Найдорожчим із них є заміна діючої марки рухомого складу (РС) на більш раціональну, тобто таку, що дозволяє одержати більш високий прибуток. Але і він є більш простим у порівнянні з попередніми методами, тому що дозволяє сформувати, принаймні, частину потрібних інвестиційних ресурсів за рахунок реалізації існуючого РС.
До цієї ж групи методів відносяться й інші технологічні заходи, такі як організація комбінованого режиму руху і резервування автобусів на маршруті. Перший із них є достатньо ефективним методом скорочення часу поїздки пасажирів, але для цього потребуються спеціальні умови роботи, головними з який є відносна ізольованість маршруту і специфічна структура пасажиропотоків. Тому застосування даного методу обмежено дуже вузьким набором виробничих ситуацій.
Методи удосконалювання організації перевезень пасажирів на окремих маршрутах можуть дати серйозні позитивні результати, проте найбільше діючими є методи організації роботи маршрутної мережі (ММ) у цілому. В основному це обумовлено можливістю урахування взаємодії між маршрутами. Але це спричиняє за собою підвищену складність вирішення таких задач.
Прогнозування об’ємів перевезень на міжміських маршрутах, прогнозування перевезень пасажирів на маршруті Харків – Красноармійськ, прогнозування перевезень на маршруті Харків – Бердянськ для визначення доходів для інвестиційного проекту були виконані на ТОМ за допомогою програми FORECAST.EXE.
Для виконання прогнозу необхідно було зібрати дані про об’єми перевезень за три роки на існуючих маршрутах.
Отримані розрахунки подані у додатку Б.
1.4 Аналіз пропозиції
Сучасна ринкова ситуація характеризується високим рівнем конкуренції. Стратегічна стабільність підприємства на ринку можлива тільки за умов його конкурентноспроможності та можливості адаптації до змін ринкового середовища. Для того, щоб бути конкурентноспроможньою, компанія повинна мати конкурентні переваги. Маркетингова концепція поведінки на ринку і виникла як зброя конкурентної боротьби. Предметом конкуренції є, як правило, товар або послуга, через які виробники намагаються завоювати визнання і гроші покупців. Конкуренція має подвійну природу. На поверхні явища конкурують послуги. Якраз так сприймає її споживач. Але за зовнішньою оболонкою знаходяться послуговиробники, які використовують гроші, спеціалістів, рекламні стратегії, мережі збуту та інше. Подвійна природа конкуренції найбільш яскраво відображаються в найважливішій характеристиці послуги – її конкурентоспроможності. В конкурентоспроможності концентруються уміння підприємця, його можливості, здібність маркетологів, конкурентоспроможність послуги, конкурентоспроможність підприємця.
Важливим заходом якісної конкурентної боротьби є аналіз конкурентів і інформація про конкурентів. Під аналізом розуміється характеристика конкурентів та визначення долі ринку, яку вони освоюють.
Необхідно було зібрати наступну інформацію: кількість транспортних засобів, які виконують перевезення по даному маршруту, кількість рейсів за день, які виконуються одним транспортним засобом, тарифи на транспортні послуги.
Проведене обстеження дозволяє зробити висновок, що ВАТ «Харківське підприємство автобусних станцій» практично не має конкурентів, які б суттєво перешкоджали його роботі. Це підприємство обслуговує перевізників, та можна сказати що вони конкурують між собою, тому що шляхи слідування майже однакові. Усі інші перевізники, котрі виконують перевезення, працюють нелегально.
2. Аналіз сучасного стану системи перевезення пасажирів
В цьому розділі будуть розглянуті сучасні методи функціонування систем перевезення пасажирів, буде проведено аналіз об’єкту дослідження, вивчення існуючої маршрутної мережі обстежуваних районів. Також у наданому розділі розглянути документообіг та сучасні методи надання послуг з перевезення пасажирів.
2.1 Аналіз сучасних методів функціонування систем перевезення пасажирів
Задачі організації пасажирських перевезень в міжміському сполученні мають важливе значення для нормального функціонування всіх галузей міського господарства, задоволення потреб населення в пересуваннях до місць праці, навчання і т.д. Пасажирський транспорт має як економічне, так і соціальне значення для суспільства.
Міжміські перевезення організуються по дорогам державного та обласного значення між містами та населеними пунктами на довжину більш 50 км від межі міста [7].
Збільшена транспортна рухомість міського та сільського населення, особливо у районах, не маючих достатнього розвитку інших видів транспорту, призвела до необхідності розвитку міжміських автобусних сполучень. Основний їх об’єм виконується автобусами загального користування за розкладом, за постійними або годинними маршрутами. Незначна частка перевезень виконується легковими таксі, які працюють на замовлення. В сьогоднішній час значно прискорились темпи розвитку перевезень пасажирів в міжміському сполученні і цьому значною мірою допомогли оснащені АТП спеціалізованими автобусами та збільшилась протяжність доріг з твердим покриттям. Найбільший об’єм перевезень в міжміському сполученні приходе на маршрути протяжністю до 100 км – 71, до 200 км-23 та свище 200 км – 6% [7].
Міжміська транспортна система не може працювати достатньо ефективно без правильного рішення задачі визначення раціонального рухомого складу і його кількості на маршрутах. В комплексі задач організації пасажирських перевезень ця задача займає важливе місце, оскільки від кількості рухомого складу на маршрутах і вдосконалення його роботи залежать втрати часу населення при пересуваннях, ступінь транспортної стомлюваності і т.д.
Задача визначення кількості рухомого складу в більшості вживаних методах розв'язується без повного урахування інтересів пасажирів. Проте відсутність досконалого методу визначення кількості рухомого складу на маршрутах, що враховує інтереси транспортних організацій і пасажирів, не дозволяє повною мірою вирішити цю задачу.
Вибір типу автобусу на міжміських маршрутах визначається розмірами пасажиропотоків, дорожніми умовами, протяжністю маршруту, методами організації праці водіїв, економічною ефективністю експлуатації порівняних марок автобусів. На вибір марки, кількості і виду транспорту на міжміських маршрутах впливає велика кількість чинників, які можна об'єднати в наступні групи [7]:
– економічні: капітальні вкладення в рухомий склад і в матеріально-технічну базу по його зберіганню, ремонту і обслуговуванню, поточні витрати, витрати часу пасажирів на очікування посадки;
– соціальні: вартісна оцінка втрати одиниці часу на очікування, привабливість суспільного транспорту для пасажирів, наявність достатнього контингенту персоналу водія;
– технічні: динамічні якості автобусів, дорожні умови, конструктивні особливості рухомого складу, пропускна спроможність вулиць і зупиночних пунктів;
– експлуатаційні: закономірності формування пасажиропотоків, максимально допустимий інтервал руху, наявність матеріальних ресурсів;
– нормативні: допустиме наповнення рухомого складу пасажирами, вимоги по забезпеченню безпеки руху, екологічні вимоги;
– архітектурно-планувальні;
– санітарно-гігієнічні;
– місцеві умови.
Вибір і обґрунтування маршрутної системи залежать насамперед від характеру розподілу пасажирських потоків. Тому при рішенні питань раціональної організації руху автобусів відділ експлуатації автотранспортного підприємства насамперед повинний мати у своєму розпорядженні докладні дані про характер і закономірності розподілу пасажиропотікокстема організації руху автобусів у міжміському сполученні включає в себе визнаний метод перевезень пасажирів, режим руху автобусів, засоби організації праці водіїв та варіанти розміщення автотранспортних підприємств, які обслуговують маршрут. На міжміських перевезеннях застосовується скрізний та ділянковий рух автобусів [2].
Слід застосовувати наступні способи організації праці водіїв: одиночна, турна, змінна, змінно – турна, змінно – групова та змінно – турно – групова їздка.
При визначені варіанту системи організації руху на конкретному маршруті можно користуватися розробленою НИИАТом методикою вибору ефективної системи організації руху автобусів на міжміських маршрутах різної протяжності, розробленою О.А. Дмитрієвим [2].
Одним з найважливіших питань при реалізації роботи автобусних маршрутів є система збору платні за проїзд та тарифоутворення.
Рух автобусів на усіх міжміських маршрутах повинен виконуватись за розкладом, при розробці котрого необхідно передбачувати ефективне використання автобусів та раціональний режим праці водіїв. При розробці міжміських автобусних розкладів закладають зручний для пасажирів час відправлення із початкового пункту та прибуття до кінцевого пункту.
Оскільки транспортний процес підлеглий точному графіку, а виконання кожного рейса – строгому розкладу, організація праці в пасажирських автотранспортних підприємствах повинна бути простою і чіткою.
Правильно складений розклад руху повинен забезпечувати:
– мінімальну витрату часу пасажирами на чекання автобуса і поїздку
– високу регулярність руху автобусів по всій довжині маршруту;
– швидкість руху максимальну автобусів при повному до триманні безпеки руху;
– найбільш ефективне використання автобусів на маршруті;
– погодженість інтервалів руху автобусів по відправленню на сполучених маршрутах і швидкості руху на контрольних ділянках, що сполучають;
– нормальний режим праці водіїв і кондукторів.
До найбільш ефективних заходів для поліпшення обслуговування пасажирів на автобусних маршрутах належить удосконалювання схеми автобусних маршрутів, широкий розвиток системи скорочених, швидких і експресних рейсів, а також організація регулярного руху з застосуванням новітніх засобів зв'язку, і диспетчерського керівництва рухом у масштабі всього регіону обслуговування. Одним з найважливіших питань при реалізації роботи автобусних маршрутів є система збору платні за проїзд та тарифоутворення.