Технічне обслуговування та ремонт ходової частини колісних екскаваторів (стр. 3 из 3)
Поверхні змащують гумовим клеєм двічі: рідкий клей з концентрацією 1 : 8 втирають жорсткою щіточкою з м'якого волосу. Навулканізовані (сирі) ремонтні матеріали змазують один раз клеєм з концентрацією 1 : 8 без втирання. Промазані поверхні сушать після накладання кожного шару при температурі 25...35°С протягом 40...50 хв у приміщенні, захищеному від пилу. Ремонтні матеріали вкладають у певній послідовності. Гумою завтовшки 2 мм перекривають краї отвору на 10...15 мм, накладають манжету або пластир і старанно прикочують роликом. Кількість шарів у манжеті повинна відповідати кількості шарів каркаса ремонтованої покришки (але не більше десяти). Напрям ниток] пластира або манжети збігається з напрямом ниток першого шару каркаса покришки. На краї манжети або пластира накладають стрічку прошарованої гуми завтовшки 0,5...1 мм, яка перекриває краї на 10...15 мм. Заглиблення з боку протектора заповнюють шарами невулканізованої прожекторної гуми. Схему закривання наскрізного пошкодження покришки показано на рис. 9.
Рис. 8. Комплект шорсткувального інструменту
Вулканізацію проводять для створення міцного монолітного з'єднання накладених матеріалів з ремонтованою покришкою. До вулка нізації сира гума (тканина) містить каучук (натуральний або синтетичний), вулканізатор (частіше сірку) і добавки. Сірка і каучук у сирій гумі хімічно не зв'язані. Процес вулканізації полягає в обпресовуванні (стисканні) ремонтних матеріалів, промазаних гумовим клеєм, у нагріванні їх і витримуванні при температурі 143...145°С від 50 до 160 хв. Для вулканізації покришок з наскрізними і зовнішніми пошкодженнями застосовують мульду (рис. 10, а), а для покришок з внутрішніми пошкодженнями — сектор (рис. 10, б). Обпресовують і нагрівають вулканізовані ділянки за допомогою пароповітряних або електроповітряних варильних мішків та електро-макжет. У процесі вулканізації сірка вступає в реакцію з каучуком гумових матеріалів і ремонтованих виробів, міцно з'єднуючи їх. Після вулканізації сира гума й тканина робляться міцними, еластичними, тепло- масло- і бензостійкими. Важливо, щоб у процесі вулканізації усі шари нагрівалися одночасно і рівномірно. Спочатку вулканізують внутрішні шари покришки на секторі вулканізаційного апарата, потім зовнішні на плиті. При цьому використовують різні підкладки і пристрої для обпресовування, залежно від місця і профілю покришки. Після вулканізації пошкодженого місця всі нерівності зрізують ножем і зачищають наждачним кругом. При відновленні способом накладання нового протектора з покришок видаляють залишки старого протектора, обробляють віднов лювану поверхню порошками, наносять клей, накладають протекторну гуму і вулканізують у кільцевому вулканізаторі під тиском 2,0... ...2,5 МПа, застосовуючи холодну воду як пресуючий агент.
Рис. 9. Схема закривання наскрізного пошкодження покришки; 1 — протектор; 2 — подушковий шар; 3 — каркас; 4 — манжета; 5 і 6 — прошарова гума; 7 — протекторна гума; 8 - прошарова гума завтовшки 2 мм
Рис. 10. Апарати для вулканізації покришок: а — мульда; б — сектор
Автомобільні покришки, відновлені накладанням нового протектора, мають стандартний рисунок з високою якістю вулканізації. Пробіг покришок після ремонту досягає 25 тис. км.
Якість вулканізації визначають по міцності гуми, яку вимірюють спеціальним твердоміром. Спотворення форми покришки, відшарування ремонтного матеріалу в зовнішніх і внутрішніх частинах, неповна вулканізація, складки й потовщення на внутрішній поверхні покришки не допускаються.
Відремонтовані покришки балансують на спеціальних верстатах БЛБ-1. Зрівноважують покришку, приклеюючи шматки листової спеціальної гуми завтовшки 2 мм на внутрішню бігову частину покришки.
Ремонт камер. Основні дефекти камер: проколи, розриви і пошкодження вентиля. Визначають пошкодження зовнішнім оглядом, а ,] при потребі наповнюють камеру повітрям до тиску 0,03...0,05 МПа і занурюють у воду. Поява бульбашок вказує на місце пошкодження.
Пошкоджене місце камери з рівними краями обрізують до утворення овальної форми. Поверхню камери обробляють шарошками на площі, яка виходить за краї пошкодження на 25...35 мм. З утильної камери або сирого ремонтного матеріалу вирізують латку розміром, що перекриває краї пошкодженого місця на 20...30 мм, і також обробляють її шарошкою. Як правило, пошкодження розміром до 30 мм. ремонтують сирою камерною гумою, а розміром понад 30 мм — латками з утильних камер.
Поверхню камери і латки з камери двічі змазують клеєм концентрацією 1 :8 і висушують після кожного промазування протягом 25...30 хв при температурі 30...40°С. Сиру гуму змазують один ' раз.
Перед накладанням латки на кромках пошкодження накладають смужку сирої прошарованої гуми завтовшки 0,9 мм і завширшки 10 мм. Потім накладають латку, прикочують роликом і вулканізують протягом 20...30 хв. Вентиль з пошкодженою різьбою, зламаним корпусом або відірваний від гумової п'ятки замінюють новим. Видаливши вентиль з камери, це місце заклеюють, як при звичайному пошкодженні, а новий вентиль встановлюють на новому місці. Відремонтовану камеру перевіряють на герметичність. Зберігання гуми. При зберіганні покришок, камер, а також різних ремонтних матеріалів дотримуються певних правил. Приміщення, де їх зберігають, захищають від сонячних променів і яскравого світла. Найкраще гума зберігається при температурі Ю...20СС і відносній вологості повітря 50...60%. Гуму вкладають на дерев'яних стелажах, покришки зберігають у вертикальному положенні (окремо відремонтовані і пошкоджені). Гуму, що використовується для ремонту, перекладають прокладками з целофану або міткалю. Стелажі розміщують не ближче як за один метр від опалювальних приладів. Одночасно з гумою не можна зберігати паливо, мастильні матеріали і хімікати. Розбирання і складання шин. У невеликих майстернях колгоспів і радгоспів шини встановлюють на диски і знімають монтажними лопатками або спеціальними пристроями. Перед зняттям шин викручують золотник, спускають з камери повітря і проштовхують вентиль камери всередину покришки. Використовуючи ломик пристрою із стояком та ланцюг з гаком, відривають борти покришки від обода. Відтиснувши обидва борти у заглиблення обода, колесо встановлюють на підставку пристрою і закріплюють. Якщо немає жорстко закріпленої на підлозі підставки, колесо кладуть опуклою стороною диска догори і до диска прикручують спеціальний упор, на якому кріплять важіль для зняття та встановлення покришок. З обох сторін вентиля на відстані 10... 12 см монтажними лопатками або пристроями борт покришки перетягують через обід колеса і, переставляючи ломик по ланцюгу, виводять весь зовнішній борт і виймають камеру. Перед встановленням камери обід колеса посипають тальком. Камеру злегка накачують повітрям і зі сторони, протилежної вентилю, починають заводити борт покришки за край обода. Заправляючи борт, треба стежити, щоб камера не защемлялася між бортом та ободом і не захоплювалася монтажними лопатками. Вентиль вставляють в обід колеса так, щоб вісь корпуса була перпендикулярна до ребра сідла обода. Складене колесо накачують до потрібного тиску. На великих і спеціалізованих ремонтних підприємствах розбирають і складають шини, використовуючи стаціонарні механізовані стенди. Часто такі стенди проектують і виготовляють своїми силами. Відремонтовані і складені колеса балансують на спеціальних стендах для статичного і динамічного балансування. Регулювання підшипників коліс. Неправильне регулювання підшипників напрямних коліс підвищує спрацювання їх та утруднює керування трактором. Посадочні місця під втулки вала осьової, цапфи або цапфи наплавляють і обробляють під нормальний розмір. Спрацьовані отвори під штирі та штифти розвертають під збільшений розмір і виготовляють нові штирі та штифти. Посадочні місця під підшипники поворотних цапф відновлюють насталюванням або нанесенням полімерного еластомеру. Спрацьовані шліци поворотних цапф або валів осьових цапф наплавляють, плазмовим струменем чи вібродуговим наплавлюванням, проточують, і нарізують нові. Можна замість шліцьового з'єднання поворотних, важелів з цапфами вставляти шпонку. Погнуті поворотні важелі вирівнюють, а важелі з тріщинами вибраковують.
Перелік використаної літератури
1. Бабушко С.М. Ремонт тракторов и автомобилей. – К.: Высшая школа. 1982. – 344с.
2. Головчук А.Ф. Експлуатація та ремонт сільськогосподарської техніки: Підручник 1: Трактори.-336с.
3. Лауш П.В. Техническое обслуживание и ремонт машин. – К.: Высшая школа, 1989. – 350с.
4. Полянський С.К. Будівельно-дорожні та вантажопідіймальні машини. – К.: Техніка, 2001. – 624с.
5. Родичев В.А., Родичева Г.И. Тракторы и автомобили – М.: Высш. школа, 1982. – 320с.
6. Пусенкова И.С. Экскаватор одноковшовый с ковшом 0.25м3 на тракторе "Белорусь" ЮМЗ-6АЛ/АМ гидравлический ЭО-2621А. Издательство "Реклама". Киев-103 ., 55 с.