Технічне обслуговування газорозподільного механізму КамАЗ (стр. 4 из 4)

У даному положенні колінчастого вала поршень першого циліндра не доходить 18° до ВМТ у кінці такту стиску.

Після цього колінчастий вал прокручують за ходом обертання ще на 60°. Тоді поршень першого циліндра знаходитиметься на початку такту робочого ходу, а поршень п'ятого циліндра — в кінці такту стиску (відповідно до порядку роботи двигуна 1-5-4-2-6-3-7-8). Отже, впускний і випускний клапани в обох циліндрах закриті. Величина зазорів повинна бути: для впускного клапана 0,25-0,3 мм; для випускного клапана 0,35-0,4 мм.

Необхідний зазор контролюють щупом. Відпускають контргайку, і утримуючи її ключем, повертають викруткою гвинт так, щоб щуп з відчутним зусиллям переміщався в зазорі. Після цього, утримуючи гвинт викруткою, затягують контргайку, та ще раз щупом перевіряють зазор і, не виймаючи його і повертаючи штангу, переконуються, що вона обертається вільно. Таким же чином регулюють і клапани інших циліндрів відповідно до порядку роботи двигуна.

4. МОЖЛИВІ НЕСПРАВНОСТІ ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОГО МЕХАНІЗМУ ТА СПОСОБИ ЇХ УСУНЕННЯ

У процесі експлуатації нормальна робота газорозподільного механізму може бути порушена, оскільки гарячі гази руйнують посадочні поверхні тарілок клапанів і їх сідел, на фасках клапанів відкладається нагар. Це призводить до порушення щільності прилягання клапана до сідла, внаслідок чого можливі витоки газу і перегрів клапана. Поступово зношуються тертьові поверхні деталей механізму, порушується зазор між клапанами і коромислами. Це призводить до зміни фаз газорозподілу. Найпомітніша зовнішня ознака несправності механізму — стук у зоні розташування клапанів, розподільних шестерень і розподільного вала.

Технічний стан двигуна в основному визначається станом кривошипно-шатунного і газорозподільного механізмів. Порушення їхньої нормальної роботи виражається в зменшенні компресії і появі стуків при роботі двигуна.

Першою ознакою недостатньої компресії є велика димність випуску при малій і середній частотах обертання колінчастого вала (чорний колір відпрацьованих газів), що зменшується у міру збільшення частоти обертання.

Димність випуску при недостатній компресії викликана витоком повітря з циліндра під час ходу стиснення. При цьому кількість повітря, яке залишилося в циліндрі, виявляється недостатньою для повного згоряння палива, що залишається в циліндрі наприкінці стиску.

Основними причинами недостатньої компресії при несправному газорозподільному механізмі є: нещільне прилягання клапанів до сідел, що може бути викликане поганим станом робочих поверхонь клапанів і сідел, поломкою або надмірною усадкою пружин клапанів, заїданням стрижнів, клапанів у напрямних втулках, а також малим зазором між стрижнем клапана і носком коромисла.

Для визначення величини компресії на прогрітому двигуні в кожний циліндр по черзі встановлюють компресиметр (замість форсунки) і закріплюють його за допомогою скоби форсунки. Після цього запускають двигун і записують свідчення манометра при мінімальній частоті обертання на холостому ходу (550-650 хв^¹). При 600 хв^_1 нормальна величина компресії повинна бути не менше 3 МПа, а різниця по циліндрах не повинна перевищувати 0,2 МПа.

Виявлення причин недостатньої компресії починають з перевірки стану пружин клапанів і затягування гайок кріплення головки. Потім перевіряють стан клапанів: щільність прилягання їх до сідел, відсутність заїдання при переміщенні, величину зазору між клапаном і коромислом.

При порушенні герметичності впускних клапанів диміння спостерігається з повітряного фільтра.

Технічний стан клапанного механізму двигуна без його розбирання можна перевірити за допомогою пневмотестера моделі К-272. Його перевіряють шляхом виміру відносного витоку повітря, що вводиться всередину циліндра через отвір для форсунки при непрацюючому двигуні в такому положенні поршня, коли в циліндрі, який перевіряється, клапани закриті. Величини відносних витоків вказані в інструкції приладу. Цінність його в тому, що він дозволяє роздільно оцінити знос циліндрів, стан поршневих кілець і клапанів, нещільність у прокладці між блоком і головкою циліндрів.

Стан газорозподільного механізму рекомендується контролювати також методом прослуховування працюючого двигуна за допомогою стетоскопа.

Стуки при роботі двигуна мають різний характер, і їх причини розглянуті нижче. Сильні металеві стуки, що посилюються при збільшенні частоти обертання колінчастого вала, свідчать про поломку пружин клапанів або заїдання клапанів.

Збільшений зазор між носком коромисла і стрижнем клапана викликає металевий стукіт, що чітко виділяється при будь-яких обертах колінчастого вала двигуна на фоні більш спокійного і глухого шуму решти клапанів. У цьому випадку необхідно відрегулювати зазор.

5. ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ

Робітникові часто доводиться працювати у несприятливих умовах при високій або надто низькій температурі повітря, підвищеній вологості, на протягах, у приміщеннях з підвищеною кількістю пилу або пари отруйних речовин. Усі ці фактори можуть призвести до професійних захворювань дихальних органів, очей, шкіри та й усього організму. Постійні струси (вібрація) і шуми, що виникають у приміщеннях, де працюють робітники, також спричинюють деякі види захворювань. Щоб запобігти тимчасовим або хронічним професійним захворюванням, слід додержуватись правил гігієни праці на виробництві.

Підвищення і зниження температури в приміщенні, а також протяги спричинюють захворювання дихальних шляхів і легенів, а тривала робота при низькій температурі може зумовити обморожування. Тому можливе коливання температури в закритих приміщеннях для нормальних умов праці від 10 до 20 °С. При важкій фізичній праці можна працювати при більш низькій температурі. Відносна вологість повітря за цих самих умов має бути не більше 60 %, а швидкість руху повітря - не більше 0,3 м/с.

Більшість опоряджувальних машин і механізмів під час роботи не створює таких шумів, які б негативно впливали на організм робітника. Значно погіршують здоров'я робітника шум і безпосередня вібрація інструмента, який він тримає в руках. Тому працювати слід у рукавицях, оскільки вони частково амортизують удари, і лише справним інструментом з допустимою амплітудою коливання.

Робочі місця мають бути достатньо забезпечені природним або штучним світлом. Для створення природного освітлення необхідно слідкувати за тим, щоб приміщення, в якому виконуються опоряджувальні роботи, було очищене від зайвих матеріалів і пристроїв, а шибки вікон і зовнішніх дверей - від пилу і бруду. Якщо природного освітлення недостатньо, обладнують штучне. Електричні лампи мають освітлювати робоче місце так, щоб на поверхні, що опоряджується, не створювались різкі тіні від оточуючих предметів і пучки променів не потрапляли в очі.

Рис. 1. Респіратор: а-ПРБ-1; б-Ф-46

Для захисту від шкідливих виробничих факторів користуються спеціальними індивідуальними захисними пристроями та одягом.

Для захисту тіла людини, наприклад, застосовують спеціальний одяг (комбінезон або штани і куртки) та взуття, органів зору - спеціальні окуляри (ПО-1, № 5, ОЗ-Н тощо) з гумовою або шкіряною оправою, яка щільно прилягає до обличчя. У зимовий час внутрішню поверхню скла окулярів змащують спеціальними сумішами, щоб воно не запотівало. Захисні окуляри з прямою вентиляцією відзначаються тим, що не запотівають, оскільки оправа не прилягає до обличчя. їх застосовують для захисту очей від дрібних, твердих часток під час насікання кам'яних поверхонь, розколювання і оброблення кромок керамічних плиток, циклювання опоряджувального шару декоративної штукатурки тощо.

Для захисту органів дихання застосовують респіратори і протигази. Для очищення повітря, що вдихає людина, від пилу і бризок фарб та інших сумішей -респіратори ШВ-1, ПРБ-1, РМП-62, Ф-46 (рис. 1), для очищення повітря від пилу і парів легких розчинників - респіратор РУ-60М, обладнаний патроном з активованим вугіллям; для роботи в умовах, коли в повітрі є високі концентрації отруйних газів, парів і пилу, - фільтруючі протигази типу БКФ, ПШ або ПШ-2.

Особиста гігієна на виробництві

Для збереження здоров'я і працездатності робітників на будівельних майданчиках обладнують тимчасові побутові приміщення, в яких вони можуть відпочити під час обідньої перерви, прийняти їжу. Кількість санітарно-побутових приміщень і їхні розміри залежать від кількості робітників, що водночас працюють на даному об'єкті.

Перед початком роботи робітник повинен одягтися у спецодяг, а свій одяг і взуття акуратно розмістити у спеціальній шафі. Після закінчення робочого дня спецодяг чистять від пилу, бруду, сушать у спеціальних приміщеннях і ховають в індивідуальну шафу або вішають у спеціально відведеному для цього місці.

У район розміщення побутових приміщень подається вода. Для пиття слід застосовувати воду, яку зберігають у спеціальних бачках з кришками і кранами. Бачок, заповнений водою, має бути весь час закритий. Сиру водопровідну воду вживають за допомогою спеціально обладнаних фонтанчиків. Відстань від місця, де є вода, до робочих місць повинна бути не більше 75 м. Всі ці заходи спрямовані на те, щоб кожен робітник мав змогу дотримуватись особистої гігієни на виробництві.

Після закінчення роботи обличчя і руки треба добре вимити. Якщо шкіра на руках тріскається, після миття їх треба змастити гліцерином або спеціальним кремом.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бабушко С.М. Ремонт тракторов и автомобилей. – К.: Высшая школа. 1982. – 344с.

2. Дзюба П.Я. Программированное пособие по устройству автомобиля. – К.: Урожай, 1985. – 576с.

3. Кисликов В.Ф., Лущик В.В. Будова і експлуатація автомобілів: Підручник. К.: Либідь, 2002. – 400с.

4. Костів Б. І. Експлуатація автомобільного транспорту: Підручник. - Львів: Світ, 2004. – 496 с.; іл

5. Полянський С.К. Будівельно-дорожні та вантажопідіймальні машини. – К.: Техніка, 2001. – 624с.

6. Родичев В.А., Родичева Г.И. Тракторы и автомобили – М.: Высш. школа, 1982. – 320с.

7. Токаренко В.М. Практикум по устройству, техническому обслуживанию и ремонту автотранспорта. – К.: Урожай, 1989. – 350с.