Проектування депо з ремонту редукторнокарданного приводу з упровадженням потоково-конвейєрної (стр. 20 из 21)
Приміщення, розташовані між коліями, повинні мати двері для входу або виходу, які спрямовані вздовж колії. Біля дверей паралельно колії повинен бути встановлений бар’єр довжиною 3-5 м і висотою 1-1,2 м. Аналогічний бар’єр повинен бути встановлений біля приміщення, яке розташоване на відстані від 3 до 5 м від залізничної колії.
Приміщення, які розташовані між коліями, зовні повинні мати попереджуюче забарвлення. Проходи і проїзди повинні мати бетонне або асфальтове покриття і утримуватися в чистоті.
Ширина основних проходів всередині цехів та дільниць повинна бути не менше 1,5 м, а ширина проїздів — 2,5 м.
Місця перетинання пішохідних переходів із залізничними коліями на рівні головок рейок повинні обладнуватися настилами.
Двері та ворота, що ведуть безпосередньо на двір, необхідно обладнати тамбурами або повітряними (тепловими) завісами.
Важливе значення для здорових та безпечних умов праці мають раціональне розташування основного та допоміжного устаткування, виробничих меблів, а також правильна організація робочих місць. Порядок розташування устаткування і відстань між машинами визначаються їхніми розмірами, технологічними вимогами і вимогами техніки безпеки. Однак, у всіх випадках, до устаткування, що має електропривід, повинен бути вільний підхід з усіх сторін шириною не менше 1 м зі сторони робочої зони і 0,6 м — зі сторони неробочої зони. Виробничі меблі (шафи, стелажі, столи тощо) можна ставити впритул до конструктивних елементів будівлі — стін, колон.
Для обробки та захисту внутрішніх поверхонь конструкцій приміщень від дії шкідливих та агресивних речовин (наприклад, кислот, лугів, свинцю) та вологи використовують керамічну плитку, кислотостійку штукатурку, олійну фарбу, які перешкоджають сорбції цих речовин та допускають миття поверхонь.
Висота виробничих приміщень має бути не менше 3,2 м, а для приміщень енергетичного та складського господарства:. – 3м. Відстань від підлоги до конструктивних елементів перекриття – 2,6 м. Галереї, містки, сходи і майданчики повинні бути завширшки не менше 1 м і загороджені поруччями висотою 1 м і внизу повинні мати бортики висотою 0,2 м.
Всі майданчики, які розташовані на висоті понад 260 мм від підлоги, повинні мати поруччя. Санітарні металеві сходи для обслуговування обладнання встановлюються під кутом, що не перевищує 45° з відстанню між сходинками 230 – 260 мм і шириною сходів 250 – 300 мм. Для обслуговування обладнання, котре відвідується 1-2 рази на зміну і яке розташоване на майданчиках з різницею у відмітках не більше 3 м, допускається кут нахилу сходів 60°.
Поруччя фарбують у жовтий (червоний) колір, а стояки – у білий. Сходи виготовляються ребристими або із смугастої сталі.
Ширина виходів з приміщень має бути не меншою 1 м, висота – 2,2 м. При русі транспорту через двері їх ширина повинна бути на 0,8 м більше з обох боків габариту транспорту.
Природне і штучне освітлення територій, виробничих і допоміжних приміщень повинні відповідати НАОП 5.1.11-3.02-91 і НАОП 5.1.11-3.04-86.
В приміщеннях депо і ПТО повинне бути передбачене аварійне освітлення.
Скло світлових прорізів будівель (вікна, фонарі) повинне систематично очищатися від пилу і бруду, але не рідше двох разів на рік, а в приміщенні із значним виробничим виділенням диму, пилу, кіпоті тощо – не рідше одного разу на квартал.
Газорозрядні лампи, які вийшли із ладу, повинні збиратися, упаковуватися і зберігатися в спеціальному приміщенні до їх вивозу на утилізацію.
Для захисту робочих місць від прямих і відбитих сонячних променів, повинні застосовуватися сонцезахисні пристрої типу жалюзі, які міняють розподіл світлових потоків або козирки, екрани, ставні, карнизи, штори тощо.
У виробничих і допоміжних приміщеннях, незалежно від наявності вентиляційних пристроїв, для видалення шкідливих виділень повинні передбачатися фрамуги і інші пристрої в вікнах, які відкриваються, площею не менше 20 % загальної площі світлових прорізів.
У всіх приміщеннях на видних місцях на відстані 15 – 20 м від воріт і вхідних дверей на висоті 1,5 м повинні бути встановлені термометри.
У разі централізованого опалення повинна бути забезпечена можливість регулювання ступеню нагрівання приміщення, а також можливість незалежного ввімкнення опалювальних секцій.
Ворота, вхідні двері і інші пройми в капітальних стінах у холодну пору року повинні бути утеплені і забезпечені тепловими завісами.
Ворота підйомного типу повинні бути обладнані пристроями, які фіксують піднімальні частини воріт у верхньому положенні, а також утримують їх від падіння у разі аварійних ситуацій (обрив каната, злом електроприводу лебідки, обрив направляючих роликів тощо).
Система опалення повинна забезпечувати підтримання і відновлення температури в цеху до нормальної (під час відкривання воріт для пропускання рухомого складу) протягом 10 хв.
Зварювальне відділення необхідно розміщувати біля зовнішніх стін будівель вагонного депо. Зварювальні відділення з великими площами повинні розміщуватися в будівлях, які мають над основними прогонами світлові ліхтарі, які обладнані фрамугами, що відкриваються.
Стіни і стелі приміщень для зварювання, а також ширми і щити, які огороджують робоче місце зварника, повинні бути пофарбовані у світлі кольори (сірий, блакитний, жовтий) з добавленням у фарбу окислу цинку, з метою зменшення відбивання ультрафіолетових променів зварювальної дуги.
У зварювальній кабіні повинне вільно розміщуватися зварювальне обладнання, а також стелажі для деталей.
Площа для роботи зварника в зварювальній кабіні повинна бути не менше 4,5 м2.
Підлоги виробничих приміщень повинні бути зносостійкими, теплими, неслизькими, щільними, легко очищуватись, а в деяких цехах та дільницях — волого-, кислото- та вогнестійкими. Через підлогу в інші приміщення не повинні проникати вода, мастила, шкідливі речовини, гази.
У виробничих приміщеннях повинно проводитися щоденне вологе прибирання.
8.4 Вентиляція виробничих приміщень, її розрахунок
Санітарні норми вимагають створення на підприємстві таких умов, щоб наявність шкідливих речовин не перевищувала гранично допустимих концентрацій (ГДК) – концентрацій речовин, які за умов регламентованої тривалості їх щоденної дії при 8-годинній зміні (але не більше ніж 40 годин протягом тижня) не повинна викликати у працівників захворювань або відхилень у стані здоров’я. ГДК шкідливих речовин не повинні перевищуватися на постійному робочому місці. Постійне робоче місце – це місце, на якому працівник перебуває більше 50% свого робочого часу. Якщо при цьому робота виконується на різних дільницях робочої зони (простір, в якому знаходяться робочі місця постійного або непостійного перебування робітника), то постійним робочим місцем вважається вся зона (ДСТУ 2293-93).
Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів, призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метереологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. Основне завдання вентиляції – вилучити із приміщення забруднене або нагріте повітря та подати свіже, тобто забезпечити в приміщеннях параметри мікроклімату, які відповідають нормативним вимогам, а також виключити можливість вмісту в повітрі шкідливих речовин, які перевищують гранично допустимі концентрації.
Для зменшення концентрації шкідливих виділень необхідно знати: кількість шкідливих виділень G (газів, пилу, парів), що надходять у приміщення; допустиму концентрацію шкідливих речовин у виробничому приміщенні gдоп та концентрацію шкідливих речовин у припливному повітрі gпов.
Для асимілювання (розчинення) шкідливих виділень до гранично допустимих концентрацій визначають об’єм повітря L пов за формулою:
(м3/год) (8.1)При проведенні розрахунку повітрообміну, треба, щоб концентрація шкідливих речовин в повітрі робочої зони gдоп не перевищувало ГДК. Концентрація шкідливих речовин у припливному повітрі gпов повинна бути по можливості мінімальною, по санітарним нормам gпов ≤ 0,3 gгдк. При одночасному виділенні у повітря робочої зони кількох шкідливих речовин, які не мають односпрямованої дії, кількість повітря можна приймати по тій шкідливій речовині, для якої необхідно подавати чисте повітря у найбільшій кількості.
Необхідний об’єм повітря для поглинання надлишкового тепла визначають за формулою:
, (8.2)де Qнадл – надлишкове тепло (кДж/год);
С – питома масова теплоємність повітря, С = 1,005 кДж/(кг∙К);
ρ – густина повітря (кг/м3);
tвн ,tзовн- відповідно температура внутрішнього та зовнішнього (припливного) повітря (°С).
Температура повітря, яке видаляється із приміщення, визначається по формулі:
, (8.3)де tрз – температура робочої зони, яка не повинна перевищувати допустиму по нормам, tрз ≤ tдоп;
∆t – температурний градієнт по висоті приміщення, ∆t=0,5-1,5ºС/м;
Н – відстань від підлоги до центру відсмоктуючи отворів, м;
2 – висота робочої зони, м.
Температура припливного повітря при наявності надлишкової теплоти повинна бути на 5 – 8 ºС нижче температури повітря в робочій зоні.
При виділенні вологи у виробничому приміщенні, кількість припливного повітря визначається по формулі:
, (8.4)