Розробка дільниці технічного обслуговування та ремонту ходової частини Mitsubishi Lancer (стр. 4 из 9)

де: 1- Корпус клапана стиску; 2- Диски клапана стиску; 3- Дросельний диск клапана стисків; 4- Тарілка клапана стисків;5- Пружина клапана стиску; 6- Обойма клапана стиску; 7- Гайка клапана віддачі; 8- Пружина клапана віддачі; 9- Тарілка клапана віддачі; 10- Шайба гайки; 11- Диск клапана віддачі; 12- Дросельний диск клапана віддачі; 13- Поршень; 14- Кільце поршня; 15- Тарілка пропускного клапана; 16- Пружина пропускного клапана; 17- Плунжер;18- Пружина плунжера; 19- Направляюча втулка штока з фторопластовим шаром; 20- Обойма направляючої втулки штока; 21- Ущільнювальне кільце корпуса стійки; 22- Сальник штока; 23- Обойма сальника; 24- Прокладка захисного кільця штока; 25- Захисне кільце штока; 26- Гайка корпуса стійки; 27- Опора буфера стиску; 28- Шток; 29- Чашка пружини підвіски; 30- Обмежувальна втулка штока; 31- Корпус стійки; 32- Циліндр; 33- Поршень у зборі з клапаном віддачі і пропускним клапаном; 34- Клапан стиску в зборі; 35- Поворотний важіль; І Схема роботи гідравлічної стійки;ІІ Хід стиску; III Хід віддачі.

Рисунок 1.4 - Стійка передньої підвіски MITSUBISHILANCER

Поршень ущільнюється в циліндрі кільцем з наповненого фторопласта, за рахунок чого різко збільшується зносостійкість пари: циліндр поршень. На штоку напресована, а потім приварена обмежувальна втулка 30, що, впираючись у плунжер 17 гідравлічного буфера віддачі, обмежує хід віддачі. Гідравлічний буфер віддачі складається з плунжера 17 і пружини 18, під дією якої плунжер опускається вниз до упора у виступ циліндра. Між штоком і плунжером мається зазор, через який повідомляються порожнини над плунжером і під ним. Між верхньою частиною плунжера і циліндром мається калібрований зазор для дроселювання рідини, коли втулка 30 перекриває з торця зазор між штоком і плунжером. Між іншою частиною плунжера і циліндром є значний зазор за рахунок збільшення діаметра циліндра в зоні нижньої і середньої частини плунжера (при нижнім положенні плунжера). Рух штока в циліндрі направляється розрізною втулкою 19 із фторопластовою вставкою. Втулка 19 запресована в напрямну обойму 20. У каналі обойми встановлена зливальна трубка, що з’єднує верхню порожнину обойми з кільцевою проточкою корпуса телескопічної стійки. По цій трубці зливається рідина, що пройшла через зазор між штоком і направляючою втулкою, щоб не було спінювання рідини через контакт з повітрям. Обойма в зборі з направляючою втулкою напресовується циліндричним пояскам на циліндр. Обойма в корпусі стійки ущільнюється гумовим кільцем 21. Слідом за обоймою направляючої втулки в корпусі стійки встановлюються самопідтискний сальник 22 каркасного типу з обоймою 23, прокладка 24 і захисне кільце 25 штока. Всі деталі, встановлені в корпус стійки, піджимаються гайкою 26. При цьому деталі ущільнення вибирають зазори між деталями, забезпечуючи герметичність стійки. Сальник 22 армований металевим каркасом, внаслідок чого досягається необхідна його твердість. Всередині сальника маються два робочі кромки, прилягаючі до поверхні штока. Піджим однієї з кромок забезпечується пружиною, іншої за рахунок пружності гуми сальника. Тому сальник називається самопідтискним. Він встановлений у металевій обоймі 23. Металокерамічне кільце захищає робочу поверхню штока від забруднення. На корпус стійки напресована опора 27, у яку при ході стиску упирається буфер ходу стиску. У верхній частині штока мається різьблення для гайки кріплення верхньої опори стійкі і виконані лиски під ключ для утримання від провертання штока при обертанні гайки. [1]

1.2.2 Задня підвіска

На автомобілі встановлена торсіонно-важільна підвіска задніх коліс (рисунок 1.5). Направляючим пристроєм підвіски є два подовжніх важелі 2, з'єднаних між собою пружним з'єднувачем 19. Тому що з'єднувач значно зміщений уперед від осі коліс, то по своїх кінематичних властивостях підвіска відповідає незалежній підвісці на подовжніх важелях. Незалежність ходу кожного колеса за рахунок скручування підсилювача, що має U-образний перетин, що має велику твердість на вигин і малої - на крутіння. Подовжні важелі 2 виконані з труби. Вони приварені до з'єднувача 19 через підсилювачі важелів і утворять разом із з'єднувачем єдину балку, шарнірно підвішену через кронштейни 3 до кузова. Кожен важіль підвіски попереду має втулку, у яку запресований резинометалічний шарнір 32, що складається з гумової 4 і металевої 5 втулок. Через розпірну втулку 5 проходить болт 6, що з'єднує важіль підвіски зі штампованим кронштейном 3, що кріпиться до кронштейна

де: 1- Маточина заднього колеса; 2- Важіль задньої підвіски; 3- Кронштейн кріплень важеля підвіски; 4- Гумова втулка шарніра важеля; 5- Розпірна втулка шарніра важеля; 6. Болт кріплення важеля задньої підвіски; 7- Кронштейн кузова; 8- Опорна шайба кріплення штока амортизатора; 9- Верхня опора пружини підвіски; 10- Розпірна втулка; 11- Ізолююча прокладка пружини підвіски; 12. Пружина задньої підвіски; 13- Подушки кріплення штока амортизатора; 14- Буфер ходу стиску; 15- Шток амортизатора; 16- Захисний кожух амортизатора; 17- Нижня опорна чашка пружини підвіски; 18- Амортизатор; 19- З'єднувач важелів; 20- Вісь маточини; 21- Ковпак; 22- Гайка кріплення маточини колеса; 23. Ущільнювальне кільце; 24. Шайба підшипника; 25- Підшипник маточини; 26- Щит гальма; 27- Стопорне кільце; 28- Брудовідображувач; 29- Фланець важеля підвіски; 30- Втулка амортизатора; 31- Кронштейн важеля з вушком для кріплення амортизатора; 32- Резинометалічний шарнір важеля підвіски;

Рисунок 1.5 - Задня підвіска MITSUBISHILANCER

7 кузова приварними болтами з гайками і шайбами. На болт кріплення важеля навертається самоконтрящаяся гайка. До задньої частини важелів приварені кронштейни 31 з вушками для кріплення амортизаторів і фланцями 29 для кріплення болтами осі 20 маточини заднього колеса і щита гальмового механізму заднього колеса. Пружні елементи підвіски складаються з пружин 12 і буфера 14 ходу стиску. Пружина виконана з пружинної сталі круглого перетину. Вона встановлена на амортизаторі 18 і спирається нижньою частиною на чашку 17, а верхньої - в опору 9, приварену до внутрішньої арки кузова. Нижня опорна чашка пружини приварена до амортизатора. Між пружиною і верхньою опорою встановлена ізолююча гумова прокладка 11. Пружини задньої підвіски, як і передньої, під контрольним навантаженням по довжині поділяються на два класи - А и Б. Пружини класу А маркіруються жовтою фарбою по зовнішній стороні середніх витків, класу Б - зеленої. Буфер 14 ходу стиску виконаний з поліуретану. Він установлений на штоку амортизатора усередині пружини підвіски. Зверху буфер упирається в кришку захисного кожуха 16, а при включенні в роботу - на опору буфера, що напресована на верхню частину резервуара амортизатора. На зовнішній поверхні буфера виконані кільцеві канавки, що визначають місце його деформації. Захисний кожух 16 охороняє від забруднення і механічних ушкоджень шток 15 амортизатора і буфер 14 ходу стиску. Кожух виготовлений з гуми, має гофровану форму для зміни довжини при ходах підвіски. У верхній частині кожуха виконана всередини кільцева канавка, у яку заходить відбортована частина сталевої кришки. Нижня частина кожуха, за рахунок своєї пружності, підгортається до опорної чашки пружини підвіски. До фланця важеля підвіски чотирма болтами кріпиться вісь 20 заднього колеса. Одночасно з віссю цими ж болтами кріпиться щит 26 гальмового механізму заднього колеса. На осі на дворядному кульковому підшипнику обертається маточина 1 заднього колеса. Маточина кріпиться на осі гайкою 22 із завзятою шайбою 24. Гайка фіксується на осі обтиском її паска в паз осі. Підшипник 25 у маточині фіксується стопорним кільцем 27. Підшипник закритого типу, із закладною "вічною" змазкою. З внутрішньої сторони маточина ущільнюється двома брудовідображуючими кільцями 28, одне з яких приварене до маточини колеса, інше до фланця осі. Між ними утвориться лабіринтове ущільнення. Зовні порожнина маточини закривається ковпаком 21. Між маточиною і ковпаком встановлюється ущільнювальне кільце 23. Підшипник маточини колеса в процесі експлуатації автомобіля не змазується і не регулюється. До маточини колеса чотирма болтами кріпиться диск колеса. Амортизатор 18 задньої підвіски гідравлічний телескопічний двосторонньої дії. Нижнім вушком амортизатор кріпиться до кронштейна 31 нижнього важеля підвіски болтом із самоконтрящеюся гайкою. Верхнє кріплення амортизатора штирьове: шток кріпиться до верхньої опори 9 пружини через дві гумові подушки 13 і опорну шайбу 8. Між шайбою і кришкою захисного кожуха встановлена розпірна втулка 10.

1.2.3 Амортизатор задньої підвіски

Амортизатор задньої підвіски гідравлічної, телескопічний, двостороннього дії. Він складається (Рисунок 1.6) з резервуара 28, циліндра 29, клапана 32 стиску, штока 26 у зборі з поршнем 31 і клапанами, обойми 19 з направляючою втулкою 18 і деталей ущільнення і кріплення. Резервуар 28 виконаний із труби, до нижньої частини якої приварене дно з вушком, а у верхній частині нарізане внутрішнє різьблення для гайки 24. Зовні до резервуара приварена нижня опорна чашка 27 пружини підвіски. Клапан 32 стиску напресовується на нижню частину циліндра і притискається їм до дна резервуара. Він складається з корпуса 1, обойми 6, тарілки 4, пакета дисків 2 і 3 і пружини 5. У корпусі є центральне гніздо, до фаски якого зверху притискаються диски клапана стиску. У верхній і нижній частинах корпуса клапана виконані хрестоподібно розташовані вирізи для проходу рідини. Пакет дисків складається з чотирьох плоских дисків, один із яких - верхній - має два вирізи для дроселювання рідини. Диски притискаються до фаски гнізда пружиною 5 через тарілку 4, що має чотири наскрізних отвори для проходу рідини, і циліндричний виступ. Цим виступом тарілка притискається до внутрішньої частини дросельного диска 3. Завдяки циліндричному виступові між зовнішніми краями дросельного диска і тарілкою по всьому периметрі утвориться щілина для проходу рідини до дроселюючих вирізів диска. Зверху на корпус клапана напресовується обойма 6. Вона має пасок з відбортовкою для посадки в отвір циліндра, одне центральне і шість периферійних отворів для проходу рідини. У циліндрі 29 переміщається шток 26 у зборі з поршнем 31 і двома клапанами: пропускним і віддачі. Направляюча втулка 18 має фторопластовий шар на внутрішній поверхні, завдяки якому різко знижується знос штока і втулки. Обойма 19 направляючої втулки запресовується в циліндр. В втулці мається канал для зливу рідини з кільцевої порожнини обойми в порожнину резервуара, щоб не створювався тиск рідини на сальник 21. Обойма направляючої втулки ущільнюється в резервуарі гумовим кільцем 20, що через обойму 23 сальника підгортається гайкою 24 до паска обойми 19 і поверхні резервуара. Цією же гайкою через обойму сальника і захисне кільце 22 штока сальник 21 підгортається до кільцевого виступу обойми направляючої втулки. Сальник 21 штока має три робочі кромки, що притиснуті до хромованої поверхні штока. Канавки під нижніми робочими кромками виконані під кутом, за рахунок чого рідина, що пройшла між направляючою втулкою і штоком, створює тиск на робочі кромками сальника, притискаючи них до поверхонь штока, що поліпшує ущільнення. Зверху на резервуар амортизатора надівається опора 25 буфера стиску. У нижній частині штока встановлена: дистанційна втулка 30, обмежувальна тарілка 17 пропускного клапана, пружина 16 і тарілка 15 пропускного клапана, поршень 13 з ущільнювальним кільцем 14, диски 11 і 12 клапана віддачі, завзята тарілка 10, пружина 8 клапана віддачі і гайка 7. Дистанційна втулка 30 обмежує переміщення штока при ході віддачі, упираючись в обойму направляючої втулки штока.