Обґрунтування шляхів та методів удосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньо-економічної діяльності підприємств (стр. 3 из 15)
Розглядаючи локальний фрахтовий ринок дунайських перевезень, необхідно відзначити, що він є олігополістичним. На цьому ринку діє декілька крупних судноплавних компаній, які не можуть значно вплинути на рівень фрахтових ставок, монополізують пропозицію транспортних послуг на ринку дунайських перевезень і ведуть між собою як цінову так і нецінову конкуренцію. Фактично, намагаючись збільшити прибуток, компанії комбінують цінові та нецінові методи конкуренції, попередньо визначивши, які саме дії принесуть їм більший прибуток у тактичному чи стратегічному сенсі.
Щоб побудувати модель поведінки судноплавної компанії на локальному фрахтовому ринку необхідно: визначити учасників (суб’єктів) ринку; встановити параметри ринку, що впливають на поведінку учасників ринку; формалізувати механізми за допомогою яких учасники впливають на поточний стан ринку.
Всіх учасників, незалежно від ринку, поділяють на дві великі групи. Одні формують об’єднаний попит, інші – об’єднану пропозицію. В даному випадку Ldemand- об’єднаний (сукупний) попит, а Loffer- об’єднана (сукупна) пропозиція. Попит та пропозиція розраховуються в одиницях надання послуг.
Поведінка учасників ринку залежить від співвідношення об’єднаного попиту та об’єднаної пропозиції. Якщо Ldemand > Loffer, то питання розв’язується в межах підвищення цін на послуги, що має скоротити попит, тобто примусити компанії – споживачів шукати інші можливості задоволення своїх потреб. Якщо Ldemand < Loffer, тоді кожен учасник, що надає послуги повинен розробити свою поведінку на ринку. Надалі мова буде йти про другий випадок, який найбільше відповідає умовам ринку Дунайських перевезень, на якому функціонує судноплавна компанія ВАТ „Українське Дунайське пароплавство”. В такому випадку співвідношення об’єднаного попиту та пропозиції -Ldemand < Loffer.
Головна умова: питання вибору стратегії однієї компанії виникає за умови ΔL = Loffer - Ldemand > 0.
Формалізацію механізмів впливу на ринкову ситуацію будемо розглядати в межах описання конкретних завдань учасників. Спочатку визначимо та формалізуємо мету, якої намагатимуться досягти компанії, що надають послуги, враховуючи головну умову. Основна мета компанії - це досягнення максимального прибутку. Але цього замало для проведення формалізації.
Зробимо декілька припущень:
1. Максимальний прибуток судноплавна компанія досягає в випадку реалізації всього обсягу своїх послуг.
2. Якщо судноплавна компанія не повністю реалізує свої послуги на ринку, вона може скорегувати вартість надання послуг так, щоб споживачу було вигідно збільшити обсяги споживання послуг саме у цієї компанії або щоб компанія змогла частково компенсувати неотриманні прибутки за нереалізовані послуги.
Таким чином можемо сформулювати мету діяльності судноплавної компанії таким чином: виробити такий механізм визначення вартості послуг, щоб незалежно від обсягу наданих послуг досягти максимально можливого прибутку.
Перейдемо до формалізації і визначимо собівартість послуг.
Витрати визначаються як сума постійних та змінних витрат:
, (3.4)де
- змінні та постійні витрати відповідно, грош. од.Постійні витрати включають в себе витрати на утримання екіпажу, страхування та поточні ремонти.
Змінні витрати розраховуються за формулою:
, (3.5)де
- ціна за 1 тонну палива для головного двигуна та допоміжних механізмів відповідно, грош. од.; 
- витрати палива на роботу головного двигуна за добу (як функція швидкості), тонн; 
- швидкість ходу, вузли; 
- витрати палива на роботу допоміжних механізмів за добу, тонн; 
- ходовий час як функція швидкості, діб; 
- стоянковий час, діб; 
- витрати на портові збори і стивідорні витрати, грош. од.Як відомо, зміни рівня фрахтових ставок на ринку відбуваються внаслідок зміни попиту та пропозиції тоннажу. Функціязалежностіміжрівнемфрахтової ставки та обсягом перевезень описується формулою:
, (3.6)де
- фрахтова ставка за 1 тонну вантажу, грош. од.; 
- коефіцієнти, що характеризують залежність між ціною та обсягом перевезень; 
- загальний обсяг перевезення двома судноплавними компаніями.В такому випадку криві витрат мають вигляд:
, (3.7)де
- середні змінні витрати, однакові для всіх конкурентів на одному локальному фрахтовому ринку, на 1 тонну перевезених вантажів, грош. од.; 
- постійні витрати першого та другого конкурентів відповідно, грош. од.Модель визначення споживної вартості послуг.
Знаючи собівартість надання послуг судноплавними компаніями, перейдемо до визначення споживної вартості послуг. За допомогою формули (3.4) перейдемо до моделювання.
Для спрощення моделі без втрати узагальнення будемо вважати, що на ринку увесь сукупний попит представляє одна фірма, що споживає послуги і дві фірми, що надають послуги. На українському ринку дунайських перевезень вантажні перевезення здійснюють дві національні судноплавні компанії – ВАТ «Українське дунайське пароплавство» і «Укррічфлот», надалі – компанія А і Б відповідно.
Потреби фірми – споживача (надалі Споживач) на період Tскладають Ldemand. Споживач намагається збільшити свої прибутки, для чого розподіляє задоволення своїх потреб між судноплавними компаніями. Природно вважати, що максимальний прибуток буде досягнуто після повної реалізації потреб.
Обсяг послуг, який може надати за період T компанія А визначимо як LАoffer . Відповідно друга компанія Б за той самий період може надати LБoffer.
На ринку існує досконала конкуренція. Вирішення питання засобами добросовісної конкуренції можливе, коли об’єднаний попит ринку більше ніж послуги, що можуть надаватися одною з судноплавних компаній. У нашому випадку max(LАoffer, LБoffer) <Ldemand. Таким чином, споживач послуг вимушений звертатися до обох компаній, що зменшує, або робить неможливим домовленість двох компаній та монополізацію ринку.
Надаючи свої послуги, компанії А та Б отримують прибуток PА та PБ відповідно.
Очевидно, що прибуток залежить від обсягу наданих послуг та їх вартості. Розмір отримуваного компаніями прибутку можна описати наступною функцією:
PА = ¦А(l) = kА(l)×cА×l, (3.8)
де cА – вартість (ціна) одиниці надання послуги, яка враховує необхідний рівень рентабельності;
l – кількість одиниць наданих послуг учасником А за час Т;
kА(l) – коефіцієнт зміни вартості одиниці надання послуги залежно від кількості наданих послуг.
Аналогічно описується функція, що визначає прибуток фірми Б, що надала послуги в кількості Ldemand-l.
PБ = ¦Б(l) = kБ(Ldemand-l)×cБ( Ldemand– l) , (3.9)
Формули (3.8) та (3.9) визначають виграш А через L. Відповідно програш Б визначається як Ldemand-l. Залежність від конкретного значення L, А і Б визначають значення коефіцієнта kА та kБ.
Формалізуємо задачу визначення поведінки судноплавними компаніями в термінах антагоністичної грив чистих стратегіях:
Г = {{a1, a2, …, an}, {b1, b2, …, bm}, H(l)}, (3.10)
де {a1, a2, …, an} множина чистих стратегій А "i=1,2,…,nai= kАi*li;
{b1, b2, …, bm} множина чистих стратегій Б;
"i=1,2,…,mai = kБi* (Ldemand- li); H(l) – функція вибору l.
Припущення, що споживач повинен повністю задовольнити свої потреби дає можливість без формування матриці гри перейти до пошуку оптимальної (сідлової) точки гри.
Функція, що визначає прибуток Споживача від використання послуг компаній А та Б, має вигляд¦А(l) = P – (¦А(l) + ¦Б(l)), де P – прибуток від споживання послуг є постійною величиною.
Для оптимального вибору кількості послуг від компанії А необхідно досягти такої рівності: