ж) йти уздовж шляхів можна тільки по міжколійю, звертаючи уважність при цьому на рух поїздів і маневрових составів на суміжних коліях; забороняється знаходитися на міжколійя між поїздами при невпинному слідуванні їх по станції;
к) не допускати забруднення міжколійїв; не залишати домкрати, візки і т.п. у невстановлених місцях;
л) при транспортуванні по міжколійях довгих деталей (повітряна магістраль гальма, дошки, сходи і т.д.), вони увесь час повинні бути розташовані уздовж колій; при наближенні поїзда необхідно зупинитися і почекати, коли він проїде (якщо вантаж переноситься вручну, то на час пропуску поїзда він повинний бути опущений на землю).
Приступити до огляду і ремонту вагонів можна лише тільки після їхнього огородження сигналами зупинки. Якщо в районі вагонів, що оглядаються, виконуються маневри, то, крім переносного сигналу, на відстані 25 м від вагонів на рейки укладають гальмові башмаки.
При огляді і вимірі коліс не можна знаходитися з боку гребеня колеса.
Якщо для ремонту вагонів необхідно їх розсунути, то інтервал між ними повинний бути не менш 5 м. Під колеса розсунутих вагонів з боку проміжку треба класти гальмові башмаки.
Під час ремонту автозчіпного пристрою головного вагона поїзда (заміна голови автозчепа, деталей механізму зчеплення, маятникових підвісок, центруючої балочки) локомотив повинен знаходитися на відстані не менше 5 м від головного вагона.
Поставлення автозчепа на місце методом співударяння вагонів не дозволяється.
Перед роз'єднанням головок гальмових рукавів необхідно зразу перекрити кінцеві крани гальмової магістралі. При зміні гальмової колодки чи регулюванні важільної передачі повітророзподільник вагону повинний бути виключений, а гальмова система розряджена.
Кожен мостовий чи козловий кран, кран-балка, таль, домкрат повинні мати трафарети їхньої вантажопідйомності і дати останнього іспиту.
Перед початком робіт необхідно перевірити:
у електродомкратів — правильність включення фаз шляхом їхнього пуску без навантаження на підйом і спуск; надійність обмежника ходу гвинта (на холостому ходу); стан піднімального гвинта і гайки (піднімальний гвинт не повинний хитатися в гайці, а гайка у втулках корпуса й у кришці);
у гідропневматичних домкратах — щільність приєднання повітряного шланга і переконатися у відсутності витоку масла; щільність закриття масляного каналу запірною голкою; дію обмежника виходу штока.
Під час підіймання і опускання вагона не дозволяється виконання ремонтних робіт на вагоні, а також знаходження людей на вагоні, під вагоном і в вагоні.
Підіймання вагонів з допомогою вагоноремонтних машин і установок
повинне проводитися за умови виконання вимог безпеки, вказаних у технічній документації з їх експлуатації.
Не дозволяється застосовувати вагоноремонтну установку для буксирування, транспортування негабаритних предметів під час руху поїзда, а також завантажувати її більше встановленої вантажопідіймальності і перевозити на ній людей.
Поповнення запасними частинами, вивантаження несправних деталей, знятих з вагонів, повинне проводитися на спеціально виділених місцях під час перерв у роботі з технічного обслуговування і ремонту вагонів.
8.2 Заходи техніки безпеки при ремонті редукторно-карданного привода
8.2.1. Для кожного працюючого повинно бути забезпечено зручне робоче місце. Робоче місце повинно бути забезпечене достатньою площею для розміщення допоміжного обладнання, а також необхідним інвентарем для збереження деталей, інструмента, пристосувань.
8.2.1. Для підйому важких деталей повинно бути встановленні вантажопідйомні пристрої (кран – балки, консольні крани і т.д.)
8.2.3. Робота несправним і зношеним інструментом забороняється. Стан інструмента повинно перевіряться щодня на робочих місцях перед початком роботи.
8.2.4. Робоче місце слюсарів повинно триматися в чистоті: під ногами не повинно бути мастила, охолоджувальної рідини, стружки, обрізків та інших відходів.
На робочих місцях під ногами повинні бути цілі дерев’яні решітчасті настили.
Робочі місця повинні бути освітлені в відповідності до норм на освітлення.
8.2.5. Електрофіцирований інструмент (дриль, гайковерти, шліфувальні машинки), а також верстати повинні бути надійно заземлені.
8.2.6. Випробування редукторів повинно виконуватися в окремих ізольованих приміщеннях.
Частини, що обертаються, випробовуємих приводів повинні бути загородженні.
Ремонт редукторів під час випробування забороняється.
8.3 Питання охорони праці при розробці генерального плану депо та при плануванні виробничих приміщень
Створення здорових та безпечних умов праці починається з правильного вибору майданчика для розміщення підприємства та раціонального розташування на ньому виробничих, допоміжних та інших будівель і споруд.
Вибираючи майданчик для будівництва підприємства, треба враховувати: аерокліматичну характеристику та рельєф місцевості, умови туманоутворення та розсіювання в атмосфері промислових викидів. Не можна розміщувати підприємства поблизу джерел водопостачання; на ділянках, забруднених органічними та радіоактивними відходами, в місцях можливих підтоплень тощо. Слід зазначити, що при виборі місця розміщення підприємства необхідно врахувати вплив вже існуючих джерел викидів та створюваного ними тла забруднення.
При розробці генерального плану підприємства його територію умовно поділяють за функціональним призначенням, тобто здійснюють зонування. Виділяють наступні зони на генпланах промислових підприємств:
1зона – адміністративна та побутова ;
2зона - виробнича (будівлі та споруди виробничого циклу);
3зона – підсобна та допоміжна (складські приміщення; енергетичне господарство – котельні, компресорні та інші; транспортні споруди тощо)
4зона - озеленення та благоустрою (санітарно-захисні зони, майданчики для відпочинку).
Вирішуючи питання зонування (умовного поділу території за функціональним використанням) великого значення слід надавати переважаючому напрямку вітрів та рельєфу місцевості. Як правило, виробничу зону розташовують з підвітряного боку відносно підсобної та інших зон. Окремі будівлі та споруди розташовуються на майданчику таким чином, щоб у місцях організованого повітрозабору системами вентиляції(кондиціонування повітря) вміст шкідливих речовин у зовнішньому повітрі не перевищував 30% граничнодопустимої концентрації (ГДК) для повітря робочої зони виробництв. При розташуванні будівель відносно сторін світу необхідно прагнути до створення сприятливих умов для природного освітлення. Відстань між будівлями повинна бути не менше найбільшої висоти однієї з протилежних будівель (щоб вони не затіняли одна одну).
Виробничі будівлі та споруди, як правило, розташовують за ходом виробничого процесу. При цьому їх слід групувати з урахуванням спільності санітарних та протипожежних вимог, а також з урахуванням споживання електроенергії, руху транспортних та людських потоків.
Велике значення з санітарно-гігієнічної точки зору має благоустрій території, що вимагає озеленення, обладнання тротуарів, майданчиків для відпочинку, занять спортом та ін. Озеленені ділянки повинні складати не менше 10-15% загальної площі підприємства.
Для збирання та зберігання виробничих відходів потрібно відвести спеціальні ділянки з огородженням та зручним під’їздом.
Основні вимоги до будівель виробничого призначення викладені в СНиП 2.09.02-85.
Утримання виробничих будівель повинне здійснюватися відповідно до НАОП 5.1.11-1.07-62.
Території депо, ПТО повинні мати під’їзди, які забезпечують безпечне транспортування вантажів, зручне введення і виведення рухомого складу. Залізничні переїзди повинні бути обладнані шлагбаумами, звуковою і світловою сигналізацією.
При плануванні виробничих приміщень необхідно враховувати санітарну характеристику виробничих процесів, дотримуватись норм корисної площі для працюючих, а також нормативів площ для розташування устаткування і необхідної ширини проходів, що забезпечують безпечну роботу та зручне обслуговування устаткування.
Об’єм виробничих приміщень на одного працівника згідно з санітарними нормами повинен складати не менше 15 м3 , а площа приміщень – не менше 4,5м2.
Якщо в одній будові необхідно розмістити виробничі приміщення, до яких з
точки зору промислової санітарії та пожежної профілактики висуваються
різні вимоги, то необхідно їх групувати таким чином, щоб вони були ізольованими одне від одного. Цехи, відділення та дільниці зі значними шкідливими виділеннями, надлишком тепла та пожежонебезпечні необхідно розташовувати біля зовнішніх стін будівлі і, якщо допустимо за умовами
технологічного процесу та потоковістю виробництва — на верхніх поверхах багатоповерхової будівлі. Не можна розташовувати нешкідливі цехи та дільниці (наприклад, механоскладальні, інструментальні, ЕОМ тощо), а також конторські приміщення над шкідливими, оскільки при відкриванні вікон гази та пари можуть проникати в ці приміщення.
Приміщення, де розташовані _ідсмоктуючи_, вентиляційне, компресорне та інші види обладнання підвищеної небезпеки повинні бути постійно зачиненими на ключ, з тим, щоб в них не потрапили сторонні працівники.
Приміщення для зберігання балонів із стиснутими і зрідженими газами повинні відповідати ДНАОП 0.00-1.07-94.
З метою запобігання травматизму у виробничих приміщеннях необхідно застосовувати попереджувальне пофарбування будівельних конструкцій та знаки безпеки (ГОСТ 12.4.026-76 „Цвета _ідсмокту и знаки безопасности“). Наприклад, жовтим кольором (або із чорними смугами) фарбують низько розташовані над проходами конструкції, звуження проїздів, малопомітні сходинки, виступи та перепади в площині підлоги.