Зміст
І розділ Вступ
ІІ розділ Розрахункова частина
2.1 Організація та проведення ТО-1
ІІІ розділ Техніка безпеки
Висновок
Використана література
Додатки
І розділ Вступ
Під час експлуатації основні засоби виробництва втрачають свої корисні якості і для підтримання їх у робочому стані потрібно вкладати кошти на їх часткове відновлення шляхом технічного обслуговування і ремонту, на що затрачається коштів в 3–4 рази більше за вартість основних засобів.
У сільському господарстві для забезпечення робочого стану техніки створюють планово-запобіжну систему технічних обслуговувань і ремонтів, яка передбачає чітко визначений час їх використання та проведення відповідних заходів. Система являє собою комплекс організаційно-технічних заходів, які забезпечують більш економічне підтримання техніки у робочому стані протягом всього строку її служби.
Аналіз технічного рівня, показників якості техніки сільськогосподарського призначення вітчизняного виробництва, яка вироблялася і після 1991 р., а експлуатується на полях України, свідчить, що за всіма ознаками, характеристиками, показниками вона була і залишається низької якості.
Якість, технічний рівень, надійність і сервіс вітчизняної сільськогосподарської техніки були та є складною і хронічно болючою проблемою для машинобудівників і сільгоспвиробників (її споживачів) тому, що затратна частина від використання ненадійної техніки істотно і негативно впливає на виробництво конкурентоздатної сільськогосподарської продукції.Низька надійність техніки та значні затрати на технічне обслуговування призводять до збільшення собівартості сільськогосподарської продукції.
На підставі аналізу досліджень машиновипробувальних станцій виявлено, що 95–97% зразків машин виготовлено з відхиленням від технічних вимог, 80–85% не відповідають вимогам безпеки та ергономіки, кожний четвертий зразок має коефіцієнт готовності нижче вимог ТУ на виготовлення. Питома вага відмов через провину заводів-виробників становить 60%, у тому числі тракторів — 67, зернозбиральних комбайнів — 84, обладнання тваринницьких ферм — 61%. Вироблена техніка має низькі показники надійності й ремонтоздатності, потребує проведення великої кількості змащувальних, регулювальних і кріпильних операцій. До 60% відмов машин настають через виробничі дефекти (здебільшого через дефекти збирання машин), і на їх усунення витрачається від 2 до 30 діб.
Згідно з дослідженнями ВИИТиН, до 80% машинно-тракторних агрегатів працюють з невідрегульованими робочими органами та без налагодження на задані режими роботи. За висновками науковців, відбувається це тому, що трудомісткість регулювань і технологічних налагоджень доволі значна. Трудомісткість разового регулювання і технологічного налагодження плуга становить 1,4 год, дискової борони — 1,0; лущильника — 0,9; культиватора для суцільного обробітку грунту — 2,2; зернової сівалки — 2,4; зернозбирального комбайна — 2,4 год. Отже, щоб забезпечити високопродуктивну і високоякісну роботу машинно-тракторного агрегату, механізатор має щодня витрачати 1–1,5 год на технічне обслуговування сільськогосподарської машини, а всього — 2–2,5 год/зміну. Тому механізатори скорочують час, потрібний для підготовки машинних агрегатів, унаслідок чого знижується ефективність використання техніки.Середнє значення наробітку на відмову нового трактора Т-150К, за оптимістичними науковими даними, становить 180–230 мотогодин, а зарубіжних фірм — “МФ”, “Джон Дір” — 900–1100 мотогодин. Тобто 34% робочого часу машини простоюють у ремонті.
Провідні фірми світу — виробники сільськогосподарської техніки — прискорюють у часі впровадження у виробництво сучасних машин; новітніх наукових досягнень, прогресивних технологій: нових систем керування; новітніх трансмісій, бортових комп’ютерів; авіаційних технологій фарбування машин; модульного компонування. Щодо вітчизняної техніки наведемо вислів глави держави: “Для наших машинобудівників науково-технічний прогрес зупинився 60–70 років тому”.
Достатньо оглянути зовнішній вигляд вітчизняного трактора: підтікання зі всіх можливих роз’ємів і з’єднань. Особливо такі підтікання шкідливі для двигуна. Пил, який осідає на двигуні завтовшки до 10 мм, порушує його тепловий режим, знижує довговічність.
Підвищення якості є одним із домінуючих чинників конкурентоздатності вітчизняної сільськогосподарської техніки, а підвищення безвідмовності роботи впродовж визначеного терміну і збільшення гарантійного терміну експлуатації є вагомими та характеристичними показниками технічного рівня сільськогосподарської техніки. Основоположник радянської науки в галузі надійності техніки академік А.Берг у статті “Наука о надежности” (“Экономическая газета”, 8 июня 1961 г.) підкреслював величезне значення і складність цієї проблеми, яка виникла як природна потреба сучасного розвитку техніки. За визначенням А.Берга, “основним показником надійності більшості машин є повноцінний виробіток їх ресурсу за мінімальних затрат на ремонт”.
Як відомо, якість будь-якої продукції — це сукупність властивостей, що визначають ступінь її придатності для використання за призначенням. Оскільки використання конкретної машини за призначенням відбувається впродовж тривалого періоду, то зміна властивостей, які визначають її якість, неминуча. Показники надійності оцінюють ступінь зміни основних характеристик машини за термін часу від введення її в експлуатацію до списання.
Надійність і довговічність машини забезпечуються на всіх етапах її створення. Насамперед, на стадії проектування, оскільки від конструкції машини та її загального компонування, від використання матеріалів, режимів термообробки, системи змащування, наявності механізмів під налагодження і захисту від перевантажень та інших конструктивних особливостей залежать показники надійності.
У сфері виробництва надійність забезпечується завдяки організації якісного виготовлення і контролю продукції, управління ходом технологічного процесу, застосуванням сучасних методів підвищення терміну служби виробів.
Надійність і комфортність не слугують безплатним додатком до машини, а є вагомим і цінним показником у визначенні вартості машини. Ціна кабіни із сучасною системою управління і контролю може сягати 25% вартості трактора.
Технічний рівень техніки охоплює значно більше показників і характеристик сучасних машин, у тому числі показники надійності. Вартість 1 к.с. трактора Т-150К становить 606 гривень, а 1 к.с. сучасного європейського трактора — майже 2400 гривень. Зрозуміло, що у вартості зарубіжної машини до 40% становить висока заробітна плата робітників, інженерів, службовців, а також показники якості й надійності, економічності.
Без добре налагодженого технічного обслуговування машин не можна забезпечити безперебійне використання машинно-тракторного парку. У структурі собівартості механізованих робіт витрати на технічне обслуговування і ремонт становлять 20—22%. Розмір їх значною мірою залежить від додержання встановленої періодичності та якості технічного обслуговування і ремонту, машин, правильної експлуатації їх у процесі роботи. Тому на підприємствах застосовують планово-запобіжну систему технічного обслуговування тракторів, комбайнів та інших машин, що включає обкатування машин, періодичне техобслуговування, поточний і капітальний ремонти та зберігання машин.
Обкатуванню підлягають усі нові й відремонтовані машини. Для тракторів, комбайнів і самохідних машин установлено щозмінний, періодичний №№ 1, 2, 3 і сезонний технічний огляди, а для сільськогосподарських машин (зернові комбайни) — щоденний, періодичний і післясезонний технічні догляди.
Завданням капітального ремонту є повне відновлення всіх агрегатів зношеної машини, вузлів і деталей, що служать кілька років, а поточного — тих, які зношуються протягом одного року.
Витрати на технічне обслуговування і ремонти потрібно враховувати при складанні річного плану господарства і госпрозрахункових механізованих планів бригад. Для їх розрахунку складають план проведення технічних обслуговувань, поточних і капітальних ремонтів тракторів, комбайнів та інших машин і обчислюють суму всіх витрат на них за встановленими нормативами. Доцільно розробляти річні плани ремонтів і визначати витрати на них спочатку в госпрозрахункових планах механізованих бригад, а потім використовувати їх для складання річного плану господарства.
ІІ розділ Розрахункова частина
Періодичність технічних обслуговувань і ремонтів тракторів та комбайнів можна визначати за кілограмами витраченого палива, відпрацьованими мотогодинами або за наробітком для тракторів у нормо-змінах, для комбайнів — у тонно-гектарах. Найповніше енергетичні затрати відбиваються у витратах палива. Тому за цим показником треба планувати проведення технічних обслуговувань і ремонтів техніки. Для цього складають річний план витрат палива по кожній машині після останнього капітального і поточного ремонту (для нових машин — з початку експлуатації) до початку планового року. При цьому враховують технічний стан машин і рекомендовані міжремонтні строки. Кількість капітальних ремонтів (Рк) можна визначити за формулою
Рк=(П+Пк)/Мк
де П — планові витрати палива, кг; Пк — витрати палива після останнього капітального ремонту, кг; Мк — витрати палива в міжремонтні строки для капітального ремонту техніки, кг.
Так само визначають кількість поточних ремонтів (Рп), тільки дані про витрати палива на трактор на початок року беруть починаючи від останнього ремонту (капітального чи поточного):
Рп=(П+По)/Мп-Рк
де По — витрати палива після останнього ремонту машини, кг; Мп — витрати палива в міжремонтні строки для поточного ремонту, кг.
Аналогічно встановлюють і кількість технічних обслуговувань. При визначенні кількості технічних обслуговувань №3 (Т3) від’ємник у наведеній формулі збільшують на Рп; №2 (Т2) — Т3, №1 — Т2. Обчислену кількість ремонтів і технічних обслуговувань заокруглюють до цілого числа в бік зменшення.