Організація технічного обслуговування і ремонту автомобілів та двигунів (стр. 10 из 13)
Розряди і підрозряди зорових робіт для визначення необхідної інтенсивності природного і штучного освітлення наведені в 3 дод. 14.
4.7.1 Розрахунок штучного освітлення
Для освітлення виробничих приміщень штучним світлом, як правило, використовують газорозрядні лампи. Лампи розжарювання рекомендуються для використання при неможливості використання газорозрядних ламп.
4.7.2 Розрахунок загального освітлення
Загальне освітлення розраховуємо за методом коефіцієнта світлового потоку:
(4.1)де: Е – норма освітлення ( 3 дод. 14),лк;
Fn− площа приміщення, м2 ;
k – коефіцієнт запасу, k=1,3...1,5
Z – коефіцієнт нерівномірності освітлення ; Z=1,1...1,5 ;
η – коефіцієнт використання освітлювальної установки ;
n − кількість ламп.
Для визначення коефіцієнта η розраховуємо індекс приміщення:
(4.2)де: а та
– довжина та ширина приміщення на кресленні,м;Нс–висота розташування світильника над освітлювальною поверхнею,м
Мета розрахунків – визначити потрібну кількість ламп за формулою:
(4.3)де: F- світловий потік, створений однією лампою (3 дод. 15).
Приймаємо
4.7.3 Розрахунок природного освітлення
Результатом розрахунку природного освітлення є визначення площ світлових прорізів бокового освітлення.
, (4.4)де: Fn – площа підлоги приміщення,м2 ;
k3 –коефіцієнт запасу, k3= 1,4...1,5;
η0 – світлова характеристика вікон (3 дод. 17);
kбд – коефіцієнт урахування затінення будинками, що навпроти (3 дод. 18);
τ- загальний коефіцієнт; τ0 = 0,63;
r1- коефіцієнт урахування підвищення освітленості при боковому освітленні, r1=1,05...1,3;
еn- нормоване значення коефіцієнта природної освітленості (3 дод. 14), еn=0,9;
4.8 Розрахунок вентиляції
Розрізняють два види вентиляції: механічну ( примусову) і аераційну (природну).
Механічну вентиляцію обов’язково використовують на постах, зонах або дільницях, де технологічно передбачено проїзд або заїзд автомобілів, що спричиняє викиди токсичних шкідливих речовин, а також в приміщеннях, де є викиди токсичних шкідливих речовин внаслідок виконуваних в них технологічних процесів.
Механічну вентиляцію використовують також у приміщеннях в тих випадках, коли об’єм повітря, який припадає на одного працюючого, менше за 40 м3.
Для інших випадків передбачається тільки природна вентиляція.
4.8.1 Розрахунок необхідності застосування механічної вентиляції
Визначаємо об’єм повітря на одного працюючого:
(4.5)4.8.2 Розрахунок об’єму вентиляційного повітря
, (4.6)4.8.3 Розрахунок потужності двигуна вентилятора
Потужність двигуна вентилятора визначаємо за формулою:
(4.7)де: k3− коефіцієнт запасу; k3=1,05...1,5;
Vв − кількість вентиляційного повітря за годину, м3.
рв– тиск, який розвиває вентилятор, рв=1000 Па;
ηв − коефіцієнт корисної дії вентилятора; ηв=0,6...0,8;
ηп − коефіцієнт корисної дії приводу, ηп=0,95.
Приймаємо
4.9 Охорона навколишнього середовища
При розробці заходів з охорони довкілля необхідно керуватися вимогами законів України „Про охорону навколишнього природного середовища”, „Про охорону атмосферного повітря”, „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, Земельним кодексом України та іншою нормативно – технічною документацією.
Проблема захисту навколишнього середовища є однією з найважливіших завдань сучасності. Викиди промислових підприємств, енергетичних систем, сільського господарства і транспорту в атмосферу, водойми та ґрунти на сьогоднішньому етапі розвитку досягли таких масштабів, що в деяких районах особливо в великих промислових центрах, рівні забруднення суттєво перевищують допустимі санітарні норми.
На даний момент спостерігається різке збільшення транспортних засобів, а із збільшенням автомобілів збільшуються викиди в навколишнє середовище. Шкідливі викиди негативно впливають не тільки на навколишнє середовище, але на стан здоров’я людини.
Екологічні дослідження, проведені в останні роки, вказали на зростаючу руйнівну дію антропогенних факторів на навколишнє середовище, що привело його стан до межі кризи.
Проблема охорони навколишнього середовища є комплексною. Комплексний характер цієї проблеми визначається складністю системи, яка включає в себе природу, суспільство і виробництво. Оптимальний розвиток цієї системи неможливий без комплексного втручання соціальних, екологічних, технічних, економічних міжнародних аспектів проблеми.
Конкретно у зварювальному відділенні часто виконуються роботи, які пов’язані із шкідливими речовинами , що можуть завдати шкоди не лише працівникам, але й навколишньому середовищу. Тому необхідно періодично вживати профілактичні заходи, які б попередили можливість потрапляння шкідливих речовин у землю, повітря, водойми. Необхідно ретельно стежити за тим, щоб всі ці речовини знаходились у герметично закритих ємкостях, адже ці речовини можуть завдати значної шкоди навколишньому середовищу.
5 Конструкторсько-розрахунковий розділ
5.1 Обґрунтування доцільності розробки і впровадження конструкції
В зварювальних відділеннях найбільш характерними операціями являються відновлювальні операції (заварювання тріщин, приварювання замінених частин деталей). Значно ускладнюється процес зварювання при виконанні кільцевих швів, наприклад, при відновленні кришки коробки передач, виготовленої з сірого чавуну, методом приварювання нового гнізда для кулькового упора важеля перемикання передач.
При спрацюванні гнізда, або при наявності відломів, чи значних тріщин (більше 10мм) в головці сферичного гнізда її відрізають, витримуючи розмір від нижньої площини 166мм і розточують отвір до діаметру 55
мм. Після цього деталь підігрівають у горні до температури 600-650º С. Різьбові отвори глушать азбестом.Зварювання проводять ацетиленокисневим полум’ям, приварюючи головку сферичного гнізда до кришки картера коробки передач по фасці суцільним швом із зовнішньої сторони. Напливи після зварювання по поверхні головки зачищають.
Запропонований пристрій дозволить полегшити роботу зварювальника, а також підвищити продуктивність праці.
5.2 Призначення, будова і принцип дії конструкції
Запропонований пристрій має своїм призначенням створення найкращих умов при проведенні зварювальних операцій під час яких необхідно виконати кільцеві шви. Прикладом виконання подібних швів є відновлення кришки коробки передач.
Пристрій складається зі зварного корпуса (1), до якого кріпиться поворотний диск (11) з центральним стержнем (10), змінною стійкою (12) та базовою деталлю (14).
Деталь, підготовлену до відновлення зварюванням, встановлюють на диск, насаджуючи її на стержень (10) та базуючи на базу (14).
Застосування запропонованого пристрою у зварювальному відділенні дає можливість не тільки добитись зручності у виконанні кільцевих зварювальних швів, але й значно покращити якість виконуваної операції.
Кріплення деталі проводиться з допомогою швидкознімної шайби (15) та гайки М16 (21).
При виконанні кільцевих швів виникає необхідність неодноразово встановлювати зварювану деталь під кутом. Для зручності підходу до місця зварювання, та виконання інших маніпуляції в пристрої запропоновано сектор та вузол підпружиненої рукоятки.
Цей вузол складається з корпуса (7), в якому розташований рухомий стержень (5) фіксатора. На поясок фіксатора з певним зусиллям діє пружина (6). Фіксатор відводиться з допомогою рукоятки з маточиною (4) та ручками (3). Фіксатор в секторі входить в отвір однієї з втулок (2), провертаючи верхню частину пристрою на потрібну позицію навколо осі (8). Вісь закріплена шайбою (23) та гайкою з контргайкою (20). Диск (11) до стержня кріпиться гвинтом (17), а обертання його навколо вертикальної осі забезпечується гвинтом (19), який циліндричною головкою входить в спеціальну кільцеву проточку.
5.3 Розрахунок основних конструкторських елементів