Організація поточно-конвеєрного методу ремонту вагоноскладального цеху (стр. 9 из 12)
(3.8) 
3.2 РОЗРАХУНОК РІЧНОГО ФОНДА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ОСНОВНИХ ТА ДОПОМІЖНИХ РОБІТНИКІВ
Заробітна плата являє собою грошове вираження частини національного прибутку (фонду споживання), яка поступає в індивідуальне споживання робітників у відповідності із кількістю та якістю витраченої їм праці.
Для регулювання оплати праці працівників використовується тарифна система, яка являє собою сукупність нормативів, на основі яких здійснюється регулювання заробітної плати в залежності від якості та умов праці. Основні нормативи, які включаються у тарифну систему - тарифні ставки та сітки, тарифно-кваліфікаційні довідники.
Тарифні сітки містять перелік розрядів та відповідних їм коефіцієнтів. Вони встановлюють відношення в оплаті праці працівників різної кваліфікації у відповідності із розрядом роботи. Тарифний розряд відображає ступінь складності, точності та відповідальності роботи, яка виконується, а також рівень кваліфікації робітника. Кожному розряду надається певний тарифний коефіцієнт, який показує, у скільки збільшується оплата при переході від одного розряду до іншого або від першого розряду (йому присвоєний коефіцієнт 1,0) до всіх інших.
На вагоноремонтних заводах застосовується шестирозрядна тарифна сітка.
Тарифна ставка визначає розмір оплати праці робітника в одиницю часу (година, день, місяць) у залежності від розряду. Більш високі тарифні ставки встановлені для робітників, які зайняті у гарячих цехах, на важких роботах та на роботах зі шкідливими умовами праці.
Тарифно-кваліфікаційний довідник являє собою збірник кваліфікаційних характеристик робіт для кожної професії та певного розряду. За допомогою тарифного довідника визначається кваліфікація робітників та привласнюється їм той чи інший розряд.
Є два види тарифно-кваліфікаційних довідників: галузевий та довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників для професій, властивих багатьом галузям.
Тарифні розряди встановлюються за допомогою тарифно-кваліфікаційного довідника адміністрацією та тарифно-кваліфікаційною комісією підприємства.
Існують дві форми оплати праці робітників - відрядна та погодинна. Відрядна форма оплати припускає визначення на кожну роботу відрядної розцінки у відповідності зі складністю роботи та нормою часу на її виконання. Погодинна оплата заснована на виплаті певної суми заробітку за фактично відпрацьований працівником час із урахуванням його кваліфікації (розряду). Працівникам-погодинникам видаються нормовані завдання, їх праця регламентується та враховується із метою найбільш повного використання робочого часу.
Як відрядна, так і погодинна форма оплати праці мають ряд різновидів - відрядно - преміальна, почасово - преміальна, непрямо - преміальна, відрядно - прогресивна, акордна - які враховують та відображають техніко - організаційні особливості процесів праці. Найбільш широко застосовуються відрядно - преміальна та почасово - преміальна системи оплати.
Оплата праці ІТП виконується за системою штатно - посадових окладів. Для різних категорій ІТП встановлені різні розміри посадових окладів. Вони залежать від місця працівника у структурі підприємства, потужності заводу, цеху, дільниці та складності виробництва. Враховується характер та обсяг виконуваної роботи, а також відповідальність працівника за посадою. Для кожного посадового окладу встановлені вища та нижча межі.
Відповідно до Закону України «Про підприємства», підприємство самостійно визначає фонд оплати праці без обмеження його зростання із боку державних органів. Трудові доходи працівника визначаються трудовим договором чи угодою між ним та підприємством. Підприємство самостійно встановлює форми, системи та розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників. Річний фонд заробітної плати основних робітників визначається за формулою:
(3.9)де
годинна ставка робітника 1 - го розряду, 
; 
середній тарифний коефіцієнт робіт основних робітників, 
; 
дійсний (явочний) річний фонд часу одного робітника, 
. 
Річний фонд додаткової заробітної плати основних робітників, визначається за формулою:
(3.10)де
відсоток додаткової заробітної плати до основної, 
. 
Визначимо річний фонд заробітної плати по соціальному страхуванню за формулою:
(3.11)де
відсоток нарахувань по соцстраху до заробітної плати, 
. 
Річний фонд загальної заробітної плати основних робітників визначається за формулою:
(3.12) 
Річний фонд загальної заробітної плати допоміжних робітників визначається за наступною формулою:
(3.13)де
середній тарифний коефіцієнт робіт допоміжних робітників, 
. 
Річний фонд загальної заробітної плати ІТП, МОП та РКП знаходиться за формулою:
(3.14)де
середній місячний оклад ІТП, 
; 
середній місячний оклад МОП, 
; 
середній місячний оклад РКП, 
. 
Загальний річний фонд заробітної плати цеху визначається за формулою:
(3.15) 
Питома заробітна плата, яка припадає на один відремонтований вагон, знаходиться за такою формулою:
(3.16) 
4. РОБОТА ВАГОНОСКЛАДАЛЬНОГО ЦЕХА
4.1 ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПРОЦЕС СКЛАДАННЯ НАПІВВАГОНА
На поточно-конвеєрній лінії виконуються наступні операції:
на першій позиції піднімають вагон за допомогою електричних домкратів та викочують технологічні візки, які були підкочені в цеху розбирання. Після чого виконують свердлильно-клепальні роботи по рамі вагона за допомогою слюсарного інструменту. Встановлюються та закріплюються ударні розетки автозчепа на торцеву балку рами вагона та п’ятники, на шворневі балки за допомогою пристроїв для постановки ударних розеток та п’ятників. Зачищають задирки п’ятника за допомогою шліфувального круга. Також встановлюються та закріплюються кронштейни, та державки розчіпного важеля, підніжки укладача поїздів та поручнів зчіплювача за допомогою електрозварювальних та газозварювальних пристроїв. Після чого підкочуються ті ж самі технологічні візки та опускається на них вагон, який передається на наступну позицію. Роботу виконують слюсарі по ремонту рухомого складу, електрозварювальники та газозварювальники.
на другій позиції знову ж таки піднімається вагон за допомогою електричних домкратів та викочуються технологічні візки. Після чого встановлюються та кріпляться поглинальні апарати за допомогою пневмопідйомників та слюсарного інструмента, а також корпуси автозчепів за допомогою електричного мостового крана та знову ж таки слюсарного інструмента. Після чого починається навішування кришок люків за допомогою того ж самого мостового крана, які передаються другим електричним мостовим краном із дільниці правки кришок люків напіввагона, встановлюються валики, шайби та шплінти. Також підганяються та ущільнюються кришки люків. При необхідності встановлюються та приварюються ущільнювальні планки за допомогою напівавтомата. Відбувається перевірка кришок люків на відкривання. Встановлюються та кріпляться торсіони. Приварюються панелі металевої обшиви до стійок, заварюються стики металевої обшиви із зовнішньої сторони напіввагона. Приварюються опорні стійки та сходинки, все це робиться за допомогою електрозварювальних пристроїв та газового різака. Після виконання всіх цих операцій підкочуються технологічні візки та опускають на них кузов вагона за допомогою електродомкрата, після чого вагон передається на наступну позицію. Роботу, яка робиться на цій позиції виконують слюсарі по ремонту рухомого складу, електрозварювальники, газозварювальники та інші.