Організація комунального благоустрою (стр. 1 из 2)
1.Вступ
Організація комунального благоустрою, та його повсякденно-поточне утримання є одним з основних завдань житлово-соціальної сфери міського господарства в цілому. Метою розвитку є покращення умов його технологічного та технічного утримання, проведення своєчасно-необхідного капітального ремонту.
Реалізація державної політики і політики органу місцевого самоврядування - це головні функції з поточного утримання та розвитку існуючих об’єктів комунального благоустрою, що водять до комунальної власності міста і належать його територіальній громаді.
До основних об’єктів міського комунального благоустрою належать:
- дорожньо-шляхові мережі;
- штучні споруди, що розміщені на дорожньо-шляховій мережі міста (мости, естакади, шляхопроводи, транспортні і пішохідні тунелі);
- комунальне облаштування територій;
- зелені насадження (парки, сквери, зелені насадження на вулицях, дорогах);
- малі архітектурні споруди;
- вуличне освітлення та його зовнішні електромережі;
- гідротехнічні та протизсувні споруди;
- споруди санітарної очистки та прибирання міста;
- пляжі;
- кладовища;
- виробничі бази шляхових, ремонтно-будівельних та інших різних комунальних підприємств;
- інші міські об’єкти, що відносяться до сфери комунального благоустрою міста, що утримуються за його кошти.
Основними задачами комунальних житлових підприємств є : забезпечення збереження та подальшого благоустрою житлового фонду, своєчасне проведення ремонту, забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання житлових будинків, утримання місць загального користування, житлових будинків та при будинкових територій у відповідності з правилами та нормами технічної експлуатації житлового фонду.
2.Структура будинкоуправління.
Житловий фонд України можна розділити на такі основні групи: 1. Державний фонд – тобто будівлі і споруди, які знаходяться на балансі держави;
2. Громадський житловий фонд – житло може знаходитися на балансі підприємства чи організації, але контролюватися державою;
3. Фонд житлово-будівельних кооперативів;
4. Індивідуальний житловий фонд.
Схематичну структуру управлінням житловим господарством можна відобразити таким чином:
Найвища ланка цієї структури ЖЕК складається з таких відділів:
ЖЕК очолює начальник, якого призначають наказом по району ЖКУ і затверджують у виконкомі районної ради. Начальник несе відповідальність за стан експлуатаційної дільниці. Заступника начальника і головного інженера дільниці призначають так само, як і начальника ЖЕКу. Головний інженер несе відповідальність за технічну сторону господарства. У підпорядкуванні начальника є бухгалтерія і паспортний стіл.
У ЖЕКу є диспетчер, в обов’язки якого входять:
- збір інформації про технічний стан будівель;
- збір заявок від населення;
У підпорядкуванні головного інженера може бути старший інженер, залежно від розмірів дільниці. Якщо дільниця перевищує розміри 7.5 тис.м² приведеної площі, то ЖЕКи утримують кількох техніків.
Кожен ЖЕК має склад матеріалів, де зберігають розрахунковий запас.
Дільниці біжучого ремонту мають свого майстра, якому підпорядковано кілька будинків.
Для оцінки рівня технічного обслуговування існують певні показники, які поділені на три групи:
1. Враховує найбільш ефективне використання матеріалів та трудових ресурсів при збереженні якості і ефективності виконання робіт;
2. Культура обслуговування населення при збереженні якості робіт (кількість скарг, заяв, оперативність реагування на них);
3. Безвідказність елементів і систем будинку.
Всі структурні підрозділи по утриманню та використанню технічної дільниці поділяються на централізовані і децентралізовані.
Централізоване – це такий вид управління при якому вся система сконцентрована в одних руках, матеріально-технічні ресурси зосереджені на центральному складі.
Децентралізована – використовується привиконанні другорядних робіт по утриманню та використанню технічної дільниці, яка потребує малих затрат.
Необхідна кількість матеріальних ресурсів, яка потрібна організації на рік визначається за формулою:
Np=Nc+R
де, Np- необхідна кількість матеріально технічних ресурсів;
Nc- середня кількість ресурсів;
R- коефіцієнт нерівномірності використання ресурсів.
В залежності від технічної характеристики та об’єму дільниці всю систему структури управління можна розділити на чотири групи:
1. Безпосереднє управління, тобто керівник отримавши заявку, одразу скеровує її до виконавця. Цей метод ефективний через відсутність бюрократичних інстанцій.
2. Лінійна структура – роботи по технічній експлуатації відповідно до заяв організовується і виконується через лінійні ланки, які безпосередньо виходять на об’єкт.
3. Функціональна структура – роботи по технічній експлуатації організовують і виконують через функціональні ланки, керівник надсилає замовлення в спеціалізовані функціональні структури, які займаються певним видом робіт і на об’єкті виконують свої функції.
4. Лінійно – функціональна структура – поєднує в собі елементи лінійної та функціональної структур.
Основні роботи по забезпеченню будівель і споруд експлуатаційними властивостями виконують двома способами:
