Мурування стін полегшеної конструкції монтаж плит перекриття зварювання сталі 15 гс товщиною 4 (стр. 8 из 9)
Для видалення шкідливих речовин над робочим місцем зварника влаштовують вентиляційні відсмоктувачі (зонти) на відстані не більше 0,5–0,8 м від зварної дуги.
У майстернях, на будівельних майданчиках, робочих місцях необхідно вивішувати плакати, попереджувальні написи про небезпеку опромінення очей і шкіри працюючих. Усі обертові частини зварних агрегатів повинні бути огороджені.
Електрозварювальна установка повинна бути зареєстрована, паспорт та інструкція по експлуатації знаходитися у головного механіка підприємства. Кожен зварювальний агрегат слід підключати до індивідуального рубильника з запобіжниками або до автомата.
Електрозварювальні установки, що знаходяться над землею або перекриттям на висоті більше 2 м обладнуються освітленими робочими майданчиками з настилом, драбинами і поручнями.
При провадженні зварювальних робіт забороняється:
- працювати з несправною апаратурою, зварювати свіжопофарбовані конструкції та вироби до повного висихання фарби, користуватися одягом і рукавицями зі слідом на них масел, жирів, бензину, гасу та інших горючих рідин;
- зберігати в зварювальних кабінах одяг, горючу рідину та інші легкозаймисті предмети або матеріали, допускати стикання електричних проводів з балонами зі стиснутими газами;
- зварювати або нагрівати відкритим вогнем апарати і комунікації, заповнені горючими і токсичними речовинами, а також знаходитися під тиском негорючих рідин, газів, парів, повітря та електричної напруги.
Автоматичне і півавтоматичнезварювання
Перед пуском зварювального автомата необхідно перевірити справність пускового пристрою (рубильника, вимикача), ізоляцію проводів і переконатись в тому, що не виникне самовиключення. Корпус трансформатора, апаратного ящика, затискач зворотного проводу і сама зварювальна площадка повинні бути надійно заземлені (занулені). Про помічені несправності обладнання треба доповісти майстру і без його вказівки до роботи приступати не можна.
Не допускаються до роботи на автоматі або півавтоматі особи, які не мають відношення до електрозварювання. Опиратися або сідати на трансформатор і апаратний ящик автомата забороняється. Не можна торкатися струмоведучих частин трансформатора і апаратного ящика автомата і півавтомата. Тим, хто працює на автоматах, забороняється усувати несправності – замінювати запобіжники, вкладиші струмовводу.
У перервах між подачею електроенергії, при відході робітника від робочого місця (навіть на короткий час), несправностях автомата чи пристроїв, чищенні, змазуванні автомата та прибиранні робочого місця автомат обов'язково треба виключити.
При зварюванні на автоматі відкритою дугою для захисту очей слід користуватися екраном з захисним склом, установленим на автоматі. Якщо при зварюванні світло електричної дуги проскакує з-під флюсу, треба підняти головку автомата і збільшити подачу флюсу;стежити за рівнем флюсу в бункері та своєчасно його заповнювати. З флюсом треба поводитися обережно з метою запобігання порізу рук.
Перед пуском автомата обов'язково засипають дугу флюсом. Прибирають флюси зі шва в рукавицях флюсовідсмоктувачем або совком зі стальною щіткою тільки після того, як потемніє шлакова корка шва. Перевірений шов очищають від шлакової корки зубилом довжиною не менше як 150 мм, розбиваючи корку легкими ударами.
Забороняється становитися ногами, колінами, опиратися і сідати на щойно проварений шов. Зварювати кольорові метали слід при наявності місцевої витяжної вентиляції.
9. Економічна частина
Елементи технічного і тарифного нормування
Основне завдання технічного нормування – розробка технічно обґрунтованих норм часу і виробітку.
У будівництві діють єдині норми і розцінки (ЄНіР), відомчі норми і розцінки (ВНіР) та місцеві норми і розцінки.
Єдині норми і розцінки охоплюють більшість масових будівельних, монтажних і ремонтно-будівельних робіт. ЄНіР є загальнодержавними нормами, які обов'язкові для застосування в усіх будівельних, монтажних і ремонтно будівельних організаціях.
Відомчі норми і розцінки встановлюють норми, не передбачені ЄНіР, і є специфічними для певного міністерства (відомства).
Місцеві норми і розцінки нормують роботи, не охоплені єдиними і відомчими нормами та розцінками. Ці норми розробляють безпосередньо будівельні, ремонтно-будівельні дільниці, управління і трести. Норми вводять за наказом начальника будівництва та за узгодженням з профспілкою.
Для виміру кількості витраченої праці передбачені наступні норми: часу, виробітку, часу машин, трудомісткості.Нормою часу (Н. ч.) називають час, достатній для вироблення одиниці якісної продукції робітниками відповідної кваліфікації і професії за умови повного використання засобів виробництва і правильно організованої праці.
ЄНіР регламентують на одиницю продукції відповідні витрати праці, що вимірюються у людино-годинах і людино-змінах.
Наприклад, під час монтажу сходового маршу масою 2,5 т. чотири монтажники, використовуючи кран, витратять 0,57 год. Отже, норма часу на монтаж такого маршу дорівнюватиме 0,57 год.
Норма витрат праці робітників, що здійснюють монтаж, складатиме: 0,57 ∙ 4 = 2,28 люд./год.
При користуванні ЄНіР варто пам'ятати, що норми витрат праці на одиницю продукції умовно названі в них нормою часу. Знаючи норму часу (норму витрати праці) завжди можна визначати норму виробітку.
Нормою виробітку (Н. вир.) називають кількість якісної продукції, що повинна бути вироблена за одиницю часу одним працівником або ланкою.
Наприклад, норма часу (норма витрат праці) на 1 м3 цегляного шурування стіни середньої складності завтовшки у 1,5 цеглини на ланку з трьох чоловік дорівнює 4,2 люд./год. (ЄНіР, п. 3.3). Отже, тривалість мурування 1 м3 стіни: 4,2: 3 = 1,4 год., а виробіток панки за 8 годин робочої зміни повинен скласти: 8 ∙ 1,4 = 11,2 м3 мурування.
Нормою машинного часу називають кількість робочого часу машини, що витрачається на якісне виконання визначеного обсягу робіт в умовах правильно організованого виробничого процесу. Витрати робочого часу машини на виконання одиниці продукції завжди дорівнюють тривалості роботи.
Наприклад, якщо норма часу на видобуток 100 м3 ґрунту екскаватором дорівнює 2,1 маш./год., то це означає, що зазначений об'єм ґрунту екскаватор повинен добути за 2,1 год. І Для того, щоб визначити трудомісткість того або іншого виду (робіт, необхідно об'єм цих робіт помножити на норму часу. Наприклад, трудомісткість виконання 15 м3 цегляного мурування стіни завтовшки у 2 цеглини дорівнюватиме: 15 м3∙3,1 люд./год.= 46,5 люд./год., де 3,1 люд./год. – норма часу на 1 м3 стіни простого (мурування, виконуваного під розшивку (ЄНіР, п. 3.3).
Якщо технічно обґрунтовані норми дозволяють визначити якість витраченої праці, то за допомогою тарифної системи оцінюють якість праці, диференціюючи розміри заробітної плати залежно від кваліфікації (майстерності), трудомісткості праці.
Розглянемо основні елементи тарифної системи. Тарифно-кваліфікаційний довідник є основою всієї тарифної системи.
У ньому розподілені всі види робіт у виробництві за розрядами залежно від їхньої складності та характеристики, що є підґрунтям тарифікації й визначення кваліфікації працівників при порівняльній оцінці виконаних робіт.
Тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників, зайнятих на будівництві та на ремонтно-будівельних роботах, установлює, до якого розряду за складністю належать окремі види будівельних робіт.
Тарифно-кваліфікаційний довідник передбачає також вимоги, що висуваються до робочого-будівельника при присвоєнні йому кваліфікаційного розряду.
Тарифна сітка – це шкала, яка встановлює співвідношення в оплаті праці робітників різної кваліфікації (розряду) з метою більш високої оплати праці кваліфікованих будівельників порівняно з менше кваліфікованими і некваліфікованими (табл. 3).
Таблиця 3
Тарифний коефіцієнт – співвідношення (число), що показує, у скільки разів ставка відповідного розряду вище за ставку 1 розряду.
Як випливає з наведеної сітки, ставка муляра 6-го розряду в 1,8 разу вище за ставку муляра 1-го розряду.
Тарифні ставки визначають розмір оплати праці робітників за одиницю часу.
Одиницею часу можуть бути години (годинні ставки), дні (денні ставки), місяці (місячна ставка).
Кошторисна вартість у будівництві система оплати праці
Будівництво і введення в дію будь-якого об'єкта вимагають витрат ресурсів: матеріалів, праці робітників та інженерно-технічних кадрів, енергії, роботи будівельних машин і транспорту тощо. Грошове вираження цих витрат є вартістю будівництва.
Вартість будівельно-монтажних робіт визначають до початку будівництва кошторисно-фінансовими розрахунками, розробленням кошторисів, інших документів.
Кошторисна вартість будівництва складається:
– з прямих витрат, що включають заробітну плату, витрати на матеріали, деталі й експлуатацію будівельних машин;
– з накладних витрат, що складаються з витрат, пов'язаних з організацією й обслуговуванням будівництва;
– з планових накопичень, що встановлюються у процентах від суми прямих і накладних витрат. Вони є прибутком будівельних організацій, який передбачається на стадії розроблення проекту.
Потрібно розрізняти:
– вартість будівництва, визначену за кошторисною документацією;
– собівартість будівництва і будівельно-монтажних робіт (виражені у грошовій формі фактичні витрати на їхнє виконання).