Таблиця 3.5
Кореспонденція рахунків з обліку прямих витрат по відрахуваннях на соціальні заходи
| Зміст господарської операції | Первинний документ | Кореспонденція рахунків | |
| Дебет | Кредит | ||
| Нараховано внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на оплату праці робітників, зайнятих у виробництві (4% або/і 32,3%) | Відомість розподілу | 23 | 651 |
| Нараховано внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок втрати працездатності на оплату праці робітників, зайнятих у виробництві (2,9%) | Відомість розподілу | 23 | 652 |
| Нараховано внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття на оплату праці працівників, зайнятих у виробництві (1,6%) | Відомість розподілу | 23 | 653 |
| Нараховано внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворюваннях на оплату праці робітників, зайнятих у виробництві (відсоток установлюється залежно від класу професійного ризику) | Відомість розподілу | 23 | 656 |
Контроль за використанням коштів на оплату праці і правильністю видачі грошових коштів з рахунків підприємств можуть здійснюати й установи банків.
3.3. Контроль витрат на підприємстві
Контроль витрат основної діяльності є однією з найважливіших ділянок роботи, спрямованої на виявлення невикористаних резервів та непродуктивних витрат і втрат. Від обґрунтованості визначення витрат залежить об'єктивність оцінки фактичної виробничої собівартості готової продукції, робіт (послуг), витрат на управління та збут, інших витрат операційної діяльності, а також достовірність відображення результатів підприємницької діяльності у фінансовій та податковій звітності.
Контроль можна класифікувати по характеру контрольованих операцій або діяльності підприємства, що підлягають контролю.
Організаційно-технічний контроль спрямований на перевірку:
¾ якості сировини й матеріалів, готових виробів і товарів;
¾ дотримання встановлених рецептур і норм витрат матеріалів;
¾ ефективності використання устаткування й справності контрольно-вимірювальних приладів;
¾ дотримання правил роботи й т.д.
Контроль здійснюється інженерами, технологами, комірниками й іншими фахівцями в області відповідної галузі діяльності.
Адміністративно-економічний контроль дозволяє аналізувати господарську діяльність підприємства. Такий аналіз підсумковий; у процесі його проведення на основі кількісних і якісних показників попередньо оцінюється робота підприємства, вивчається вплив окремих факторів на виконання прогнозу, виявляються резерви та вносяться пропозиції по поліпшенню фінансово-господарської діяльності.
Фінансово-господарський контроль, проведений з метою оцінки фінансових і господарських операцій підприємств із позиції їхньої економічної ефективності, законності, достовірності й доцільності, а також забезпечення схоронності власності, здійснюють контрольно-ревізійні служби вищестоящих організацій.
Єдність цілей контролю не виключає різноманіття його способів і прийомів, які органічно зв'язані між собою. Розрізняють наступні методи контролю:
¾ перевірку виконання ухвалених рішень;
¾ обстеження;
¾ технічний контроль;
¾ економічний аналіз;
¾ інвентаризацію;
¾ ревізію;
¾ розрахункову перевірку балансів і звітів.
Перевірка виконання ухвалених рішень – це метод контролю за виконанням актів, постанов, законів і вказівок по певному колу питань. Обстеження – метод контролю, що дозволяє зібрати інформацію, що не може бути отримана в ході документальної перевірки. Проводячи особисте спостереження й інспектування, оглядаючи підконтрольні об'єкти, розмовляючи з посадовими особами, а також знайомлячись із оперативно-технічною, технологічною й складською документацією, контролер одержує необхідну додаткову інформацію; може перевірити дотримання основних правил роботи підприємства, правильність роздрібних цін, установити відхилення в технології виробництва й експлуатації устаткування й т.д.
Технічний контроль – метод, що вимагає спеціальних знань в області того або іншого виробництва, виду діяльності, якості товару, сировини, готової продукції. За допомогою цього виду контролю заглиблюються й розширюються відомості, отримані в результаті фінансово-господарської перевірки, розкривається вплив причин технічного характеру на схоронність й ефективність роботи підприємств, розробляються відповідні міри.
Економічний аналіз – метод контролю, що дозволяє виявляти вплив негативних або позитивних факторів на контрольований об'єкт і вишукувати можливості усунення недоліків і підвищення ефективності господарювання. У контрольно-ревізійній роботі використовуються лише окремі прийоми економічного аналізу (порівняння, угруповання, балансовий метод, середні й відносні величини й ін.).
Рахункова перевірка бухгалтерських звітів і балансів – методи контролю й оцінки достовірності й правильності фінансово-господарського стану підприємств і організацій, виявлення резервів росту рентабельності й поліпшення використання основних і оборотних коштів.
Інвентаризація – метод контролю за схоронністю матеріальних цінностей і коштів, за роботою матеріально відповідальних і посадових осіб – дозволяє встановлювати реальність і достовірність облікових даних у порівнянні з фактичною наявністю матеріальних засобів і коштів, обсягом і якістю виконаних робіт. Розрізняють повні, часткові, перманентні інвентаризації.
Документальна ревізія – діючий метод наступного контролю, спрямований на всебічне вивчення фінансово-господарської діяльності підприємств із метою встановлення законності, достовірності, доцільності й економічної ефективності зроблених господарських операцій.
До основних завдань ревізії належати такі:
¾ виявити наявні порушення щодо достовірності визначення
витрат на виробництво та собівартості продукції, робіт і послуг,
методики їхнього облікового процесу;
¾ розробити заходи впливу для їхньої ліквідації, внесення
відповідних корективів, притягнення до відповідальності винних
службових осіб.
Для підвищення ефективності й компетентності контролю необхідно, щоб між окремими його видами й формами на різних рівнях підтримувалися стійкі зв'язки, була встановлена послідовність контрольних дій (процедур). Це дозволяє забезпечити відповідну технологію контрольної діяльності.
3.4. Автоматизація обліку витрат з перевезень в дистанції колії
Процес ведення бухгалтерського обліку на підприємстві являє собою сукупність інформаційних і контрольно-організаційних операцій. До інформаційних операцій належать операції збору, реєстрації, передачі, збереження й обробки даних. Контрольно-організаційні операції пов'язані з контролем і використанням інформації, отриманої в результаті виконання інформаційних операцій.
Правильно організований облік витрат в розрізі статей калькуляції за місцями їх виникнення, за видами робіт дає керівництву достатній обсяг інформації для прийняття ефективних управлінських рішень.
В дистанції колії застосовується таблично-автоматизована форма обліку, при якій весь комплекс робіт по обробці інформації та виготовленню регістрів виконує електронно-обчислювальна машина.
В цій формі первинні дані окрім паперових носіїв можуть одразу фіксуватися на машинних носіях, що дозволяє автоматизувати збір первинної інформації. На машинних носіях зберігається також поточна, нормативно-довідкова і вхідна інформація. Оскільки нормативно-довідкова інформація підлягає багаторазовому використанню, вона заноситься до спеціальних баз даних. Залежно від використання технічних засобів і носіїв інформації розрізняють два способи введення облікової інформації: безпосередній та з використанням периферійної техніки. Одним із найважливіших принципів цього етапу розвитку комп'ютерної форми обліку є використання режиму запиту з метою отримання звітів по необхідних показниках. Задля цього бухгалтер заповнює стандартний документ, в якому вказується вид запиту, після чого комп'ютер надає необхідну інформацію.
Загальну схему бухгалтерського обліку процесу виробництва будь-якого господарства можна побудувати за такими ознаками:
¾ вхід – це запуск у виробничий процес різних речовин та сил природи (праці, засобів та предметів праці) та їх використання;
¾ процес – перетворення запущених у процес виробництва ресурсів на новий продукт праці - готовий продукт, тобто трансформація ресурсів у новий продукт праці;
¾ вихід – одержання нового продукту праці.
Усі три аспекти кібернетичного підходу потребують вимірювання затрат на всіх трьох етапах як у натуральному (речових та трудових), так і вартісному (тобто грошовому) вираженні (рис. 3.1).