“Те, що сучасний юрист не вважає правом, часом розглядається таким із традиційних позицій. Особливо це має місце там, де проходить грань між юридичним (спеціально-соціальним) і загальносоціальним регулюванням - торгівля, виробництво, транспорт, надання послуг та ін. Так, у сучасному українському товаристві суб'єкти господарської діяльності нерідко удають до ділового звичаю - правилу, що у силу визнаної корисності регулярно повторюється в процесі господарської й іншої діяльності, стає звичкою. Такий діловий звичай, набуваючи правовий захист в арбітражному суді, нерідко стає правовим” [10, 293].
Спільність норм права й норм корпоративних виявляється у тому, що вони:
- регулюють типові ситуації або вид відношень, а не окремий випадок або конкретні суспільні відносини;
- мають багаторазове використання, тобто розраховані на багатократне повторення;
- мають загальний неперсоніфікований характер, тобто відносяться відразу до багатьох, поіменно не зазначених, осіб;
- викладаються в письмових актах, прийнятих в офіційно встановленому порядку уповноваженими органами.
Як зазначає О.Ф.Скакун, корпоративні норми (норми всіх організацій, включаючи підприємницькі) варто розглядати як норми, що заповнюють пробіли в нормативній системі права і мають субсидіарний (допоміжний) характер. Корпоративними нормами повинні регулюватися тільки ті відношення, що торкають основи життя колективу (використання фінансів, встановлення умов праці, заохочення працівників, порядок застосування мір відповідальності і т.п.), тобто трудові й організаційно-управлінські.
Корпоративні норми, які містяться в локальних нормативних актах, мають правовий характер і знаходяться в тісному зв'язку з нормами права, виданими державою. Це відбувається тому що:
- у виданих державою нормах права передбачається можливість колективу корпорації регулювати своє поводження самостійно;
- у нормах права визначаються напрямки корпоративного регулювання за допомогою вказівки цілей і задач суспільного і державного розвитку, того або іншого нормативно-правового акту або призначення того або іншого виду суспільної діяльності;
- у нормах права вказуються межі корпоративного регулювання;
- від корпоративних норм, як і норм права, виданих державою, потрібна відповідність природі права як мірі справедливості і свободи, принципам права (загальним, галузевим, міжгалузевим);
- норми права у певних випадках визначають і процедуру прийняття корпоративних норм;
- корпоративні норми за своїм змістом не повинні суперечити нормам загальнодержавним;
- корпоративні норми, хоча й опосередкованим шляхом, забезпечуються державним примусом.
Значення корпоративних норм з юридичної точки зору полягає у тому, що вони визначають правосуб'єктність корпорації. У випадку їхнього порушення є можливість звернутися в компетентні правоохоронні органи. Так, при порушенні положень установчих документів акціонерного товариства, наприклад, про порядок розподілу прибутку, зацікавлений суб'єкт може оскаржити постановлене рішення у судовому порядку.
В И С Н О В К И
1. Соціальні норми – це правила поводження загального характеру, які складаються у відношеннях між людьми в суспільстві в зв'язку з проявом їхньої волі (інтересу), і забезпечуються різними засобами соціального впливу. Соціальні норми виникають в процесі історичного розвитку й передаються з покоління в покоління, вирізняються такими ознаками, як регулятивний, загальний, та приписувальний характер. Соціальні норми утворюють єдину систему.
2. Різноманітність та складність суспільних відносин зумовлюють існування різних соціальних норм. За регулятивними особливостями виділяють такі види соціальних норм: моральні норми; звичаєві норми; правові норми; корпоративні норми. Ці норми вирізняються за структурою, формами дії, способами забезпечення, сферами застосування пріоритетності, кожний вид соціальних норм має власну специфіку. Спільне в них те, що вони встановлюють конкретні, чіткі рамки для поводження учасників суспільних відносин, містять однаковий масштаб (міру) поведінки, тобто власне нормативність. Усі соціальні норми взаємодіють та чинять вплив на формування одна одної.
3. Норми права посідають особливе місце в системі соціальних норм, бо вони є “елементарною часткою” права. Ним притаманні як риси права в цілому, так і власні специфічні ознаки. До останніх, зокрема, належать наступні:
- норми права носять регулятивний характер;
- вони містять загально обов‘язкове правило поведінки;
- вони є правилом поводження загального характеру;
- норма права – формально-визначене правило поведінки, що має характер надання та зобов‘язування;
- вона є правилом поведінки, прийнятим у суворо встановленому порядку;
- як правило поведінки норма права забезпечується усіма заходами державного впливу, аж до примусу.
4. В процесі регулювання суспільних відносин вся сукупність соціальних норм перебуває у взаємодії. Ця взаємодія може виявлятися по-різному, причому процеси взаємодії норм права та моралі, норм права та корпоративних норм тощо досить складні.
5. В процесі правотворчості норми права взаємодіють з нормами моралі, до того ж норми моралі вчиняють вплив на правореалізаційну діяльність, а норми права впливають на норми моралі в суспільстві. Звичаєві норми після санкціонування державою набувають правового характеру, це можна спостерігати на прикладі формування звичаєвого права на ранніх шаблях розвитку суспільства. Корпоративні носять правовий характер та також знаходяться у щільному зв‘язку із нормами права.
Л І Т Е Р А Т У Р А
1. Конституція України. – К., 1996.
2. Алексеев С.С. Теория права. – М. ,1995.
3. Загальна теорія держави та права / За ред. В.В. Копейчикова. – К., 1997.
4. Лазарев В.В., Липень С.В. Теория государства и права. – М., 1998.
5. Лукашева Е.А. Политика, право, мораль. – М, 1986.
6. Нерсесянц В.С. Право в системе социальной регуляции. – М., 1986.
7. Нормы советского права. – Саратов , 1987.
8. Пеньков Е.М. Социальные нормы. – М., 1990.
9. Плахов В.Д. Социальные нормы. – М., 1985.
10. Скакун О.Ф. Теория государства и права. - Х., 2000.