Перевірка паливного насоса. Для перевірки насоса встановлюють на стенд СДТА-1. Топливопривід від насоса до фільтру опускають в мірний бачок, прикривають краном вихід палива з насоса, що перевіряється, щоб тиск на виході підвищився до 1,5–1,7 кГ/см2.
2.3 Перевірка паливного насоса
Перевірка паливного насоса. Щоб перевірити тиск, що створюється паливним насосом, до паливного проводу, що йде до карбюратора, приєднують манометр. При роботі двигуна на малих оборотах холостого ходу свідчення манометра повинні відповідати вимогам заводу (надмірний тиск 0,2 – 0,3 кГ/см2). Якщо тиск, що створюється насосом, нижче за норму, необхідно перевірити кріплення насоса і справність його окремих деталей.
Регулювання карбюратора на малі обороти холостого ходу. Для регулювання використовуються наполегливий гвинт у важелі дросельної заслінки і гвинти 2 регулювання якості змішай. Регулювання виконують після прогрівання двигуна в такій послідовності: завернути наполегливий гвинт приблизно на два обороти; загорнути гвинти якості повністю, а потім вивернути їх приблизно на три обороти; вивернути наполегливий гвинт до досягнення мінімально стійких оборотів; плавно загортати один з гвинтів якості до виникнення перебоїв в роботі двигуна, а потім відвернути гвинт на 1/2 обороту, повторити операції з другим гвинтом якості.
Далі плавно вивертають наполегливий гвинт для зменшення числа оборотів колінчастого валу і знову повторюють операції по установці двох гвинтів регулювання якості змішай і наполегливого гвинта, добиваючись мінімально стійкого числа оборотів.
Для перевірки регулювання карбюратора плавно відкривають дросельні заслінки і різко їх закривають. При цьому двигун не повинен зупинятися.
Якщо двигун зупиниться, помалу вкручують упорний гвинт важеля дросельних заслінок і перевіряють правильність регулювання.
2.4 Перевірка і регулювання рівня палива
Перевірка і регулювання рівня палива в камері поплавця. У карбюраторі К-88А вивертають пробку в нижній частині колодязя економайзера, вкручують замість неї перехідник з гумовим шлангом і скляною трубкою. Розташувавши трубку вертикально, важелем ручної підкачки паливного насоса нагнітають паливо в камеру поплавця.
При необхідності проводять регулювання рівня палива підгоном важеля поплавця або зміною кількості прокладок під корпусом голчатого клапана карбюратора.
У карбюраторі К-126Б, що встановлюється на двигунах ЗМЗ-53, рівень палива в камері поплавця контролюють через оглядове вікна. Рівень палива повинен бути на 19–21 мм нижче за площину роз'єму верхньої і середньої частин карбюратора. Для регулювання рівня палива підгинають язичок на важелі поплавця.
Перевірка пропускної спроможності жиклерів. Перевірку жиклерів проводять на приладі, що дозволяє визначити кількість води, що протікає через жиклер.
Вода з бака через кран і камеру поплавця поступає в адаптер. З бака в бак вода подається в міру необхідності під тиском повітря, що нагнітається ручним насосом через кран при закритому крані. Надмірний тиск повітря обмежується запобіжним клапаном.
Жиклер, що перевіряється, вставляють в гумовий наконечник так, щоб напрям потоку води співпадав з напрямом палива, що проходить через жиклер в карбюраторі. Відкривають крани. Натиск води в скляній напірній трубці, рівний 1 м, підтримується голчатим клапаном і пересувним стрижнем. Кран служить для випуску повітря з адаптера.
Пропускну спроможність жиклерів визначають по кількості води, що протікає через жиклер в мензурку при натиску 1 м і температурі 20° З. Наприклад, в карбюраторі К-88А пропускна спроможність головного паливного жиклера 315 см3/хв., жиклера повної потужності – 1150 см3/хв.
На цьому ж приладі можна перевірити герметичність клапанів карбюратора. Наприклад, в гумовий наконечник 5 вставляють голчатий клапан камери поплавця в зборі з кублом. Якщо протягом 1 хв. через клапан проходитиме не більше чотирьох крапель води, клапан вважається герметичним.
Висновок
Організація праці робочих на постах ТО залежить від програми робіт, прийнятого методу організації праці і технологічного процесу виробництва. Проекти організації праці розробляють науково-дослідні організації і автотранспортні підприємства і організації.
Кожен робочий знає, які операції він повинен виконувати на кожному автомобілі. Автомобілі, які за планом повинні пройти обслуговування, поступають (по вказівці диспетчера виробництва) на пости, і кожен робочий виконує закріплені за ним операції.
Список літератури
1. Межотраслевые правила по охране труда на автомобильном транспорте ПОТ РМ-027–2003./М.:НЦЭНАС, 2004.-168 с.
2. Резник А.М. Электрооборудование автомобилей: Учебник для автотранспортных техникумов. – М.: Транспорт, 1990. – 256 с., ил., табл.
3. Чернецкий Ю.Ф., Учебное пособие по курсовому и дипломному проектированию: Учеб. Пособие для вузов/ Чернецкий Ю.Ф.-М.:Лесная промышленность, 1983. – 136.
4. И.Д. Ландсберг Л.З. Соколин В.Н. Каманин, Ремонт электрооборудования автомобилей / И.Д. Ландсберг Л.З. Соколин В.Н. Каманин В.Н.-М.:Транспорт.1981. – 317 с., ил.
5. Крамаренко Г.В., Барашков И.В., Техническое обслуживание автомобилей: Учебник для автотранспортных техникумов. – М.: Транспорт, 1982.-368 с., ил.
6. Бураев Ю.В. Безопасность жизнедеятельности на транспорте: учеб. Дне студентов высших учебных заведений / Ю.В. Бураев – М.:Академия 2004.-288 с.