Гальмівна система ВАЗ 2108 (стр. 4 из 6)
Обертаючи маховик б, повільно пересувають поршні головного циліндра доти, поки тиск, контрольований манометрами 2, не досягне 125 кгс/см2. У цьому положенні, що фіксується покажчиком 5, блокують штовхальник головного циліндра. Зазначений тиск повинний залишатися постійним не менше 5 с. У випадку відходу рідини або зміни тиску протягом цього часу заміняють ущільнюючі уільця поршнів. Для забезпечення точності показань манометрів 2 стенд оснащується поглинаючими циліндрами.
2.14 Зняття й установка регулятора тиску
Від'єднують пружний важіль 10 (див. рис. 4) приводу регулятора тиску від важеля задньої підвіски, для чого знімають із пальця 15 стопорне кільце 14, шайбу 13, а потім сережку 11. Від'єднують від регулятора тиску трубопроводи, не допускаючи витікання гальмової рідини. При від'єднанні трубопроводів звертають увагу на їхнє положення, щоб при встановленні приєднати їх до тих самих гнізд. Переплутування трубопроводів неприпустимо. Відвертають гайки кріплення кронштейну 9 регулятора тиску до кронштейну 8 кузова і знімають кронштейн у зборі з регулятором тиску і важелями його приводу.
Установка регулятора тиску проводиться в зворотному порядку.
2.15 Перевірка і регулювання приводу регулятора тиску
Встановіть автомобіль на підйомник або оглядову канаву. Автомобіль повинний стояти на колесах, бути в спорядженому стані. Бак повинний бути заправлений приблизно наполовину. Якщо палива буде менше половини, то відсутню частину палива компенсуйте вантажами, розташувавши Їх у багажнику.
Протисніть задню частину автомобіля, прикладаючи 2–3 рази зусилля 40–50 кгс, спрямоване зверху вниз на задній бампер автомобіля, для установки задньої підвіски в середнє положення.
Встановіть між важелями задньої підвіски І кузовом штанги з баранчиками (рис. 14 – справа) для фіксації його в даному положенні.
Попередню оцінку настроювання приводу регулятора тиску можна визначити по зазору між нижньою частиною важеля 5 (див. рис. 4) приводу регулятора тиску і пружиною 7. Зазор повинний бути в межах 2,0–2,1 мм.
Рис. 14. Регулювання приводу регулятора тиску
Регулювання приводу регулятора тиску проводять за допомогою спеціального пристосування, для чого:
від'єднують сережку 11 від пальця кронштейну важеля задньої підвіски й опускають сережку вниз. Встановлюють на вісі кронштейну важеля задньої підвіски пристосування (див. рис. 14) для регулювання приводу регулятора тиску в положення, при якому упор А важеля 2 пристосування упирається в полку з'єднувача важелів задньої підвіски;
зачіплюють захоплення тросика вантажу 6 за скобу 5, а тросик перекидають через ролик 3 і, злегка натиснувши на вантаж приблизно з зусиллям 0,5 кгс униз, опускають вантаж (маса його повинна дорівнювати (1,5 ±0,05) кг);
переконуються, що важіль 4 не зачіпає за важіль задньої підвіски;
установлюють на вісь кронштейну важеля задньої підвіски шаблон 1 і перевіряють, чи входить у паз шаблона важіль 4 приводи регулятора тиску. Це вказує на правильність регулювання приводу, при якому відстань між центром вісі кронштейну важеля задньої підвіски і віссю важеля 4 дорівнює (28 ± 0,2) мм.
У випадку неправильного регулювання приводу послабляють болти 16 і 2 (див. рис. 4) кріплення регулятора тиску, вставляють в отвори А й В штифти допоміжного важеля і переміщають кронштейн убік до положення, при якому важіль 10 приводу регулятора тиску входить у паз шаблона. У цьому положенні затягують болти 16 і 2 кріплення регулятора тиску і, переконавшись у правильності регулювання, з'єднують сережку 11 із кронштейном важеля задньої підвіски.
2.16 Розбирання, перевірка деталей і складання
Розбирання. Відвертають болти 16 і 2 (див. рис. 4) кріплення регулятора й від'єднують його від кронштейну 9. Відвернувши пробку 16 (див – рис. 5), знімають прокладку 15, виймають пружину 12 і опорну тарілку 11 – Знімають захисний ковпачок 3, натискають втулку 5 поршня, відсуваючи її усередину корпуса. Утримуючи втулку поршня в цьому положенні, знімають стопорне кільце 4. Притримують втулку 5, поки за рахунок зусилля пружини 6 вона не вийде з корпуса, знімають її. Виймають поршень 2 з ущільнювачами 23 і 21, шайбами 22, пружиною 6. Виймають штовхальник 20 з ущільнюючими кільцями 10, втулкою 19 і шайбою 9. При необхідності спеціальним зйомником виймають Із корпуса втулку 7.
Перевірка деталей. Промивають деталі ізопропиловим спиртом або гальмовою рідиною й уважно оглядають їх. Поверхні деталей не повинні мати ушкоджень і помітного зносу. Перевіряють стан і пружність пружини втулки штовхальника. ЇЇ довжина у вільному стані повинна бути 13,3 мм, під навантаженням (1,4 + 0,15) кгс -7,5 мм. Ушкоджені і зношені деталі й ущільнюючі кільця заміняють новими.
На стенді БО 134. 000 перевіряють герметичність клапана регулятора тиску, завальцованого в пробці 16 (рис. 5). Якщо він пропускає рідину (ушкоджена каблучка 13), заміняють пробку регулятора в зборі з клапаном.
Складання. Встановлюють втулку 7, якщо вона була вийнята, збирають поршень 2 разом з ущільнювачами 21 і 23, шайбами 22, пружиною 6, втулкою 5 І вставляють у корпус 1 регулятора. Натискаючи на втулку 5, зрушують її всередину корпуса, вставляють стопорне кільце 4. Змащують торець втулки 5 і виступаючу частину поршня мастилом ДТ-1. Надівають ковпачок 3. Збирають штовхальник 20 разом із шайбою 9, ущільнюючими кільцями 10, втулкою 19, опорною тарілкою 11 і вставляють у корпус регулятора. Встановлюють пружину 12, прокладку 15 і загортають пробку 16 моментом 4–5 кгс. м.
Рис. 15. Діаграма перевірки працездатності регулятора тиску:
Р1 – тиск на входах А і Г (див. рис. 16) регулятора тиску; Р2 – тиск на виході Б; РЗ – тиск на виході В; 1 – номінальний тиск Р2: 2 – верхня межа тиску Р2; 3 нижня межа тиску Р2; 4 – тиск РЗ
Якщо була загублена заглушка 24, установлюють нову так, щоб вона заглибилась в корпус регулятора на 1–2 мм. При складанні всі деталі змащують гальмовою рідиною.
2.17 Перевірка регулятора тиску на стенді
Встановлюють регулятор тиску на стенд і підключають його, як показано на рис, 16. Закріплюють кінець пружного важеля в навантажувальному приладі 3. Прокачують систему через клапани 1. Перевіряють герметичність приєднання регулятора до стенда (витікання не допускаються).
Регулюють натяг пружного важеля навантажувальним пристосуванням: точка вмикання повинна бути (30+1) кгс/см2. Для визначення точки вмикання використовують манометри 2 (МІ і М2).
Рис. 16. Схема перевірки регулятора на стенді
Подають через циліндр 4 на входи регулятора А І Г пульсуючий тиск 0–80 кгс/см2 Із частотою біля 1 Гц. Виконують 15–20 циклів для спрацьовування деталей регулятора. Потім подають на входи А І Г тиск 80 кгс/см2. Показання манометра М2 повинно бути 42 ± 3/5 кгс/смг.
Перевіряють роботу регулятора тиску в діапазоні тиску на входах А і Г 30–100 кгс/см2. Тиск на виході Б (показання манометра М2) повинно вкладатися в заштриховану зону (рис – 15). Показання манометрів МЗ і М2 не повинні відрізнятися більш ніж на 4 кгс/см2 у діапазоні тиску на входах регулятора від ПРО до 100 кгс/см2.
2.18 Гальмовий механізм переднього колеса
Зняття й установка. Піднімають передню частина автомобіля, встановлюють на підставки і знімають колесо. Відвертають штуцер трубопроводу й від'єднують від магістралі гнучкий шланг; закривають отвори шланга і трубки, щоб не допустити віливу гальмової рідини. Виймають шланг із направляючого кронштейну. Відвернувши два болти, якими направляюча колодок кріпиться до поворотного кулака, знімають направляючу в зборі із супортом І робочим циліндром.
Установка гальмового механізму проводиться в зворотній послідовності. Після установки відновлюють рівень гальмової рідини в бачку І прокачують гідропривід.
2.19 Розбирання й складання
Рис. 17. Відвертування болта кріплення циліндрів
Від'єднують шланг від колісного циліндра 2 (рис. 17). Розконтрують і відвертають болти 1 кріплення колісного циліндра до направляючих пальців, притримуючи ключем за грані направляючий палець, щоб не ушкодити захисний чохол. Знімають направляючу 8 (рис. 18) колодку у зборі з пальцями. Знімають гальмові колодки 9. Не рекомендується відвертати болти 14, що з'єднують між собою супорт і циліндр, крім випадків заміни супорта або циліндра.
Рис. 18. Деталі гальмового механізму переднього колеса
Знімають стопорне кільце 6 (див. рис. 18) і захисний ковпачок 5 Із циліндра і поршня. Акуратно, нагнітаючи струмінь стиснутого повітря через отвір для шланга 13, виштовхують поршень 4 із циліндра 1. Щоб при виштовхуванні не пошкодити поршень об поверхню супорта 7, установлюють під поршень дерев'яну накладку. Відвертають із корпуса циліндра штуцер 2 для прокачування й уважно оглядають робочу поверхню циліндра. На ній не повинне бути задирів, ушкоджень і корозії.
Складання гальмового механізму проводять у зворотній послідовності. При цьому ущільнююче кільце 3 і ковпачок 5 рекомендується заміняти новими. Дзеркало циліндра, поршень і ущільнююче кільце змащують гальмовою рідиною, а на поверхню поршня наносять графітове мастило, установлюють поршень в циліндр і, не видаляючи залишки мастила, надівають захисний ковпачок 5 так, щоб його края ввійшли в канавки поршня і циліндра, після чого встановлюють стопорне кільце 6. Направляючі пальці 11 змащують мастилом Уніол-1. Болти 12 кріплення супорта і циліндра до пальців затягують моментами, після чого контрять Їх. Перед загортанням болтів наносять на них герметик, щоб не корелювала різьбова частина з'єднання. Після складання й установки гальмового механізму відновлюють рівень рідини в бачку і прокачують гідропривід.