Діагностування машин виконують, вимірюючи та контролюючи якісні й кількісні параметри та ознаки, аналізуючи й обробляючи результати вимірювань, а також (при тестовому діагностуванні) керуючи машиною відповідно до алгоритму діагностування.
Діагностування є складовою частиною технічного обслуговування та ремонту машин і має бути пов'язане з системою ППР, щоб забезпечити найефективніше використання машин за часом і продуктивністю. Діагностування забезпечує отримання, оброблення, аналіз і видачу інформації про технічний стан машин та їх складальних одиниць. Власне, діагностування - це сам процес керування технічним станом машини та необхідна умова переходу від системи ППР за напрацюванням до системи ППР за технічним станом. Підсумком діагностування є технічний діагноз.
Діагностична система являє собою сукупність об'єктів діагностування, діагностичних засобів, методів діагностування, алгоритмів оцінки технічного стану об'єкта, виконавців і правил їх взаємодії.
Об'єкт діагностування - це машина або її складові частини, технічний стан яких підлягає визначенню.
Діагностичними засобами є прилади та устаткування, які застосовуються для оцінки технічного стану об'єкта. Це апаратура та програми, за допомогою яких здійснюється діагностування (контроль).
Алгоритмом технічного діагностування вважають сукупність принципів, які визначають послідовність дій виконавців у процесі діагностування (контролю). Алгоритм може задаватися графічно, у вигляді таблиці або іншим способом.
Метод діагностування - це сукупність організаційних правил і, якщо потрібно, діагностичних засобів отримання інформації про виконання операції. Операцією діагностування є частина технологічного процесу діагностування, яка виконується на одному робочому місці одним робітником або бригадою.
Для діагностування складних об'єктів, якими є будівельні машини, розробляють діагностичну модель, якою є формалізований опис об'єкта, необхідний для виконання діагностування.
Ознаку (параметр) об'єкта діагностування, яка використовується для визначення його технічного стану, називають діагностичною ознакою (параметром).
Мета діагностування полягає у скороченні витрат на технічне обслуговування і ремонт внаслідок виконання комплексу робіт у суворій відповідності з технічним станом машини та в підвищенні ефективності використання машин.
Діагностування проводять до виконання головних операцій з технічного обслуговування та ремонту машин.
Місце діагностування визначають з урахуванням місця проведення головних робіт з технічного обслуговування та ремонту.
Конкретними завданнями діагностування машин є:
у процесі експлуатації - перевірка працездатності машини в цілому та її складальних одиниць (результати можуть бути використані для прогнозу надійності об'єкта і для прийняття рішення про проведення операцій ТО або ремонту);
при позаплановому ремонті - віднайдення місця, виду і, в разі потреби, причини дефекту чи відмови та контроль якості ремонту;
перед поточним ремонтом - виявлення несправних складальних одиниць або складальних одиниць, які досягли граничного стану і потребують ремонту, а також виявлення обсягу робіт з їх ремонту, а після ремонту - контроль його якості;
під час прогнозування залишкового ресурсу - збирання інформації про технічний стан складальної одиниці чи машини в цілому, оброблення й аналіз цієї інформації та прийняття рішення про можливість подальшої експлуатації машини, а також інформації про обсяг ТО та ремонту.
Вид технічного діагностування залежить від кількісного та структурного складу машинного парку, а також від розташування та призначення об'єктів будівництва.
Ознаками поділу технічного діагностування на види є організація, режим, місце проведення та обсяг діагностичних операцій.
За організацією проведення технічне діагностування поділяють на спеціалізоване (на спеціалізованих постах діагностики або з використанням спеціальних пересувних діагностичних установок) та змішане (одночасно з провадженням технічного обслуговування). Спеціалізовані дільниці діагностування доцільно мати в управліннях механізації з великими змінними програмами щодо технічного обслуговування та ремонту.
При спеціалізованому діагностуванні операції доцільно проводити за один чи два дні до робіт з технічного обслуговування чи ремонту. Це дає змогу заздалегідь спланувати роботу пересувних ремонтних засобів та підготувати їх до виконання допоміжних ремонтних робіт, які, як правило, виконуються за будь-якого виду технічного обслуговування.
Якщо будівельні підрозділи (управління механізації) мають великі машинні парки (100... 150 одиниць вітчизняного виробництва та 20...30 одиниць імпортного), то в них повинен бути комплект спеціалізованого устаткування КИ-13980 для аналізу олив і робочих рідин (машини з гідравлічним приводом) на наявність домішок і продуктів зношення або для лабораторно-спектрального аналізу олив на базі серійних малогабаритних фотоелектричних установок МФС-3 чи МФС-5.
За режимом проведення технічне діагностування може бути плановим та за потребою.
Планове діагностування проводять після відпрацювання будівельними машинами певної кількості мото-годин (перед капітальними й поточними ремонтами).
Діагностування за потребою проводять безпосередньо після зіпсованості або виникнення відмови в процесі експлуатації машин.
Залежно від обсягу робіт діагностування може бути повним або частковим.
Повний обсяг робіт з діагностування проводять за граничним станом машин (перед ремонтом та після нього). У всіх інших випадках виконують часткове діагностування.
Залежно від обсягу та характеру отримуваної під час діагностування інформації розрізняють загальне та поглиблене діагностування.
Загальне діагностування проводять для визначення технічного стану (діагностування) об'єкта в цілому або його окремих складальних одиниць, їх працездатність перевіряють за загальними (інтегральними) параметрами без зазначення місця та причини пошкодження і відмов (наприклад, зниження потужності, економічності, збільшення витрат палива та оливи). Проте при загальному діагностуванні можуть перевірятися й часткові (локальні) параметри, якщо інтегральних параметрів для визначення технічного стану цих об'єктів немає (наприклад, тиск повітря в шинах, густина та рівень електроліту в акумуляторних батареях).
За періодичністю виконання загальне діагностування поділяють на щозмінне (ЩД) та діагностування при номерних обслуговуваннях (Д-1, Д-2, Д-3).
Щозмінне діагностування проводять до початку робочої зміни та під час роботи машини за зовнішніми ознаками і показами вмонтованих приладів контролю температури, тиску тощо.
Діагностування при номерних обслуговуваннях проводять для пошуку прихованих дефектів (пошкоджень), для визначення правильності функціонування машини і механізмів та встановлення обсягів регулювальних і кріпильних робіт, передбачених технічним обслуговуванням.
Загальне діагностування проводять щозмінно або з періодичністю ТО-1, ТО-2 та ТО-3. При цьому виконують необхідні регулювальні роботи.
Поглиблене діагностування (ПД) проводять для визначення технічного стану складальних одиниць та машини в цілому, а також для відшукування місця дефектів, встановлення їх причини та характеру. Під час поглибленого діагностування визначають залишковий ресурс, встановлюють обсяг регулювальних і ремонтних робіт, необхідних для підтримання працездатності машини до наступного поглибленого діагностування. При поглибленому діагностуванні використовують часткові (локальні) параметри, які уточнюють місце та характер пошкодження. Наприклад, потужність двигуна є інтегральним параметром, який оцінюється під час загального діагностування, а об'єм газів, що прорвалися в картер, - локальний параметр, який уточнює одну з причин зниження потужності та місце пошкодження.
Поглиблене діагностування проводять або в плановому порядку з періодичністю ТО-2 і ТО-3 (якщо відмову встановлено під час експлуатації машини), або при черговому діагностуванні складальних одиниць, залишковий
ресурс яких уже встановлено. Крім того, у разі виникнення відмови в міжконтрольний період проводять діагностування для її виявлення.
Досить важливою є технологічна пристосованість діагностування до процесів технічного обслуговування та ремонту. Термін "технологічна пристосованість" випливає з прийнятого положення про те, що діагностування - це частина технічного обслуговування машин, але не заперечує керуючих функцій діагностування та його впливу на існуючу систему технічного обслуговування, особливо в період переходу від системи ППР за напрацюванням до системи ППР за технічним станом.
Отже, діагностування є важливим елементом технологічного процесу технічного обслуговування машин, але воно безпосередньо не впливає на технічний стан машини, а лише підготовляє ґрунт для наступних технологічних впливів. Тобто результати діагностування доцільні тоді, коли вони реалізуються. Діагностування, з одного боку, є невід'ємною частиною технічного обслуговування і ремонту, а з другого боку, воно самостійно виконує завдання підтримання машини в працездатному стані. Тому на перехідному етапі доцільно використовувати термін "діагностування та технічне обслуговування", яким надалі й будемо користуватися.
Діагностування має бути пов'язане з системою технічного обслуговування та ремонту машин так, щоб забезпечувати найбільш ефективне використання машин за часом та продуктивністю.
Технічне діагностування забезпечує отримання, оброблення, аналіз та видачу інформації і є процесом керування технічним станом машини за аналогією з будь-яким іншим процесом керування. Практично діагностування (якщо розглядати його в широкому розумінні) є процесом керування технічним станом машини.