Відтворення основних фондів автомобільного транспорту (стр. 2 из 3)
Е = [(Sc + ΣКс) – (SН + Σ Кв)] Рткм
Отже, за варіантами, які порівнюються, визначають величину економії або втрати, одержані при виконанні плану впровадження нової техніки. Найбільш економічно доцільним вважається той варіант, який забезпечує зниження собівартості перевезень при мінімальній потребі капітальних вкладень.
Поряд з визначенням загальної суми економії розраховується строк окупності додаткових капітальних вкладень. При цьому слід забезпечити таке зниження загальної суми витрат, яке дає змогу добитися окупності додаткових капітальних вкладень у строк, встановлений для об'єднань автомобільного транспорту. Фактичний строк окупності капітальних вкладень визначається діленням різниці капіталовкладень на різницю собівартості перевезень:
рік.Економічної ефективності додаткових капіталовкладень буде досягнуто тоді, коли строк їх окупності буде меншим від нормативного строку окупності капіталовкладень, установленого Держпланом СРСР.
У тих випадках, коли розробка і впровадження заходів щодо нової техніки передбачається протягом двох і більше років, первісні показники економічного ефекту слід скоригувати на момент впровадження нової техніки.
Зведення витрат наступних років до витрат поточного моменту І при порівнянні варіантів капітальних вкладень проводиться діленням їх на коефіцієнт, яким визначається середня ефективність (Кпр). її можна визначити при умові продуктивного використання капітальних вкладень за формулою складних процентів:
КПР= (1+Е) Т
де Т – період, рік.
Коли ж зміна періоду будівництва або різночасність капітальних вкладень становлять незначну кількість років, то коефіцієнт ЛпР можна визначити за формулою простих процентів:
Кпр= 1 + ЕТ.
Наприклад, сума капітальних вкладень для реконструкції профілакторію автотранспортного об'єднання за першим варіантом визначається 15 тис. крб., за другим - 18 тис. крб. Проведення робіт передбачається в дві черги. Витрати першої черги становлять 10 тис. крб., а другої, яка закінчується через три роки – 8 тис. крб. Порівнюючи варіанти, треба витрати другої черги звести до витрат поточного моменту діленням їх на КПР. Нормативний коефіцієнт ефективності Е=0,12. Цей коефіцієнт встановлюється на п'ятирічку і може змінюватися відповідно до завдань народногосподарського плану.
У цьому прикладі коефіцієнт Кпр, становить:
а) за формулою складних процентів (1+0,12)3== 1,4;
б) за формулою простих процентів 1+0,12·3 = 1,36.
Величину капітальних вкладень, зведену до поточного моменту, визначаємо за формулою складних процентів діленням 8 тис. крб. на коефіцієнт 1,4, що становитиме 8/1,4 =5,71 тис. крб.
Отже, сума зведених капітальних вкладень за другим варіантом становить 10+5,71 = 15,71 тис. крб.
Порівнюючи потребу капітальних вкладень за двома варіантами, встановлюємо, що при другому витрат буде більше на 15,71 – 15 = 0,71 тис. крб.
Кращим варіантом використання капіталовкладень вважається той, при якому сума витрат буде мінімальною. Різниця витрат за зведеними варіантами становить величину економічного ефекту.
Економічну ефективність капітальних вкладень можна оцінювати також за розмірами прибутку, зростання продуктивності праці тощо.
3. Показники плану, порядок розробки і затвердження їx
Система взаємозв'язаних показників плану відображує особливості і зв'язки різних галузей матеріального виробництва. В цій системі показників втілені завдання народногосподарського плану, передбачені плановими органами. У процесі планування на різних його рівнях використовують такі системи показників:
– план розвитку народного господарства, що включає показники балансу народного господарства, фінансово-кредитної системи та ін.;
– план розвитку галузей народного господарства, що характеризує розвиток економіки за галузями виробництва, їх зв'язок, пропорції у республіках і економічних районах;
– комплексний план розвитку окремої галузі народного господарства;
– план розвитку окремого виробничого об'єднання, комбінату, підприємства.
На кожному рівні планування використовується система показників, що характеризує специфічну особливість даного етапу планування, тому кількість цих показників неоднакова. Найменше показників використовується при розробці загальнодержавного плану розвитку народного господарства, а найбільше при складанні плану розвитку окремого виробничого об'єднання, комбінату, підприємства. Слід зазначити, що система показників плану розробляється плановими органами за єдиною методологією для всіх органів господарського керівництва. Це дає змогу порівнювати показники в єдиному народногосподарському плані, групувати їх за галузями народного господарства та формами підпорядкованості.
Показники, які використовуються в народногосподарському плануванні, поділяються на натуральні і вартісні.
Натуральні показники застосовуються для визначення пропорцій і темпів розвитку кожної галузі народного господарства, тому вони є основними для складання транспортних, матеріальних, трудових та інших балансів. Вони характеризують матеріальну сторону виробництва і одночасно використовуються для розрахунків вартісних показників. Так, обсяг перевезення вантажів вимірюється кількістю перевезених тонн, вантажооборот – кількістю тонна-кілометрів; при перевезенні пасажирів в автобусах – пасажирооборотом в пасажиро-кілометрах; таксомоторні перевезення вимірюються платним пробігом, а для автомобілів, які працюють за погодинним тарифом, – годинами роботи.
Вартісні показники застосовуються у плануванні для узагальнення натуральних показників та відображення їх у народногосподарських планах всього народного господарства, його галузей та окремих об'єднань. До таких показників належать: вартість основних фондів і оборотних засобів, фонд заробітної плати, вартість виготовленої продукції або послуг, собівартість продукції та ін. За допомогою вартісних показників визначається місце галузі виробництва в державному бюджеті країни, а також надходження платежів до бюджету та видатки із нього.
Ефективність виробництва характеризується кількісною і якісною його сторонами.
Кількісні показники дають уявлення про кількісну сторону виробництва: обсяг перевезень і потрібну кількість рухомого складу, палива і мастильних матеріалів для роботи автомобілів, обсяг робіт з технічного обслуговування та ремонту автомобілів, потрібну кількість робітників для об'єднання тощо.
Якісні показники дають змогу визначити якісну сторону виробництва: перевитрату фонду заробітної плати, зниження собівартості перевезень, технічний рівень та ступінь використання матеріальних і трудових ресурсів. До якісних показників на автомобільному транспорті належать: техніко-експлуатаційні показники використання рухомого складу, лінійно-технічна та експлуатаційна швидкість автомобілів, тривалість простою під навантаженням і розвантаженням, коефіцієнт використання вантажопідйомності і пробігу, прибуток, рентабельність та ін.
Виробничим об'єднанням автомобільного транспорту вищестояща організація затверджує такі показники плану:
– загальний обсяг доходів;
– по вантажних перевезеннях загальний обсяг перевезень вантажів в тоннах та перелік основних об'єднань і організацій (клієнтури), які має обслуговувати автотранспортне об'єднання;
– по перевезеннях пасажирів автобусами і легковими автомобілями-таксі – випуск на лінію автобусів і легкових автомобілів-так-сі, маршрутна мережа і розклад руху автобусів;
– з праці – загальний фонд заробітної плати для об'єднань вантажного автомобільного транспорту, а також для змішаних, в яких обсяг доходів від вантажних перевезень становить понад половину всіх доходів об'єднання;
– по фінансах – загальна сума прибутку, загальна і розрахункова рентабельність, платежі по бюджету та асигнування із бюджету;
– по капітальному будівництву – загальний обсяг централізованих капітальних вкладень, в тому числі обсяг будівельно-монтажних робіт, введення в дію основних фондів та виробничих потужностей за рахунок централізованих капітальних вкладень;
– по впровадженню нової техніки – завдання з впровадження нових технологічних процесів, комплексної механізації і автоматизації;
– по матеріально-технічному постачанню – обсяг поставок рухомого складу, шин, палива, мастильних та інших фондованих матеріалів і устаткування.
Перелічені показники автотранспортним об'єднанням затверджуються на рік за кварталами, а підприємства планують показники за місяцями. Більшість якісних і кількісних показників плану (вантажо- і пасажирооборот, техніко-економічні показники використання автомобілів і причепів) розробляють автотранспортні об'єднання. Планові органи і органи обліку використовують їх як розрахункові показники для складання планів і звітів про діяльність автомобільного транспорту.
Значне зменшення кількості показників, що їх затверджує вищестояща організація для підвідомчих об'єднань, розширює господарські права об'єднань та ініціативу їх у виявленні і використанні резервів виробництва.
Показники плану розроблюються на основі аналізу роботи об'єднання за минулий звітний період. При розробці показників поєднуються централізований і децентралізований методи планування. На початку травня автотранспортне об'єднання надсилає вищестоящій організації свої пропозиції щодо основних показників плану на наступний рік. В них враховуються потреби району в перевезенні вантажів і пасажирів, основою розрахунків є перспективний план розвитку автотранспортного об'єднання. Протягом травня об'єднання одержує від вищестоящої організації контрольні завдання до плану обсягів перевезень, перелік основної клієнтури, яка обслуговується, обсяг капітальних вкладень та матеріальні фонди. Контрольні завдання до плану на наступний рік є основою для розробки проекту трансфінплану за встановленими формами і показниками. Цей перший етап розробки трансфінплану, в якому активну участь беруть усі підрозділи автотранспортного об'єднання, має тривати до липня. Після цього вищестоящій організації об'єднання подають проект трансфінплану з відповідною пояснювальною запискою. Проекти планів об'єднань протягом серпня–вересня розглядаються, зводяться в цілому по міністерству і подаються, за встановленими показниками Держплану і уряду союзної республіки на затвердження.