Обґрунтування шляхів та методів удосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньо-економічної діяльності підприємств (стр. 2 из 15)

Наступним етапом після вибору нових напрямів або розширення основної діяльності судноплавної компанії є вибір сектора фрахтового ринку та його вивчення. При виборі регіонального фрахтового ринку необхідно враховувати ємкість його вантажопотоків, динаміку зростання основних параметрів, витрати на експлуатаційну діяльність, конкурентні можливості та ступінь ризику. Ємкість регіонального фрахтового ринку пропонується визначати на базі економічних основ формування транспортної роботи й конкурентоспроможності перевезень вантажів морським транспортом [74, с.106]

, (3.1)

де

- валовий національний продукт країни (і), економіка котрої може обслуговуватися судноплавною компанією;

- коефіцієнт перевезення продукції національної економіки;

- середня вартість однієї тонни товарів міждержавного обороту;

- коефіцієнт експортної орієнтації економіки країни;

- частка вантажопотоків, що тяжіють до морських шляхів.

Важливим етапом формування маркетингової стратегії судноплавної компанії є вибір методу освоєння нових напрямів діяльності, основними з яких є формування власних додаткових провізних потужностей або ведення спільної діяльності з іншими судноплавними компаніями інших видів діяльності.

Наступним етапом є оцінка комплексу реалізації маркетингової стратегії: проводиться оцінка стандартизованого комплексу, визначається необхідність та можливості формування індивідуалізованого комплексу.

На підставі проведеного аналізу маркетингова служба судноплавної компанії формує тактичні завдання і план їх реалізації. Маркетингові рішення про розвиток судноплавної компанії повинні враховувати політику держав, куди направлені вантажопотоки, особливо щодо митного тарифу, квотування, валютного контролю, нетарифних бар'єрів, соціально-економічної та політичної специфіки країн-партнерів. Формування плану морських перевезень судноплавної компанії повинне ґрунтуватися на основі маркетингових принципів, а не на основі держзамовлень, що було притаманне судноплавним компаніям у планово-адміністративній економіці. Для планування обсягів перевезень за маркетинговими принципами [74, с.165] пропонується використовувати формули:

, (3.2)

, (3.3)

де

- сума продажів транспортних послуг;

- плановий обсяг транспортних послуг на певному фрахтовому ринку;

- обсяг товарного випуску продукції;

- питома вартість 1 тонни товарів, що потребують доставки;

- коефіцієнт міжрегіонального товарообміну;

- частка провізної спроможності судноплавної компанії в загальній транспортній потужності потенційних операторів[1];

- сума податків та зовнішніх відрахувань від фінансового результату;

- середньорічна потреба у формуванні інвестиційного фонду для стабільності присутності на фрахтовому ринку;

- норматив цільового розподілу прибутку;

- розмір цільового прибутку.

Однією з основних стратегічних цілей судноплавної компанії є підвищення ефективності її діяльності. Підвищення ефективності діяльності судноплавної компанії та торговельного флоту в цілому пов'язане із зростанням продуктивності праці на базі фондозберігаючих напрямів розвитку флоту. Організація прийняття рішень щодо підвищення ефективності діяльності судноплавної компанії ґрунтується на системі основних показників, серед яких можна виділити: обсяг надання послуг, дохід, прибуток, рентабельність, продуктивність ресурсів.

Підвищення ефективності діяльності судноплавної компанії повинно відбуватися за такими напрямами: нормалізація провізної спроможності, завдяки чому досягається оптимізація використання основного капіталу та раціоналізація інвестиційних процесів; контроль та скорочення термінів окупності капітальних вкладень; підвищення техніко-економічного рівня судноплавної компанії шляхом уведення в експлуатацію конкурентоспроможних суден (за економічними та функціональними параметрами); підвищення фондовіддачі матеріальних ресурсів; підвищення професійного рівня працівників судноплавної компанії, стимулювання зростання продуктивності праці; посилення контролю ритмічності обслуговування перевізників та термінів доставки вантажів; забезпечення високої якості процесу перевезення.

Діяльність судноплавних компаній націлена на ефективну роботу та досягнення найкращих результатів. У цілому, підвищення ефективності діяльності судноплавної компанії ґрунтується на розширенні сфер діяльності та на отриманні додаткових доходів. Крім основної діяльності, із метою підвищення загальної ефективності функціонування, пропонується розширити використання таких видів діяльності, як експлуатація власного флоту судноплавної компанії у закордонних перевезеннях, забезпечення каботажних перевезень зафрахтованими з цією метою суднами; фрахтування власного тоннажу; фрахтування зарубіжного тоннажу для перевезення вантажів як вітчизняних, так і зарубіжних перевізників; передавання флоту під оперування іншим компаніям. Таке вдосконалення експлуатаційної діяльності дозволить збільшити економію валютних коштів від доставки експортно-імпортних вантажів національним флотом, забезпечити додаткові надходження від удосконалення системи управління флотом, забезпечити економію від скорочення втрат під час взаєморозрахунків.

Ефективність функціонування системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств залежить від ефективності та якості механізму взаємодії між суб'єктами цієї системи. До системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств, крім безпосередньо перевізників, зокрема судноплавних компаній, входять експедиторські підприємства та інші сервісні компанія, підприємства технічного обслуговування транспортних засобів та проміжного обслуговування вантажів.

Формування ефективного механізму взаємодії суб'єктів і процесів системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств передбачає постійний аналіз та контроль результатів діяльності компаній (судноплавних компаній, портів, сервісних та технічних підприємств), пошук шляхів удосконалення функціонування системи та резервів підвищення ефективності (див. рис.1.3, с. 30). Як зазначалося вище, ефективність транспортної галузі передбачає максимальне задоволення держави у перевезеннях, а також надання якісних послуг достатнім обсягом іноземним замовникам.

2. Моделювання стратегії поведінки судноплавної компанії на локальному фрахтовому ринку при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності

транспорт судноплавний зовнішньоекономічний ефективність

Світовий фрахтовий ринок є ринком досконалої конкуренції: на ньому одночасно, незалежно один від одного діє велика кількість продавців та покупців, які володіють інформацією щодо цін та витрат, але не можуть значно вплинути на фрахтову ставку.

Світовий фрахтовий ринок складається із локальних фрахтових ринків. Незалежно від того, що певні періоди локальні ринки можуть бути ринками досконалої конкуренції, на деяких з них створюються різні об’єднання судноплавних компаній, що встановлюють між собою угоди та впливають на лінійне судноплавство та роботу флоту, а деякі з них є повністю монопольними внаслідок дії багатьох чинників [42]. На олігополістичному ринку ціна залежить від загальної пропозиції всіх виробників продукції і збільшення обсягу продукції одного виробника призводить до збільшення продукції на ринку і до зменшення ціни на неї, і відповідно, до зменшення доходів конкурентів. Тому при формуванні стратегії судноплавної компанії на олігополістичному ринку завжди необхідно враховувати можливу реакцію конкурентів. У даному випадку можливими варіантами розвитку ситуації є або конкурентна боротьба, або створення цінового картелю.

Візьмемо до уваги той факт, що найчастіше на відкритому фрахтовому ринку є неможливим розширення реального попиту, а отже, зменшення фрахтових ставок не призводить до зростання обсягів ринку. У такій ситуації конкуренція – це гра у межах ринку, що необхідно враховувати при формуванні стратегії. Найчастіше за таких умов компанія або пристосовується, адаптується до поведінки конкурентів, тобто формує та змінює стратегію відповідно до дій та рішень конкурентів, або випереджає конкурентів, розраховуючи на те, що вони збережуть попередній тип поведінки. Перший тип поведінки описаний в теорії Курно, другий, що вважається більш складним типом поведінки, описаний в теорії Стекельберга.