Золотник 11 розміщений в осьовому отворі корпусу 10 гідророзподілювач. До осьового отвору підведені свердління відгалужуючих порожнин. Порожнина 12 сполучає гідророзподілювач з насосом, порожнини 13 і 7 підводять робочу рідину до гідроциліндра 6, а зливні порожнини 8 і 5 сполучають гідророзподілювач з гідробаком 1.
При положенні I поясочки золотника 11 перекривають доступ робочої рідини з порожнини 12 в порожнині 13 і 7, а також злив з них через порожнини 8 і 5. В цьому випадку робоча рідина, що знаходиться в гідроциліндрі, замкнута і керований елемент робітника устаткування нерухомий (нейтральне положення I). Робоча рідина, поступаючи від насоса 17 до гідророзподілювач 14, підвищує тиск в напірній гідролінії 15 і, здолавши опір пружини переливного клапана 16, вбудованого в гідророзподілювач зливається в гідробак 1.
При опущеному золотнику 11 (положення II) порожнина 12 з'єднується з порожниною 13 гідроциліндра, а порожнина 7 - з порожниною 8 і шток гідроциліндра 6 починає висуватися. При піднятому золотнику (положення III) напрям подачі зливу рідини змінюється на протилежне і, отже, шток гідроциліндра переміщається у зворотному напрямі.
При опущеному в крайнє нижнє положення золотнику 11 порожнина 12 ізольована від обох порожнин 7, 13 гідроциліндра, які в цей час з'єднуються із зливними порожнинами 5 і 8. Таким чином, при дії зовнішнього навантаження від робочого устаткування шток гідроциліндра переміщається, вільно перекачуючи робочу рідину, що знаходиться в нім, з однієї порожнини в іншу. Таке положення називають "плаваючим" і використовують, наприклад, для бульдозерів при переміщенні ґрунту по поверхні без зарізу ножа відвалу.
Робоча рідина, вживана в гідроприводах, повинна відповідати ряду вимог: мало змінювати в'язкість і не розкладатися при значних перепадах температур, не впливати на матеріали ущільнюючих елементів системи, володіти здатністю протистояти піноутворенню. Робоча рідина одночасно є змащуючим і антикорозійним середовищем для агрегатів і гідроліній системи.
В'язкість характеризує здатність рідини чинити опір відносному переміщенню її часток при дії зовнішніх сил. Чим менш рухлива рідина, тим більшою здатністю, що несе, вона володіє. З підвищенням температури здатність рідини, що несе, зменшується. Щонайкраще вимогам, що пред'являються до робочих рідин, відповідають мінеральні масла ВМГЗ і МІЛІГРАМ-30.Ці рідини по своїх властивостях можуть бути використані в експлуатації в холодний і жаркий час, тобто є всесезонним. Вживання таких рідин дозволяє понизити їх витрату за рахунок зменшення втрат при заміні, скоротити витрати на транспортування і зберігання, зменшити вірогідність забруднення в процесі заливки. Допускається також застосовувати як робочу рідину дизельні масла для літнього і зимового періодів, а також веретенне масло АУ.
Схеми гідравлічної системи. Робоче устаткування навісних і причіпних машин приводиться в дію від гідросистеми базових тракторів і тягачів, яка є роздільно-агрегатною системою. Її окремі елементи розосереджені по всій машині. На додатку 8 представлена схема гідросистеми трактора Т-170, яка типова і для всіх базових машин.
Гідросистема включає насос 2, гідробак 3, фільтр 5 і гідророзподілювач 9, об'єднані гідролініями. Працює гідросистема таким чином. Насос 2 через всмоктуючу гідролінію 1 забирає робочу рідину із гідробака 3 і нагнітає її через напірну гідролінію 4 в гідророзподілювач 9. Він складається з трьох золотників 10 і запобіжного гідроклапана 11.У нейтральному положенні (як показано на схемі) входи напірної гидролінії в золотники перекриті і робоча рідина за рахунок збільшеного тиску в гидролінії 12 долає опір гідроклапана 11, проходить через фільтр 5 на злив в гидробак 3. При включенні, наприклад, нижнього золотника (переміщенні його на схемі управо) гидролінія 4 з'єднується з вихідною гидролінієй 7 і робоча рідина прямує у відповідну цій гидролінії порожнина гідроциліндра приводу робочого устаткування. Одночасно друга порожнина гідроциліндра, пов'язана з гидролінієй 8, з'єднується через неї із зливною гідролінією 6 і робоча рідина з цієї порожнини перетікає в гідробак, а шток гідроциліндра здійснює поступальний хід.
Отже ми ознайомилися з основними вузлами та агрегатами гусеничних та колісних тракторів.
ТО-1 для тракторів проводиться через відпрацьованих 50 мото годин.
Розглянемо конкретніше ТО-1 для гусеничних, трелювальних тракторів (дод.1,2,4).
Технічне обслуговування №1 передбачає виконання таких операцій :
- виконання усіх операцій, передбачених ЩТО;
Щоденне технічне обслуговування передбачає виконання таких операцій:
- зовнішній огляд машини в цілому, очищення її від забруднення та залишків деревини;
- протирання вікон і прибирання кабіни;
- перевірку натягу і стану линв та їх намотування на барабан лебідки;
- зовнішній огляд та перевірку стану кріплень вузлів і агрегатів;
- перевірку відсутності підтікання оливи у агрегатах;
- перевірку на герметичність гідросистеми;
- перевірку рівня оливи у баці гідросистеми (за потребою, доливання до верхньої позначки вказівника);
- перевірку стану чокерного обладнання (дод. 3).
Під час роботи в умовах підвищеного запилення через кожні 25-30 мото-годин слід промити касети повітреочисника і змочити оливою.
- перевірку і підтягування усіх кріплень та з'єднань;
- перевірку рівня і доливання оливи в редуктори помп та лебідки;
- перевірку і регулювання запобіжних клапанів у гідросистемі;
- змащування усіх точок обладнання згідно карти змащування;
- перевірку затягування і фіксації болтів кріплення гідроманіпулятора, осей шарнірних з'єднань гідроманіпулятора;
- перевірку кріплення коника до рами і т.п.
Розглянемо ТО-1 для колісних тракторів (дод. 5,6).
Технічне обслуговування №1 практично таке саме, як і для гусеничних тракторів передбачає виконання таких операцій :
- виконання усіх операцій, передбачених ЩТО;
Щоденне технічне обслуговування передбачає виконання таких операцій:
- зовнішній огляд машини в цілому, очищення її від забруднення та залишків деревини;
- протирання вікон і прибирання кабіни;
- зовнішній огляд та перевірку стану кріплень вузлів і агрегатів;
- перевірку відсутності підтікання оливи у агрегатах;
- перевірку на герметичність гідросистеми;
- перевірку рівня оливи у баці гідросистеми (за потребою, доливання до верхньої позначки вказівника);
- перевірку тиску в колесах;
Під час роботи в умовах підвищеного запилення через кожні 25-30 мото-годин слід промити касети повітреочисника і змочити оливою.
- перевірку і підтягування усіх кріплень та з'єднань;
- перевірку рівня і доливання оливи в редуктори;
- перевірку і регулювання запобіжних клапанів у гідросистемі;
- змащування усіх точок обладнання згідно карти змащування;
- перевірку затягування і фіксації болтів кріплення рульового механізму, осей шарнірів;
- перевірку ресор на наявність тріщин та переломів;
- перевірку гальмівної системи;
- перевірку карданих з”єднань, хрестовин і т.п.
Технічне обслуговування № 1 проводиться згідно технічної документації, та інструкцій користування надані заводом виробником, де в таблицях наведено яке технічне обслуговування і через який проміжок часу потрібно проводити для кожного виду тракторів.
Приймання машин після технічного обслуговування та поточного ремонту здійснюється механіком власника за участю машиніста (оператора). Результати зовнішнього огляду тракторів та їх випробування на холостому ходу та під навантаженням фіксуються в акті проведення технічного обслуговування, в журналі обліку технічних обслуговувань і ремонтів і підписуються особами, які здають і приймають.
Обов”язково при всіх видах технічного обслуговування та ремонтах повинні проводитись інструктажі та потрібно дотримуватись правил безпеки.
ІІІ розділ Техніка безпеки
Загальні вимоги:
- до роботи допускаються особи віком під 18 років, після проходження відповідного медичного обстеження;
- до керування і обслуговування трелювальних тракторів допускаються особи, які пройшли відповідну підготовку і мають досвід роботи на типових машинах (пройшли стажування), отримали посвідчення та пройшли інструктаж з техніки безпеки;
- допуск до роботи і закріплення тракториста за машиною оформлюється наказом по підприємству;
- тракторист повинен працювати у спеціальному охайному одязі встановленої форми;
- у кабіні трелювального трактора повинна бути аптечка та захисна каска, яку тракторист зобов'язаний одягати під час його виходу з кабіни;
- забороняється працювати на машині із несправними органами керування, ходовою частиною та навісним обладнанням;
- забороняється працювати з несправними елементами системи живлення (паливний бак, карбюратор пускового двигуна тощо), системи запалювання (акумуляторна батарея і т. п.);
- електороосвітлення і електрообладнання трелювальної машини повинні бути у справному стані для можливості роботи в нічну зміну (за несправного електрообладнання працювати забороняється);
- забороняється використовувати відкритий вогонь для підігрівання двигуна, паливних баків і агрегатів гідросистеми;
- забороняється відкривати пробки оливних баків ударами металевих предметів;
- забороняється працювати за відсутності захисних огороджень;
- забороняється працювати на лісосіках зі слабкими заболоченими грунтами;
- у випадку появи в робочій зоні сторонніх осіб, робота машиною припиняється.
Додаткові правила техніки безпеки під час роботи на машинах ТБ-1М
Під час роботи на машинах для безчокерного трелювання ТБ-1М (дод. 2) потрібно дотримуватися таких вимог:
- перед підніманням або опусканням штовхача навісної системи потрібно впевнитися у відсутності поблизу нього людей (під час розчищення під'їзду забороняється знаходитися ближче 30 м від штовхача і 10 м від стовбурів, що вирівнюються або збираються в пачку;