперемінні цикли заморожування і відтавання без шкоди для своїх фізико-технічних, експлуатаційних та естетичних характеристик. Завдяки цій якості значно знижуються витрати на ремонт і обслуговування фасадів, а також забезпечується довговічність огороджувальних конструкцій будівлі. Не менш значимими характеристиками клінкерної цегли є його водонепроникність, здатність пропускати водяні пари, а також оптимальні тепло- та звукоізоляційні якості. Що стосується останніх якостей, то вони регулюються за рахунок типу структури матеріалу, обраного в залежності від передбачуваних умов експлуатації. Наприклад, для досягнення особливо високих теплозахисних характеристик задається пориста структура матеріалу. Якщо ж до теплозахисної здатності цегли не ставляться особливо жорсткі вимоги, то допускається використання матеріалу із звичайною структурою.

Ще однією перевагою клінкерної цегли є його висока стійкість до атмосферних впливів і механічних пошкоджень. Таким чином, фасади з цегли практично не піддаються забрудненню навіть в умовах повітряного середовища з високим вмістом шкідливих домішок.

Що стосується міцності клінкерної цегли, то вона виходить оптимальної за рахунок особливої високотемпературної технології випалу виробів (понад 1100 ° С). При такому "спіканні" не може залишитися будь-яких включень і порожнеч. Клінкер застосовується як при реконструкції старих будівель, так і при будівництві нових об'єктів у районах зі сформованою історичною забудовою. У цих випадках споруди з клінкерної цегли виконуються в руслі традиційних архітектурних форм і стилів. Але і при зведенні будинків із цілком сучасним зовнішнім виглядом високоміцний клінкер доречний так само, як бетон, скло і металоконструкції.

Нормування робочого часу і розцінки на виконання робіт та матеріали

У будівництві застосовуються дві загальновизнані форми тарифної оплати праці - погодинна і відрядна. За погодинною системою оплати праці заробітна плата робочого визначається відповідно до його кваліфікації та кількістю відпрацьованого робочого часу. Така оплата праці застосовується, як правило, у тих випадках, коли працю працівника неможливо пронорморувати або виконувані роботи не піддаються обґрунтованому обліку. Працівникам, переведеними на почасову оплату праці, в залежності від присвоєного їм розряду встановлюється тарифна ставка (для робітників). Тарифна ставка являє собою суму заробітної плати за одиницю часу. Розряди встановлюються залежно від складності робіт, що виконуються відповідно до прийнятих на підприємстві тарифно-кваліфікаційними довідниками (для робітників), що використовуються на підприємстві. Тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій робітників (ТКД) використовуються також для тарифікації робіт. Диференціація заробітної плати проводиться за допомогою тарифної сітки, при побудові якої передбачаються: - шкала тарифних розрядів і відповідна їй шкала тарифних коефіцієнтів (чим вищий розряд, тим вище тарифний коефіцієнт); - величина мінімальної тарифної ставки за тарифного розряду. Залежно від характеру виконуваних робіт і умов організації виробництва і праці застосовують просту почасову і почасово-преміальну системи оплати праці. При простій погодинній оплаті праці працівник отримує заробітну плату за кількість відпрацьованого робочого часу. Заробітна плата при цьому визначається множенням тарифної ставки розряду, присвоєного працівнику, на число відпрацьованих та оплачуваних годин або днів. При відрядній оплаті праці працівник отримує заробітну плату в залежності від кількості виконаної роботи за встановленими відрядними розцінками за одиницю доброякісної продукції, вираженої в натуральних показниках. При використанні відрядної оплати праці застосовуються норми часу, норми виробітку, відрядні розцінки.