Гальмівна система Камазу (стр. 2 из 7)
Пневматичні гальмівні приводи тягача і причепа з'єднують три магістралі: магістраль однопровідного приводу, що живить і керує (гальмівна) магістралі двухпроводного приводу. На сідельних тягачах сполучні голівки 38 і 39 знаходяться на кінцях трьох гнучких шлангів зазначених магістралей, закріплених на підтримуючій штанзі. На бортових автомобілях голівки 38 і 39 установлені на задній поперечці рами [1, 2].
Для поліпшення вологовідділення в живильній частині гальмівного приводу автомобілів моделей 53212, 53213 на ділянці компресор – регулятор тиску додатково передбачений вологовідділювач, установлений на першій поперечці автомобіля в зоні інтенсивного обдува.
З цією же метою на всіх моделях автомобіля Камаз на ділянці запобіжник– захисні клапани від замерзання передбачений конденсаційний ресивер місткістю 20 л. На самоскиді 55111 відсутня апаратура керування гальмівними механізмами причепа, розгромаджувальні крани, сполучні голівки.
Для спостереження за роботою пневматичного гальмівного приводу і своєчасної сигналізації про його стан і виникаючі несправності в кабіні на щитку приладів маються п'ять сигнальних лампочок, двухстрілочний манометр, що показує тиск стиснутого повітря в ресиверах двох контурів (I і II) пневматичного приводу робочої гальмівної системи, і зумер, що сигналізує про аварійне падіння тиску стиснутого повітря в ресиверах будь-якого контуру гальмівного приводу.
1.2 Пристрій основних механізмів і апаратів гальмівної системи автомобілів Камаз
Гальмівні механізми (малюнок 3) установлені на всіх шести колесах автомобіля, основний вузол гальмівного механізму змонтований на супорті 2, жорстко зв'язаному з фланцем моста. На ексцентрики осей 1, закріплені в супорті, вільно спираються дві гальмівні колодки 7 із прикріпленими до них фрикційними накладками 9, виконаними по серповидному профілі відповідно до характеру їхнього зносу. Осі колодок з ексцентричними опорними поверхнями дозволяють при зборці гальмівних механізмів правильно зцентрувати колодки щодо гальмівного барабана. Гальмівний барабан кріпиться до маточини колеса п'ятьма гвинтами [1, 2].
При гальмуванні колодки розсовуються S-подібним кулаком 12 і притискаються до внутрішньої поверхні барабана. Між розтискним кулаком 12 і колодками 7 установлені ролики 13, що знижують тертя і поліпшують ефективність гальмування. У розгальмований стан колодки повертаються чотирма відтяжними пружинами 8.
Розтискний кулак 12 обертається в кронштейні 10, прикріпленому до супорта гвинтами. На цьому кронштейні встановлюється гальмівна камера. На кінці вала розтискного кулака встановлений регулювальний важіль 14 черв'ячного типу, з'єднаний зі штоком гальмівної камери за допомогою вилки і пальця. Щиток, прикріплений гвинтами до супорта, захищає гальмівний механізм від бруду.
2.2.2 Важіль регулювальний
Регулювальний важіль призначений для зменшення зазору між колодками і гальмівним барабаном, що збільшується внаслідок зносу фрикційних накладок. Пристрій регулювального важеля показано на малюнку 4. Регулювальний важіль має сталевий корпус 6 із втулкою 7. У корпусі знаходиться черв'ячне зубчасте колесо 3 зі шліцевими отворами для установки на розтискного кулака і черв'яка 5 із запресованої в нього віссю 11.
Малюнок 3 – Механізм гальмівний
1 - вісь колодки; 2 -супорт; 3 - щиток; 4 - гайка осі; 5 - накладка осей колодок; 6 - чека осі колодки; 7 - колодка гальмівна; 8 - пружина; 9 - накладка фрикційна; 10-кронштейн розтискного кулака; 11 - вісь ролика; 12 - кулак розтискної; 13 - ролик; 14 - важіль регулювальний
Для фіксації осі черв'яка мається стопорний пристрій, кулька 10 якого входить у лунки на осі 11 черв'яка під дією пружини 9, що упирається в стопорний гвинт 8. Зубчасте колесо утримується від випадання кришками 1, прикріпленими до корпуса 6 важеля. При повороті осі (за квадратний кінець) черв'як повертає колесо 3, а разом з ним повертається розтискний кулак, розсовуючи колодки і зменшуючи зазор між колодками і гальмівним барабаном. При гальмуванні регулювальний важіль повертається штоком гальмівної камери [1, 2].
Перед регулюванням зазору стопорний гвинт 8 необхідно послабити на один-два оборотів, після регулювання гвинт надійно затягти.
2.2.3 Механізм допоміжної гальмівної системи
Механізм допоміжної гальмівної системи представлений на малюнку 5.
У прийомних трубах глушителя встановлений корпус 1 і заслінка 3, закріплена на валу 4. На валу заслінки закріплений також поворотний важіль 2, з'єднаний зі штоком пневмоциліндра. Важіль 2 і зв'язана з ним заслінка 3 мають два положення. Внутрішня порожнина корпуса сферична.
Малюнок 4 – Важіль регулювальний
1 - кришка; 2 - заклепка; 3 - колесо зубцювате; 4 - заглушка; 5 - черв'як; 6 - корпус; 7 - втулка; 8 - гвинт стопорний; 9 - пружина фіксатора; 10 - кулька фіксатора; 11 - вісь черв'яка; 12 – маслюка
При вимиканні допоміжної гальмівної системи заслінка 3 встановлюється уздовж потоку газів, що відробили, а при включенні — перпендикулярно потокові, створюючи визначений протитиск у випускних колекторах. Одночасно припиняється подача палива. Двигун починає працювати в режимі компресора [1, 2].
Малюнок 4 – Механізм допоміжної гальмівної системи
1 - корпус; 2 - важіль поворотний; 3 - заслінка; 4 - вал
Компресор (малюнок 5) поршневого типу, одноциліндровий, одноступінчатого стиску. Компресор закріплений на передньому торці картера маховика двигуна.
Поршень алюмінієвий, з пальцем, що плаває. Від осьового переміщення палець у бобишках поршня фіксується штопорними кільцями. Повітря з колектора двигуна надходить у циліндр компресора через пластинчастий впускний клапан.
Стиснутий поршнем повітря витісняється в пневмосистему через розташований у голівці циліндра пластинчастий нагнітальний клапан [1, 2].
Голівка прохолоджується рідиною, котра підводиться із системи охолодження двигуна. Мастило до поверхонь компресора, котрі труться подається з масляної магістралі двигуна: до заднього торця колінчатого вала компресора і по каналах колінчатого вала до шатуна. Поршнєвій палець і стінки циліндра змазуються розбризкуванням.
При досягненні в пневмосистемі тиску 800–2000 кПа регулятор тиску сполучає нагнітальну магістраль з навколишнім середовищем, припиняючи подачу повітря в пневмосистему.
Коли тиск повітря в пневмосистемі знизиться до 650–50кпа, регулятор перекриває вихід повітря в навколишнє середовище і компресор знову починає нагнітати повітря в пневмосистему.
Малюнок 5 – Компресор
1- шатун; 2 - палець поршня; 3 -маслоз’ємне кільце; 4 - компресійне кільце; 5 -корпус циліндра компресора; 6 - проставка циліндра; 7 - голівка циліндра; 8 - стягуючий гвинт; 9 - гайка; 10 -прокладки; 11 - поршень; 12, 13 - ущільнюючі кільця; 14 - підшипники ковзання; 15 - задня кришка картера; 16 - колінчатий вал; 17 - картер; 18 -зубчасте колесо приводу; 19 - гайка кріплення зубчастого колеса; I - уведення; II - виводу у пневмосистему
Вологовідділювач призначений для виділення конденсату зі стиснутого повітря і його автоматичного видалення з живильної частини приводу. Пристрій влагоотделителя показаний на малюнку 6 [2].
Стиснуте повітря від компресора через підведення II подається в ребристу алюмінієву трубку-охолоджувач (радіатор) 1, де постійно прохолоджується потоком зустрічного повітря. Потім повітря проходить по відцентрових направляючих дисках направляючого апарата 4 через отвір пустотілого гвинта 3 у корпусі 2 до висновку I і далі в пневматичний гальмівний привод. Волога, що виділялася за рахунок термодинамічного ефекту, стікаючи через фільтр 5, накопичується в нижній кришці 7. При спрацьовуванні регулятора тиск у вологовідділювач падає, при цьому мембрана 6 переміщається нагору. Клапан 8 зливу конденсату відкривається, суміш води й мастила що зібралася через вивід III віддаляється в атмосферу.
Напрямок потоку стиснутого повітря показано стрілками на корпусі 2.
Малюнок 6 – Вологовідділювач
1 - радіатор з ребристими трубками; 2 - корпус; 3 - гвинт пустотілий; 4 - апарат направляючий; 5 - фільтр; 6 - мембрана; 7 - кришка; 8 - клапан зливу конденсату;