1 – повітряна заслінка; 2 – пусковий пристрій; 3 – трьохплечий важіль керування повітряною заслінкою; 4 – телескопічна тяга; 5 – мікроперемикач; 6 – важіль приводу дросельних заслінок; 7 – важіль, що обмежує відкриття дросельної заслінки другої камери; 8 – поворотна пружина; 9 – шток пневмоприводу; 10 – пневмопривод дросельної заслінки другої камери
Зніміть поворотну пружину 8 (рис. 2.З.). Розшплинтуйте й від'єднайте від важеля дросельної заслінки першої камери тягу зв'язку з трьохплечим важелем 3. Від'єднайте шток 9 пневмопривода від важеля приводу дросельної заслінки другої камери. Зжавши пружину телескопічної тяги 4, від'єднайте її від триплечого важеля 3.
Вивернувши гвинти кріплення, від'єднайте від корпуса карбюратора кришку з прокладкою, намагаючись не зашкодити її і поплавець.
Вивернувши гвинтикріплення, від'єднайте від корпуса карбюратора
корпус дросельних заслінок, намагаючись не зашкодити запресовані в корпус перехідні втулки паливо-повітряних каналів карбюратора і гнізда втулок. Обережно від'єднайте теплоізоляційну прокладку.
Карбюратор збирається в послідовності, зворотному розбиранню. При цьому звертайте увагу на наступне:
поплавець повинен вільно повертатися на своїй осі, не зачіпаючи стінок камери;
голчастий клапан повинен вільно ковзати у своєму гнізді без перекосів і заїдань, а повідець клапана не повинен перешкоджати руху язичка поплавця.
Щоб при зборці не переплутати місцями жиклери першої і другої камер, звертайте увагу на маркірування жиклерів і при їхній установці користуйтеся таблицею тарировочних даних.
Головні повітряні жиклери 3 (див. рис. 2.4.) мають маркірування на верхній площині головки жиклера (наприклад, «170»), що позначає діаметр отвору жиклера (1,70 мм).
На головних паливних жиклерах 11 цифри наносяться на бічній поверхні («170») і теж позначають діаметр отвору жиклера (1.07). Емульсійні трубки першої і другої камер у карбюратора даного автомобіля однакові. Однак на інших моделях автомобілів вони можуть бути іншими. Тому на циліндричній поверхні, у нижній частині трубок, наносяться цифри (наприклад, «F15»), що позначають номер тарировки трубки.
На малих дифузорах 18 також маються цифри (наприклад, «4,5»), що позначають номер тарировки отвору розпилювача.
1 2 3 4
16 15 1413 12
Рис. 2.4. Схема головної дозуючої системи карбюратора і еконостата (розпилювач зконостата знаходиться в другій камері карбюратора.
На схемі він умовно показаний у першій камері):
1 – емульсійний жиклер еконостата; 2 – емульсійний канал еконостата;
3 – повітряний жиклер головної дозуючої системи; 4 – повітряний жиклер еконостата;
5 – паливний жиклер зконостата; 6 – голчастий клапан;
7 – вісь поплавця 8 – кулька запірної голки; 9 – поплавець; 10 – поплавкова камера;
11 – головний паливний жиклер; 12 – емульсійний колодязь; 13 – емульсійна трубка;
14 – вісь дросельної заслінки першої камери; 15 – канавка золотника; 16 – золотник:
17 – великий дифузор; 18 – малий дифузор; 19 – розпилювач
У паливних жиклерів холостого ходу цифри вибиваються на циліндричному паску (наприклад, «50» чи «60») і вказують діаметр отвору (0,50 чи 0,60 мм).
Установка пневмопривода дросельної, заслінки другої камери. Приєднувати шток 8 (див. рис. 2.5.) до важеля 6 на осі дросельної заслінки другої камери необхідно в наступному порядку:
поверніть дросельну заслінку другої камери у вертикальне положення;
натисніть до упора на шток 8 пневмоприводу і, утримуючи втулку 11 від провертання, викручуючи або закручуючи шток, відрегулюйте його довжину так, щоб отвір у наконечнику штока 8 виявився проти штифта на важелі 6;
надягніть шток 8 на штифт важеля 6 і закріпіть стопорною шайбою;
закріпити шток 8 контргайкою, утримуючи іншим ключем втулку 11 від провертання [5].
Рис. 2.5. Схема приводу дросельних заслінок карбюратора 2104 -1107010:
1 – жиклер пневмопривода, розташований у дифузорі першої камери;
2 – важіль приводу дросельних заслінок; 3 – важіль, жорстко зв'язаний з віссю дросельної заслінки першої камери; 4 – важіль, що обмежує відкриття дросельної заслінки другої камери; 5 – жиклер пневмопривода, розташований у дифузорі другої камери; 6 – важіль, зв'язаний з важелем 9 через пружину;
7 – вісь дросельної заслінки другої камери; 8 – шток пневмопривода;
9 – важіль керування дросельною заслінкою другої камери;
10 – канал підведення розрідження в пневмопривод; 11 – втулка штока;
12 – пневмопривод дросельної заслінки другої камери
2.4 Регулювання та перевірка карбюратора після збірки
Положення дросельних заслінок. Часткове відкриття дросельної заслінки першої камери, при якому верхній вусик важеля 3 (рис. 2.6., а) стикається з важелем 2, повинно бути 6±0,1 мм.
Цей розмір можна відрегулювати підгинанням верхнього вусика важеля 3. Величина максимального відкриття дросельної заслінки першоїкамери (13±0,5 мм) регулюється підгинанням нижнього вусика важеля 3.
Повне відкриття дросельних заслінок перевіряється поворотом важелів їхнього приводу в положення до упора [3].
Рис. 2.6. Регулювання положень дросельних заслінок карбюратора 2104 -1107010:
а – часткове відкриття дросельної заслінки першої камери;
б – повне відкриття дросельних заслінок;
1 – важіль на осі дросельної заслінки другої камери;
2 – важіль, що обмежує відкриття дросельної заслінки другої камери;
3 – важіль, жорстко зв'язаний з віссю дросельної заслінки першої камери;
4 – важіль приводу заслінок; 5 – дросельна заслінка першої камери;
6 – дросельна заслінка другої камери
Рис. 2.7. Регулювання положення мікроперемикача:
1 – важіль, закріплений на осі дросельної заслінки першої камери;
2 – важіль приводу дросельних заслінок; 3 – мікроперемикач;
А – вусик важеля 1
Величина максимального відкриття дросельної заслінки другої камери (15±0,5 мм) регулюється загортанням чи відверненням штока пневмопривода.
Положення мікроперемикача регулюється при відкритій повітряній заслінці. Мікроперемикач 3 (рис. 2.7.) повинний виключатися при повороті важеля 2 по годинній стрілці до упора. При повороті важеля 2 з вихідного положення проти годинникової стрілки до упора у вусик А важеля 1 мікроперемикач повинний включатися.
Для регулювання моменту включення і вимикання мікроперемикача послабте гвинти його кріплення до кронштейна і поверніть відносно-верхнього гвинта в необхідне положення. Потім затягніть гвинти кріплення [5].
Рис. 2.8. Регулювання приводу пускового пристрою карбюратора 2104–1107010:
1 – трехплечий важіль приводу повітряної заслінки; 2 – повітряна заслінка;
3-тяга пускового пристрою; 4 – шток; 5 – регулювальний гвинт;
6 – дросельна заслінка першої камери; 7 – тяга приводу дросельної заслінки
Пусковий пристрій. При повороті важеля 1 (рис. 2.8.) проти годинникової стрілки до упора повітряна заслінка повинна бути цілком закрита. Причому в цьому положенні важеля кінець тяги 3 повинний знаходитися наприкінці паза штока 4 пускові пристрої, але при цьому не пересувати шток. Ця вимога виконується підгинанням тяги 3.
При цілком закритій повітряній заслінці дросельна заслінка першої камери повинна бути відкрита на 0,7–0,8 мм (зазор С – відстань між заслінкою і стінкою камери в місці перехідних отворів системи холостого ходу).
Цей зазор регулюється підгинанням тяги 7.
Цілком закрита повітряна заслінка повинна відкриватися на 5+05 мм (зазор В) штоком пускового пристрою при переміщенні його вручну вправо до упора. Ця величина регулюється гвинтом 5.
Подача палива прискорювальним насосом перевіряється за десять повних ходів (поворотів) важеля 4 (див. рис. 2.9.) приводу дросельних заслінок.
Паливо, що вийшло з розпилювача насоса за ці десять ходів, збирається в мензурку. Обсяг його повинний бути 5,25–8,75 см3.
Перед початком перевірки зробіть десять спробних ходів важелем для заповнення каналів прискорювальним насоса.
Герметичність голчастого клапана перевіряється на стенді, що забезпечує подачу палива до карбюратора під тиском 30 кПа (3 мм вод. ст.). Після установки рівня палива в контрольній пробірці стенда падіння його не допускається протягом 10–15 с. Якщо рівень палива в пробірці знижується, то це вказує на витік палива через голчастий клапан [3].
3. Випуск відпрацьованих газів
Відпрацьовані гази виділяються, приділяються з двигуна від випускного трубопроводу через прийомну трубу 2 (рис. 3.1.), потім через додатковий глушник 5 і основний глушник 6.
Між фланцями випускного трубопроводу і прийомної труби встановлюється ущільнювальна прокладка 1. Труби глушителів з'єднуються між собою хомутами 4.
Прийомна труба кріпиться до кронштейна 3, встановлений на задній кришці коробки передач.
Основний глушник з випускною трубою кріпляться до підлоги кузова двома ременями і гумовою подушкою 7.
Глушителі зварені, разом із трубами утворюють нерозбірні вузли і при ремонті, у випадку виходу з ладу, повинні замінятися новими [5].
Рис. 3.1. Випуск відпрацьованих газів:
1 – прокладка; 2 – прийомна труба глушителів;
3 – кронштейн кріплення прийомної труби; 4 – хомути;
5 – додатковий глушник; 6 – основний глушник;
7 – подушка кріплення випускної труби глушителів
4. Правила безпеки при роботі з етильованимбензином
Під час робіт з бензином. Бензин – легковипаровувана рідина, пари якої при вдиханні негативно впливають на нервову систему людини, а при тривалому вдиханні настають галюцинації, головні болі, запаморочення. Небезпечний бензин і тим, що він легко проникає крізь пори в шкірі людини і теж викликає отруєння організму. Особливу небезпеку представляє етильований бензин, тому що в ньому міститься тетраетилсвинець, що дуже повільно виводиться з організму, а знаходячись там, викликає ще більше отруєння з залишковими явищами. Крім того, бензин, випаровуючись, змішується з повітрям і утворює легкозаймисту суміш навіть від палаючої цигарки, що може спричинити пожежу.