Обґрунтування шляхів та методів удосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньо-економічної діяльності підприємств (стр. 11 из 15)

Управління господарською та інвестиційною діяльністю морських транспортних підприємств повинне націлюватися на зменшення ресурсоємкості процесу перевезення як фактора збереження фінансової стійкості. Отже, розвиток національного торговельного судноплавства повинен здійснюватися на принципах раціональності використання економічних ресурсів, що є резервом підвищення конкурентоспроможності судноплавних компаній.

Планування необхідного обсягу транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств ґрунтується на граничному значенні обсягу зовнішньоторговельного обороту, який, своєю чергою, розраховується за прогнозними параметрами та нормативами розвитку економіки України. Ймовірний обсяг зовнішньоторговельних перевезень пропонується розраховувати за формулою [42]:

, (3.29)

де

- національний дохід розрахункового періоду;

- частка зовнішньоторговельного обороту;

- частка морських перевезень, що забезпечує зовнішньоторговельний оборот;

- питома вартість 1 тонни зовнішньоторговельних вантажів.

Обґрунтування чисельності флоту, його структури для визначення розрахункового вантажопотоку необхідно здійснювати на підставі даних про сучасний середній вік флоту, нормативного терміну служби, кількості суден, що підлягають виводу з експлуатації. Також необхідно враховувати циклічність стану фрахтового ринку та капіталомісткість.

Пограничну провізну здатність національного торговельного флоту, що дозволить забезпечити фрахтову незалежність зовнішньої торгівлі і формування платіжного балансу країни, необхідно розраховувати на основі перспективного обсягу внутрішнього валового продукту, його експортної частини, а також особливостей міжнародного регулювання й квотування провізної здатності з урахуванням національних потреб та реальної ефективності функціонування на вибраному секторі фрахтового ринку.

Гранична провізна здатність або річний обсяг перевезень, що може бути виконаний національним флотом, розраховується з врахуванням розрахункового періоду та реальних умов використання національних суднобудівельних потужностей та завантаженості портфеля замовлень закордонних фірм:

, (3.30)

де

- прогнозний валовий внутрішній продукт, що витікає з концепції розвитку економіки та економічної безпеки країни;

- питома вартість 1 тонни вантажів, що надходять на зовнішньоторговельні ринки з найважливіших галузей національної економіки;

- вагове співвідношення імпортних та експортних вантажів (розраховується за 5 останніх років, з урахуванням кореляції тенденцій змін);

- частка вантажопотоків зовнішньої торгівлі, що за економічними критеріями тяжіють до морських шляхів;

- частка вантажопотоків, що може бути орієнтована на перевезення національним торговельним флотом;

- ступінь виробничих фінансових ризиків реалізації прийнятої концепції розвитку. Розраховується за даними світової статистики від частки кризового стану судноплавних компаній (0,17);

- коефіцієнт негативного впливу, що випереджає розвиток конкурентних судноплавних компаній, а також вплив заходів окремих держав відносно іноземних операторів у зонах їх фрахтових інтересів. Розраховується з урахуванням чіткого конвенційного розподілу сфер впливу у світовому судноплавстві і середньостатистичних даних про ігнорування конвенції ІМО про рівноправність різних національних судноплавних компаній.

Розрахований обсяг може бути досягнутий при наступному граничному тоннажі національного флоту:

, (3.31)

де

- додаткова кількість вантажів національної зовнішньої торгівлі, що переходять на флот під прапором України;

- розрахунковий експлуатаційний період, що визначається з врахуванням середнього віку основної групи судноплавних компаній на даному фрахтовому ринку;

- продуктивність 1 тонни вантажопідйомності за планову добу експлуатаційного періоду, з урахуванням структури вантажів, що перевозяться.

Розвиток морського транспорту України в цілому, судноплавних компаній, зокрема, реалізація вибраної стратегії та досягнення кінцевих результатів діяльності морського транспорту відбувається під впливом багатьох факторів. Одними із найважливіших факторів є національне законодавство, стан світового судноплавства, обсяги використання механізму експорту капіталу у формі рефлагування, конвенційні обмеження судноплавства за показниками технічної безпеки та екологічної рівноваги, можливість концентрації фінансових ресурсів тощо.

При недостатності власних фінансових ресурсів для поповнення тоннажу пропонується використовувати схеми фінансування під заклад, лізингу та системи бербоут-чартерного оперування, яка передбачає відносно невеликі стартові суми основного капіталу та поточних витрат і тому є переважною.

Якщо розглядати фондоємкий варіант розвитку національного судноплавства, то він виправданий, коли реалізується стратегія захисту фрахтової незалежності національних експортерів за умов некомерційної протидії конкурентів, коли необхідно підвищити конкурентоспроможність національного морського транспорту на певному фрахтовому ринку, впроваджуються капіталомісткі технології з високим економічним ефектом.

При виборі стратегії розширення обсягів діяльності на фрахтовому ринку обов'язково необхідно враховувати економічні, політичні, соціальні та екологічні фактори. Планування розвитку системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств необхідно здійснювати, виходячи з потреб розширення зовнішньої торгівлі, стану внутрішніх транспортно-економічних зв'язків національних транспортних підприємств.

Розвиток транспортної системи країни та окремих її елементів повинні ґрунтуватися на проектній вантажній базі, формуванні основних критеріїв світогосподарських зв'язків, що призводять до змін в обсягах, структурі та напрямках основних вантажопотоків. Основним критерієм реалізації економічної стратегії розвитку морського транспорту України повинен бути фактор ресурсозбереження та впровадження ресурсозберігаючих технологій, що дозволяють досягти пограничного рівня ефективності флоту та конкурентоспроможності на фрахтовому ринку.

Висновки

На основі проведеного дослідження загальних засад функціонування системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств, проблем її розвитку, а також аналізу діяльності судноплавної компанії ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” у третьому розділі автором запропоновані практичні рекомендації щодо вдосконалення діяльності судноплавної компанії та підвищення ефективності її функціонування; обґрунтування оптимальної системи показників оцінки ефективності функціонування і розвитку системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств, обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення діяльності водного транспорту в сучаних умовах ринку та з урахуванням динамічних змін в національній економіці.

1. Вдосконалення стратегії судноплавної компанії передбачає врахування найважливіших напрямів її розвитку та вдосконалення транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств, а саме: підвищення техніко-економічного рівня флоту, що є базовим критерієм оптимального освоєння потенційної потужності судноплавної компанії і головною умовою зростання економічної ефективності за будь-якої форми конкуренції. Необхідність постійної підтримки та підвищення техніко-економічного рівня судноплавної компанії, своєю чергою, обумовлюється загостренням конкурентної боротьби та ставить ефективність діяльності в пряму залежність від роботи маркетингового та дослідницького апарату. Методика передбачає розробку маркетингової стратегії судноплавної компанії та маркетингових заходів з метою завоювання компанією стійких конкурентних позицій на міжнародному та локальному фрахтовому ринку. Автором визначено основні етапи формування маркетингової стратегії судноплавної компанії та запропоновано методику короткострокового планування обсягів перевезень компанії на базі маркетингових принципів.