Лізингоодержувач зобов’язується сплатити лізингову плату, в яку включаються плата за користування судном і його вартість за договором морського лізингу.
Договір лізингу українського державного судна може бути укладено лише з дотриманням вимог, передбачених ст. 17 Кодексу торговельного мореплавства України.
Договір лізингу повинен бути укладений у письмовій фор-
мі. У ньому повинні бути вказані найменування сторін, мета договору, назва судна, рік побудування судна, його клас, вантажопідйомність або вантажомісткість, потужність двигунів, швидкість ходу і витрата пального, термін користування, піс-
ля закінчення якого до лізингоодержувача переходить право власності на судно, розмір і термін внесення лізингової плати, місце і час передачі судна лізингоодержувачу та інші необхідні дані.
Лізингодавець зобов’язаний передати судно лізингоодержувачу в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором лізингу судна. Лізингодавець несе відповідальність за будь-які недоліки судна, що існували в момент його передачі лізингоодержувачу і про які він не заявив під час передачі судна.
Лізингоодержувач зобов’язаний підтримувати судно у справному стані і нести витрати, пов’язані з його утриманням та ремонтом.
Ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження судна переходить на лізингоодержувача після передачі судна.
Лізингоодержувач вправі відмовитися від договору лізингу судна і вимагати відшкодування збитків, якщо лізингодавець не передав судно лізингоодержувачу протягом обумовленого договором лізингу судна терміну або якщо внаслідок вказаних у ч. 2 ст. 218 Кодексу торговельного мореплавства України недоліків судно не може бути використано лізингоодержувачем відповідно до договору лізингу судна.
Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу судна і вимагати повернення судна, якщо лізингоодержувач не вніс лізингової плати протягом трьох місяців після настання терміну платежу.
У разі повернення судна лізингодавець має право на частину лізингової плати, належної за користування судном. Внески, сплачені лізингоодержувачем у рахунок договірної ціни, підлягають поверненню лізингоодержувачу.
Лізингоодержувач зобов’язаний повернути лізингодавцю судно в тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу. У разі погіршення стану судна лізингоодержувач відшкодовує лізингодавцю спричинені збитки. Зроблені лі-
зингоодержувачем удосконалення на судні, якщо їх можна відділити, можуть бути вилучені лізингоодержувачем, у разі незгоди лізингодавця останній відшкодовує їх вартість лізингоодержувачу.
За договором морського буксирування власник одного судна зобов’язується за винагороду відбуксирувати інше судно чи плавучий об’єкт на певну відстань або буксирувати його протягом певного часу чи для виконання маневру.
Кожна із сторін договору морського буксирування зобов’язана завчасно привести своє судно або інший плавучий об’єкт у стан, придатний для виконання передбачених договором морського буксирування робіт.
Буксирування поділяється на два види — портове і міжпортове буксирування (ввід у порт або вивід з порту суден та інших плавучих об’єктів, виконання маневрів судна тощо, або з одного порту до іншого). Договір портового буксирування може бути укладено в усній формі, а договір міжпортового буксирування укладається у письмовій формі. Договір повинен містити умови про порти (пункти) відправлення і призначення, про час буксирування, про права і обов’язки сторін, про відповідальність за порушення договору, про особливості об’єктів, що буксируються і можуть впливати на безпеку буксирування, про інші обставини, які сторони вважають за необхідне обумовити окремо. Буксирування між портами України може здійснюватися виключно суднами під прапором України.
Висновок
На закінчення підведемо підсумки.
Зобов'язання по перевезенню може бути визначене як зобов'язання, у силу якого одна особа - перевізник (експлуатант) зобов'язується зробити на користь іншої особи - відправника вантажу, вантажоодержувача, пасажира, власника багажу або вантажобагажу - певні юридичні або фактичні дії по наданню транспортних послуг, пов'язаних з перевезенням, а інша особа - оплатити зроблені послуги в розмірі, установленому законодавством або угодою сторін.
Договір перевезення як базовий транспортний договір має пріоритет перед іншими транспортними договорами. Проте, правовідносини сторін за договором морського перевезення вантажів регулюються не тільки певними нормами законодавства або угодою сторін, але і торговими звичаями і звичаями.Звичайне право при морських перевезеннях не повинне мати пріоритетного значення перед законом або договором.
Існують декілька видів договорів морського перевезення. Уроботі ми розглянули: загальні положення договору морського перевезення, коносамент, договір морського перевезення пасажира, тайм-чартер, бербоут-чартер, деякі аспекти пов'язані з арештом судна і агентство судів.
Як вже мовилося предметом договору морського перевезення вантажу служить діяльність перевізника по переміщенню вантажу морем з порту відправлення в порт назначенния. Ця діяльність направлена на досягнення корисного ефекту, який неотделім від процесу перевезення і не може мати відчутної (речовинною) форми. Результативний характер діяльності перевізника відображений в самому визначенні договору: йдеться не об здійснення рейса або плаванні судна, а про доставку вантажу в порт призначення. Договір вважається виконаним, лише коли вантаж виданий одержувачеві.
В більшості випадків договором перевезення в лінійному судноплавстві є коносамент. Особливе значення коносамент має у відносинах між судновласником і одержувачем вантажу, будучи, по суті, єдиним документом, регулюючим ці відносини. Коносамент є цінним папером, який виражає право власності на конкретний вказаний в ній товар. Коносамент - це транспортний документ, що містить умови договору морського перевезення.Коносамент є документ, утримувач якого отримує право розпоряджатися вантажем. Коносамент видається перевізником відправникові після прийому вантажу і засвідчує факт укладення договору. Коносамент видається на будь-який вантаж незалежно від того, яким чином здійснюється перевезення: з наданням всього судна, окремих суднових приміщень або без такої умови.
За договором морського перевезення пасажира перевізник зобов'язується перевезти пасажира в пункт призначення і у разі здачі пасажиром багажу також доставити в пункт призначення багаж і видати його управомоченному на отримання багажу особі; пасажир зобов'язується сплатити встановлену за проїзд плату, при здачі багажу і плату за провезення багажу.
Суб'єктний склад договору морського перевезення пасажира представлений перевізником і пасажиром.
Під терміном «перевізник» позначається будь-яке морське пароплавство або порт, яким або від імені якого поміщений договір перевезення. В ролі перевізника може також виступати як власник судна, так і фрахтувальник, арендуючий судно з екіпажем або без екіпажа.
Як ми бачимо на відміну від залізничного транспорту, перевезення на якому виконуються державним публічним перевізником, на морському транспорті перевезення здійснюються перевізниками різних организационно-право¬вых форм. Судновласник, систематично, самостійно на свій риск зани¬мающийся перевізною діяльністю з метою витягання прибули, є підприємцем і в такій якості повинен пройти необхідну регістрацію у формі індивідуального підприємця або засновника підприємства відповідної організаційно-правової форми.
Тайм чартер – це договір фрахтування судна і послуг членів екіпажа на певний термін для пе¬ревозок вантажів, пасажирів або для інших цілей торгового мореплавання. Договір фрахтування судна на якийсь час є одним з видів договору майнового найму (оренда) - оренда транспортного засобу з екіпажем.
Слід зазначити, що до фрахтувальника на якийсь час переходить також правомочність володіння судном. У питаннях комерційної эксплуатації йому підпорядкований екіпаж судна. Але судно в цьому випадку не виходить і з володіння судновласника. Члени екіпажа остаються його працівниками, його розпорядження, що відносяться до управління судном, обов'язкові для всіх членів екіпажа.
Тому є всі підстави говорити про тимчасове подвійне володіння (або співволодінні) судном.
Бербоут-чартер – це надання фрахтувальнику в користування і у володіння на певний термін не укомплектоване екіпажем і не споряджене судно для перевезень вантажів, пасажирів або для інших цілей торгового мореплавання. Можна сказати що це різновид оренда транспортного засобу, оренда без надання послуг з управління транспортним засобом і його технічної експлуатації.
Вимоги, що пред'являються до мореплавства судна, зафрахтован¬ного в бербоут-чартер, вужчий, ніж до судна, переданого фрахтувальника на основі тайм-чартера. Через бербоут-чартер від судновласника не можна, наприклад, вимагати, щоб передаване фрахтувальникові судно було укомплектоване екіпажем і споряджене. Тому обов'язок по приведенню зафрахтованого в бербоут-чартер судна в морехідний стан сформульований як ухвалення судновласником заходів по забезпеченню придатності судна (його корпусу, двигуна і устаткування). Цей обов'язок судновласник повинен виконати до моменту передачі судна фрахтувальникові.
Встановлюється обов'язок фрахтувальника протягом терміну дії договору підтримувати судно в стані мореплавства. У цьому полягає одна з відмінностей бербоут-чартеру від тайм-чартера, де такий обов'язок несе судновласник.
Інакше повинне бути вирішене питання про немореходну судна, викликаній його прихованими недоліками. За немореходний стан судна, викликаний прихованими недоліками, судновласник не несе відповідальності, хоч би вони виникли ще до передачі судна фрахтувальникові. Але усунення прихованих недостатків, що виникли до переходу судна в експлуатацію фрахтувальника, лежить на обов'язку судновласника. У разі, коли приховані недоліки виникли після переходу судна у володіння і користування фрахтувальника, їх усунення стає його обов'язком.