Смекни!
smekni.com

Технічне обслуговування системи живлення двигуна автомобіля ЗИЛ-130 (стр. 3 из 3)

Для прочищення жиклерів, каналів та отворів не можна застосовувати жорсткий дріт або які-небудь металеві предмети. Не допускається продувати стисненим повітрям складений карбюратор крізь штуцер, що підводить бензин, і балансувальний отвір, оскільки це призводить до пошкодження поплавця.

Щоб очистити деталі карбюратора від смол, їх слід на кілька хвилин покласти в розчинник (ацетон, бензол), а потім старанно про терти чистою ганчіркою, змоченою в розчиннику.

Якщо на запірній голці поплавцевої камери карбюратора є ущільнювальна шайба, то не рекомендується знімати її з голки. Для промивання слід застосовувати лише бензин або гас.

Рівень бензину в поплавцевій камері перевіряють, установивши автомобіль на горизонтальній площадці й вимкнувши двигун.

У карбюраторі К-88А (автомобіль ЗИЛ-130) треба викрутити пробку в нижній частині колодязя економайзера й вкрутити замість неї перехідник із гумовим шлангом і скляною трубкою. Розташувавши трубку вертикально, важелем ручного підкачування паливного насоса нагнітати бензин у поплавцеву камеру. Рівень бензину над площиною розняття верхньої та середньої частин карбюратора має становити 18…19 мм.

У разі потреби регулюють рівень бензину підгинанням важелька поплавця або зміною кількості прокладок під корпусом голчастого клапана карбюратора [4].

3. Асортимент бензинів

У нашій країні товарним автомобільним бензином служить суміш бензинів прямої перегонки та крекінгу, до якої додають високооктанові компоненти й різноманітні присадки. За ГОСТ 2084–77 випускають чотири марки бензинів: А-72,

А-76, АИ-93 та АИ-98. Крім цього, згідно з технічними умовами виробляють бензини АИ-92, АИ-95 та АИ-96 (АИ – бензини з октановим числом за дослідницьким методом, А – за моторним методом).

З 1998 р. введено в дію ТУУ 00149943.501–98, згідно з якими в Україні виробляються бензини з підвищеною температурою кінця кипіння (гк. к = 215 °С) А-80, А-92, А-95, А-96 та А-98 (нова індексація). Якість їх зовсім незначною мірою відрізняється від якості бензинів, що випускаються за ГОСТ 2084–77.

Усі бензини, крім АИ-98, бувають двох видів – літні та зимові. Літні бензини використовують з 1 квітня до 1 жовтня, а зимові – з 1 жовтня до 1 квітня. У перехідний період допускається змішування зимових і літніх сортів.

Бензини марок А-76 (А-80) готують змішуванням відповідних фракцій каталітичного крекінгу з бензиновими фракціями, які отримують іншими способами (наприклад, каталітичним реформінгом) з додаванням 15…30% фракцій прямої перегонки.

Бензин А-76 містить не більш як 0,24% тетраетилсвинцю. Виготовляючи бензини АИ-93, АИ-98 та АИ-95, використовують бензинові фракції каталітичного крекінгу й реформінгу та компоненти, синтезовані з вуглеводневих газів.

Бензин АИ-93 випускають в етильованому та неетильованому варіантах. Вміст тетраетилсвинцю у ньому обмежений 0,5%. Бензин АИ-98 виготовляють на основі неетильованого варіанта АИ-93 з додаванням тетраетилсвинцю не більш як 0,5%.

Фізико-хімічні показники бензинів за ТУУ 00149943.501–98 наведені в табл. 1.

Таблиця 1. Нормативні показники бензинів А-80, А-92, А-95 та А-96

Показники Значення показників
Густина, кг/мЗ, при /= 20 °С Не нормується; визначення обов'язкове
Детонаційна стійкість:
мінімальне октанове число за 80 (А-80); 92 (А-92);
дослідницьким методом 95 (А-95); 96 (А-96)
те саме, за моторним методом 76 (А-80); 82,5 (А-92); 85 (А-95, А- 96)
Фракційний склад:
мінімальна температура початку 30
перегонки, °С
максимальна температура, °С, за якої 75
переганяється 10% бензину
те саме, 50% бензину 120
те саме, 90% бензину 190
максимальна температура кінця 215
кипіння, °С
максимальний залишок у колбі, % 1,5
максимальні втрати, % 4
Максимальний тиск насиченої пари 79,9
бензину, кПа
Максимальна кислотність, мг 3
КОН на 100 смЗ бензину
Максимальна концентрація фактичних
смол, мг на 100 смЗ бензину:
на місці виробництва 5
на місці споживання 10
Мінімальний індукційний період 600
бензину на місці виробництва, хв.
Максимальна масова частка сірки, % 0,05
Максимальна масова частка 0,001
меркаптанової сірки, %
Випробування на мідній пластинці Витримує
Показники Значення показників
Наявність водорозчинних кислот і лугів Не повинно бути
Наявність механічних домішок і води Те саме
Забарвлення Безбарвний або блідо-жовте
Максимальна концентрація свинцю, л
на 1 дм3 бензину:
Етильованого 0,05
Не етильованого 0,013
Сумарний вміст ароматичних Не нормується; визначення
вуглеводнів, % обов'язкове
Максимальна масова частка бензолу, % 5

Автомобільні бензини мають відповідати вимогам ТУУ 00149943.501–98 і виготовлятися за технологічною документацією, затвердженою в установленому порядку.

Продукція, що пройшла сертифікацію, повинна мати сертифікат відповідності і (або) знак відповідності за ДСТУ 2296–93.

Виробник гарантує відповідність якості бензинів вимогам ТУУ 00149943.501–98 та дотримання вимог до транспортування і зберігання.

Гарантійний термін зберігання бензинів – 3 роки від дня виготовлення. По закінченні гарантійного терміну зберігання бензини мають бути перевірені споживачем на відповідність їх вимогам ТУУ 00149943.501–98.

Розробник і виробник бензинів не несуть відповідальності за наслідки їх застосування, якщо бензини використовувались не за прямим призначенням без дотримання встановлених заводом попереджень або за умов, не передбачених ТУУ 00149943.501–98.

У промислово розвинених країнах (країни Європи, США, Японія та ін.) застосовують два види бензинів – «Преміум» з октановим числом за дослідницьким методом (ОЧД) 97…98 і «Регуляр» з ОЧД 90…94. Рішенням ради країн Європейської економічної співдружності на перспективу затверджено єдиний неетильований бензин «Преміум» з ОЧД 95. Октанове число бензину «Регуляр» може бути 91…92.

У країнах ЄЕС частка бензину «Преміум» становить 78%, а бензину «Регуляр» – 22%. До 1990 р. всі бензини були, як правило, етильовані із вмістом свинцю 0,15…0,4 г/л (в Україні і країнах СНД -0,14…0,37 г./л).


Перелік використаної літератури

1. Автомобили ВАЗ-2105. Руководство по ремонту, эксплуатации и техническому обслуживанию: М.: Третий Рим, 2002. – 185 с.

2. Бабушко С.М. Ремонт тракторов и автомобилей. – К.: Высшая школа. 1982. – 344 с.

3. Дзюба П.Я. Программированное пособие по устройству автомобиля. – К.: Урожай, 1985. – 576 с.

4. Кисликов В.Ф., Лущик В.В. Будова і експлуатація автомобілів: Підручник. – К.: Либідь, 2002. – 400 с.

5. Костів Б.Ф. Експлуатація автомобільного транспорту: Підручник. – Львів: Світ, 2004. – 496 с.; іл

6. Лауш П.В. Техническое обслуживание и ремонт машин. – К.: Высшая школа, 1989. – 350 с.

7. Полянський С.К. Будівельно-дорожні та вантажопідіймальні машини. – К.: Техніка, 2001. – 624 с.

8. Родичев В.А., Родичева Г.И. Тракторы и автомобили – М.: Высш. школа, 1982. – 320 с.

9. Токаренко В.М. Практикум по устройству, техническому обслуживанию и ремонту автотранспорта. – К.: Урожай, 1989. – 350 с.