Розрахунок приводу трансмісії (стр. 7 из 8)
приймаємо
мм.Товщина нижнього фланця корпуса:
мм. (8.4)Товщина фланця кришки редуктора:
мм, (8.5)Діаметр фундаментних болтів:
мм, (8.6)приймаємо
мм.Діаметр болтів, які стягують корпус і кришку біля бобишок:
мм. (8.7)приймаємо
мм.Діаметр болтів, які стягують фланці корпусу і кришки:
мм. (8.8)приймаємо
мм.Ширина опорної поверхні нижнього фланця корпуса:
мм, (8.9)де
- ширина фланця, згідно табл.10.3 [1] для мм 
мм.Товщина ребер корпуса:
мм. (8.10)Приймаємо
мм.Мінімальний зазор між колесом і корпусом:
мм. (8.11)Координата стяжного болта біля бобики:
мм. (8.12)Приймаємо
мм.Найменша відстань між обертовими колесами суміжних ступенів:
мм. (8.13)
Рис.8.1. Конструктивні елементи корпуса і кришки редуктора.
9. Тепловий розрахунок редуктора і вибір сорту мастила
При роботі редуктора втрати потужності, викликані тертям в зачепленні і в підшипниках, перемішуванням і розбризкуванням мастила, призводять до нагрівання деталей редуктора і мастила. При нагріванні в’язкість мастила різко знижується, що призводить до порушення режиму мащення. Нормальна робота редуктора буде забезпечена, якщо температура мастила не перевищить допустиму.
Умова роботи редуктора без перегріву:
. (9.1)де
- температура мастила,°С; 
- температура навколишнього повітря,°С (зазвичай приймають 
); 
- потужність, яка підводиться, 
кВт; 
- ККД редуктора, 
; 
- коефіцієнт теплопередачі, 
Вт (м2·°С); 
- площа теплообмінної поверхні корпуса редуктора, 
м2; 
- допустимий перепад температур між маслом і навколишнім повітрям.Тоді
.Отже умова роботи редуктора без перегріву виконана.
Змащування зубчастого зачеплення проводиться зануренням зубчастого колеса в мастило, яке заливається в корпус до рівня, який забезпечує занурення колеса приблизно на 10мм. Об’єм масляної ванни визначаємо із розрахунку 0,25 дм3 мастила на 1 кВт передаваної потужності:
дм2.По табл.10.10[1] встановлюємо в’язкість мастила: при
МПа і швидкості 
м/с рекомендована в’язкість мастила - 22·10-6 м2/с. По табл.10.10 приймаємо мастило індустріальне И-20А (ГОСТ 20799-75).10. Вибір і перевірка муфт
Типорозмір муфти вибирають по діаметру вала і по величині розрахункового крутного моменту:
; (10.1)де
- коефіцієнт, який враховує умови експлуатації, згідно табл.11.3[1] 
; 
- номінальний крутний момент на валу; 
- допустиме значення крутного моменту.Для приводу трансмісії потрібно 2 муфти, в процесі роботи яких можливе деяке зміщення. Тому обираємо жорсткі втулочно-пальцеві муфти (МУВП) по ГОСТ 21424-75.
Для з’єднання електродвигуна з редуктором підбираємо муфту, яка підходить по діаметру з’єднуваних кінців валів:
мм, 
мм, =250 Н·м. Перевіряємо: 
Н·м 
Н·м.Для з’єднання ланцюгової передачі з валом трансмісії підбираємо муфту з наступними параметрами:
мм, 
мм, =750Н·м.Перевіряємо:
Н·м 
Н·м.Отже, обрані муфти задовольняють умовам міцності.
Рис.10.1. Основні розміри МУВП (ГОСТ21424-75)
11. Збирання і регулювання редуктора
Перед збиранням внутрішню порожнину корпуса редуктора ретельно очищають і покривають маслостійкою фарбою.
Збирання проводять у відповідності до складального креслення редуктора, починаючи з вузлів валів:
на ведучий вал насаджують маслоутримуюче кільце і роликопідшипники, попередньо нагріті в маслі до 80-100°С,між яким встановлюється розпорна втулка, після чого вал встановлюється в стакан;для регулювання осьового положення конічної шестерні забезпечують можливість переміщення при збиранні стакану за допомогою наборцу металевих прокладок, які встановлюють під фланці стаканів;
в проміжний вал закладають 2 шпонки і напресовують зубчасте колесо конічної передачі і шестерню циліндричної пари до упору у відповідні бурти; потім надівають розпорні втулки, масло утримуючі кільця і напресовують підшипники, попередньо нагріті в маслі;
в вихідний вал закладають шпонку і напресовують циліндричне зубчасте колесо до упору в бурт вала; потім надівають розпорну втулку, масло утримуючі кільця і встановлюють підшипники, попередньо нагріті в маслі.
Зібрані вали встановлюють в основу корпуса редуктора і надівають кришку корпуса, покривши попередньо поверхні стику кришки і корпуса спиртовим лаком. Для центрування встановлюють кришку на корпус за допомогою двох конічних штифтів; затягують болти, які кріплять кришку до корпуса.
Після цього в підшипникові камери закладають пластичне мастило, ставлять кришки підшипників з комплектом металевих прокладок для регулювання.
Перед встановленням наскрізних кришок в проточки закладають войлочні ущільнення, просочені гарячим мастилом.
Перевіряють прокручуванням валів відсутність заклинювання підшипників (вали повинні прокручуватись від руки) і закріплюють кришки гвинтами.
Потім на кінець вхідного валу в шпоночну канавку встановлюється шпонка, на яку встановлюють півмуфту (МУВП) для з’єднання з валом електродвигуна. На кінець вихідного валу встановлюють зірочку ланцюгової передачі і закріплюють її торцевим кріпленням, попередньо заклавши шпонку в канавку. Гвинт торцевого кріплення стопорять спеціальною планкою.
Потім вкручують пробку масло зливного отвору з прокладкою і жезловий масловказівник.
Заливають в корпус мастило і закривають оглядовий отвір кришкою з прокладкою із технічного картону, закріплюють кришку болтами.
Зібраний редуктор обкатують і піддають випробуванням на стенді по програмі, встановленій технічними умовами.