Організація та проведення ТО-1 гусеничного і колісного трактора (стр. 2 из 5)

Наприклад, трактор МТЗ-82, інвентарний № 14-90, у червні 1998 р. був капітально відремонтований. Після цього на початок року ним було витрачено 8900 кг палива. На 1999 р. заплановано витратити цим трактором 14 200 кг палива, а всього — 23 100 кг. Потреба в паливі трактора МТЗ-82 у міжремонтний строк капітального ремонту становить 48 000, а поточного — 16 000 кг. Технічні обслуговування № 1 проводять після витрачення кожних 500 кг палива; № 2 — 2000 кг, № 3 — 8000 кг. Отже, у плановому році для трактора МТЗ-82 (№14-90) потрібно передбачати один поточний ремонт після витрат 16 000 кг палива від останнього ремонту, 28 технічних обслуговувань № 1, 7 — № 2 і 1 — №3.

Планові витрати на ремонти, технічне обслуговування, заміну шин і гусениць, а також на зберігання техніки визначають як за питомими, так і за лімітними (річними) нормативами витрат. Питомі нормативи витрат для тракторів і самохідних комбайнів установлено з розрахунку на витрачену машиною 1 т дизельного палива. Вартість капітального чи поточного ремонту машини визначають множенням витрат палива в міжремонтний строк (у тоннах) на питомий норматив витрат. Добуток вартості одного ремонту на кількість машин, які підлягають капітальному чи поточному ремонту, становить планову суму витрат на ремонти. Для визначення витрат на технічні обслуговування, заміну шин, гусениць і зберігання машин планові витрати дизельного палива машиною даної марки множать на норматив витрат коштів.

Питомі нормативи витрат на утримання причіпних і начіпних сільськогосподарських машин установлено з розрахунку на нормо-зміну. Для підвищення зацікавленості механізаторів у роботі на машинах, які відпрацювали значний строк, нормативи витрат на їх ремонт і витрати палива диференціюють залежно від амортизаційного строку машин і періоду їх експлуатації .

У нормативах витрат на утримання техніки (при розрахунках на одиницю роботи, річних лімітів і оптової ціни ремонтів) ураховують основну і додаткову оплату праці з нарахуваннями на соціальне страхування; вартість запасних частин і використовуваних ремонтних матеріалів, технічного обслуговування, заміни шин і гусениць, включаючи націнки торгових організацій, накладні витрати і планові нагромадження. Звичайно такі нормативи не викликають сумнівів при виконанні ремонтів на спеціалізованих ремонтних підприємствах. А для майстерень сільськогосподарських підприємств вони мають бути скориговані на величину накладних витрат і планових нагромаджень ремонтних підприємств.

При плануванні загальнобригадних витрат складають кошториси з урахуванням конкретних умов. Ці витрати визначають для бригади (машинно-тракторного парку) у цілому і розподіляють за видами робіт (тракторні, комбайнові та ін.) пропорційно до прямих витрат.

У табл. 8.2 наведено план витрат на використання машинно-тракторного парку КСП «Праця» Менського району. Зокрема потреба в коштах на технологічне обслуговування сільськогосподарської техніки цього КСП на 1999 р. становить 169 тис. грн., у тому числі для проведения капітальних ремонтів — 17, поточних ремонтів — 79, на техогляди — 9, ремонт і заміну гумових шин і гусениць — 57, на зберігання техніки — 7 тис. грн.

Витрати на утримання машинно-тракторного парку та автомобілів у господарствах складаються з вартості ремонтів, техобслуговувань, витрат на ремонт або заміну гумових шин чи гусениць та на зберігання техніки. Для цього встановлюють нормативи цих витрат з розрахунку на одиницю роботи (на 1 ум. га, 1 га), на 1 год. роботи обладнання твариницьких ферм і ремонтних майстерень, на 1000 км пробігу автомобілів. Потім за обсягом відповідних робіт розраховують суму витрат — спочатку по марках машин, а потім і загальну.

Технічне обслуговування включає миття та очистку тракторів, змащувальні, заправні, контрольно-діагностичні, кріпильно-регулювальні та допоміжні операції.

Технічне обслуговування передбачає обов'язковий, завчасно встановлений обсяг робіт для кожного типу тракторів і умов їх експлуатації, який виконується згідно з нормативами періодичності і трудомісткості.

Операції технічного обслуговування виконуються з попереднім контролем технічного стану техніки і їх складальних одиниць. Основним методом контролю є технічне діагностування як складова частина технічного обслуговування.

Мета технічного діагностування полягає у визначенні дійсної потреби у виконанні операцій технічного обслуговування, прогнозуванні залишкового ресурсу складальних оди ниць і деталей.

В залежності від періодичності, трудомісткості та обсягу робіт для тракторів встановлені такі види технічного обслуговування:

* щозмінне технічне обслуговування;

*періодичне технічне обслуговування;

* сезонне технічне обслуговування;

* технічне обслуговування при зберіганні та транспортуванні.

В складних умовах використання гусеничних та колісних тракторів (велике запилення, високогір'я, низькі температури та ін.) проводиться спеціальне технічне обслуговування із зменшеним значенням періодичності.

Щозмінне технічне обслуговування повинно забезпечити працездатність трактора на протязі всієї робочої зміни шляхом контролю технічного стану основних її частин: гальмового обладнання, ходової частини, органів керування, сигналізації, двигуна та усунення виявлених несправностей, а також дозаправлення пально-мастильними матеріалами, робочого та охолод- жувальною рідинами.

Виконання щозмінного технічного обслуговування покладається на трактористів, механізаторів та їх помічників, де вони передбачені.

Періодичне технічне обслуговування виконується з метою зниження інтенсивності зносу деталей і складальних одиниць, визначення їх залишкового ресурсу, усунення наявних несправностей; здійснюється спеціалізованими бригадами (ланками) за участю або без участі трактористів, за якими закріплені трактори.

Періодичність виконання та обсяг робіт періодичного технічного обслуговування залежать від типу техніки, що обслуговується. В залежності від обсягу передбачених робіт, послідовності їх виконання кожному періодичному технічному обслуговуванню надається порядковий номер (ТО-1, ТО-2, ТО-3).

До обсягу робіт технічного обслуговування з більш високим порядковим номером включаються роботи, які передбачені до виконання при технічних обслуговуваннях з більш низькими порядковими номерами.

Технічне обслуговування № 3 (ТО-3) проводиться разом з поточним ремонтом. Трудомісткість поточного ремонту містить і затрати праці технічного обслуговування № 3.

Сезонне технічне обслуговування виконується двічі на рік при переведенні тракторів на експлуатацію в умови весняно-літнього або осінньо-зимового періоду. Сезонне технічне обслуговування поєднується з проведенням чергового періодичного технічного обслуговування.

3 метою збереження працездатності будівельних машин при їх транспортуванні та зберіганні проводяться спеціальні види технічного обслуговування, які регламентуються вимогами експлуатаційної документації.

2.1 Організація та проведення ТО-1 гусеничного і колісного тракторів

Технічне обслуговування — це комплекс заходів, які дають змогу уникнути передчасного спрацювання (зносу) і поломки техніки, тобто це система профілактичних заходів, спрямованих на запобігання аварійним поломкам, порушенням регулювання, що істотно підвищує продуктивність і якість робіт. Під час ремонтів усувають несправності, які вже сталися.

Планово-запобіжна система технічних обслуговувань і ремонтів тракторів передбачає виконання таких заходів: обкатка нових і відремонтованих машин, змінне техобслуговування (ЗТО), періодичні техобслуговування (№1, 2 і 3 або ТО-1, ТО-2 і ТО-3), сезонні техобслуговування (СТО), поточні ремонти, капітальні ремонти, періодичний огляд і зберігання тракторів. Ці заходи проводять через чітко встановлений період роботи: ТО-1 — через 125 год., ТО-2 — 500 год., ТО-3 — 1000 год., ПР — 2000 год., КР — 6000 год.

Ознайомимося з основними ознаками тракторів класами, типами, будовою, щоб мати уявлення про вузли та агрегати, де вони знаходяться і як проводити їхнє технічне обслуговування.

Базовим трактором або тягачем називають самохідну машину, на яку навішують або до якої приєднують землерийно-транспортне робоче устаткування. Ці машини призначені для створення і передачі робочому устаткуванню тягового зусилля під час різання ґрунту і наповнення робочого органу, управління устаткуванням в процесі виконання робочих операцій, переміщення устаткування з ґрунтом, при неодруженому русі машини до місця набору матеріалу і транспортному режимі, при перебазуванні.

Базовий трактор або тягач обладнаний гідравлічним або механічним приводом для управління робочими рухами землерийно-транспортного устаткування.

Базові трактори класифікують за призначенням, компоновці, типам трансмісії, ходовій частині, рами і тяговому класу.

За призначенням трактори підрозділяють на сільськогосподарські, промислові модифікації і промислові. До сільськогосподарських відносять гусеничні трактори типа ДТ-75НР і колісні трактори типа "Білорус", Т-150К.

Промислові модифікації трактора Т-4АП2 створені на базі сільськогосподарських тракторів і в них враховані вимоги до конструкцій, що дозволяють навішувати дорожньо-будівельне устаткування. Вони відрізняються гідроприводом більшої продуктивності, посиленою ходовою частиною, кращими умовами праці для машиніста.

Промислові трактори Т-170, ДЕТ-250М2, Т-330, Т-25.01, Т-500 спеціально створені для роботи з дорожньо-будівельним устаткуванням і якнайповніше враховують її вимоги.

По компоновці розрізняють трактори з розташуванням двигуна спереду і кабіни ззаду або в середині, а також заднім розташуванням двигуна і передньою кабіною.